Початок тут.
Узагалі-то санітарна вирубка – це вирубування виключно хворих та сухих дерев, а не цілого гектару. Проте тут є нюанси. Санітарні рубки бувають двох видів: вибіркові та суцільні, коли рубається територія, більша за 0,1 га – 10 на 10. Пункт 27 постанови Кабміну, яка затверджує санітарні правила в лісах України санітарних правил у лісах України, говорить: «Суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче 0,1». Володимир Борейко перекладає це з канцелярської на людську: «Грубо кажучи, якщо тут росте 10 сосон, із них 9 сухих, то треба проводити суцільну санітарну рубку». На території вирубки, яка стала згарищем, 18 липня екологи та журналісти облікували 30 вирубаних дерев, і з цих 30 дерев лише одне було сухе. Тобто за правилами достатньо було вибіркової санітарної рубки, але провели суцільну, зрубавши 29 ще живих дерев. Із них дивом вціліла одна сосна – її чомусь зрубали і кинули напризволяще, тому всі охочі могли оглянути цей речовий доказ.
Як і слід було чекати, ніяких дірок від короїда, для боротьби з яким її зрубали, нікому знайти не вдалося. Володимир Борейко сказав: «Два тижні тому вона була зелена. Зараз ми бачимо здорову сосну, яка пахне хвоєю, на ній попри спеку де-не-де залишилася зелена хвоя, і головне – ніяких дірок. Повалена здорова сосна, причому її зрубали і навіть не продали, а просто покинули. Так у нас відбувається лісове господарство. А якраз дерево, яке валяється, перетворюється на їдальню для короїдів. Сосна вже ослаблена, боротися з короїдами за допомогою смоли не може, тому що вона вже не жива, і такі дерева вони взагалі не повинні кидати, але вони його кинули. Ми бачимо, що вона не впала, а саме була спиляна, і ось свіжий спил. Так чи інакше, ми бачимо залишки “сухої” деревини, хоча насправді це класна 60-річна сосна».
Після вирубки в лісі утворилася прогалина, і сосни, котрі до 18 липня були всередині лісу, тепер стали «крайніми». Що це міняє в їхніх перспективах? Сонячний опік (навіть деякі журналісти обгоріли під час цього прес-туру – в лісі!), вітер, холод – вони почнуть висихати, і тепер сюди справді може прийти короїд. Звичайно, це не єдина причина, яка може вкоротити віку деревам. Наприклад, може знизитися рівень ґрунтових вод. Та й узагалі в лісових біоценозах кожні 20-30 років трапляються сухостої, це природне явище. Але ж хіба не досить і природних причин, що треба ще збільшувати ризик?
Утім, не можна сказати, що в Дарницькому лісопарковому господарстві дерева лише рубають. Звичайно, їх і садять – частково для звіту, частково з прицілом на майбутнє. Однак чи можна назвати ці насадження лісом? Навіть із дуже великою натяжкою ні. Виглядає воно ось так.
Володимир Борейко коментує: «Коли вони рубають класний, живий ліс, а садять оцю дохлятину, монокультури, то це зовсім інше, підміна. У такому лісі ніхто не житиме, тут ніхто не захоче відпочивати». Ігор Кирикевич говорить: «Це називається “нові насадження”, вони цим дуже хизуються і кажуть: ну так, ми за 15 років вирубали мільйон дерев (вони визнають це!), але натомість ми посадили 8 мільйонів саджанців! Я запитую: а навіщо ж ви їх ви рубали, якщо це були отакі вікові дерева, як ми бачили? Звісно, відновлювати треба, і це їм плюс, що вони це роблять, але порядок проблем слід змінити: досить рубати, бо половина київських лісопарків мають такий стан». Він наголосив, що правила насадження не порушені, за документами ось це – ліс, але чи хоче хтось гуляти по такому лісі? Тут можна влаштовувати пікніки, кататися на велосипеді, збирати гриби? Та й не лише з естетичного погляду це не ліс – наприклад, якщо порівняти, скільки кисню виробляє справжній ліс і така посадка. Звичайного лісового життя тут теж нема, це мертва ділянка лісу. «Мурашників тут нема і не буде ще років 20, тому що мурахи люблять галявини, а де тут зробити мурашник?» – пояснює Ігор Кирикевич і риторично запитує: «Чи може тут мешкати білка? Не може. Чи можуть птахи звити тут гнізда і висиджувати пташенят? Не можуть. Немає птахів – немає кому боротися зі шкідниками. Окрім сосни (монокультури), тут нічого немає. Підліску немає, трави немає. Навіть папороть не росте. Тут нічого немає, тобто воно цінності для Києва як для мегаполіса не становить жодної. Хіба що воно зелене, і все».
Майже всі дерева на новій посадці – сосни, лише подекуди зеленіє листя. Ми не можемо перевірити, чи є це свідомим рішенням керівництва, чи просто самосівом, але те, що при посадці робили акцент на соснах, видно відразу. Хоча взагалі навколо ліс молодий, і до зрілого йому рости й рости, та й помітна різниця з тією «зразково-показовою» ділянкою, яку журналістам показали на початку прес-туру: тут жарко, мало трави і флора досить одноманітна.
Так чи інакше, нова посадка навіть у такому лісі виглядає набагато гірше – її явно зробили на «відчепись». План по кількості саджанців виконали – та й усе. Ігор Кирикевич говорить, що існують нормативи, за якими це все повинно проріджуватися, «адже кожен дачник знає: якщо посадити моркву так густо, то вона буде, як палець». На одному метрі квадратному тулиться півтора десятки дерев, які глушать одне одного і ростуть ненормально. «Треба вирізати все і залишити, наприклад, оце, гарне, – говорить Ігор Кирикевич. – І зробити так по всьому кварталу. Цього немає, це не робиться. За документами це лісові культури, все гаразд, все засаджено. Але ж ми бачимо, як воно гаразд».
Із погляду короїда така ділянка більш приваблива, тому що він харчується саме сосною. «Якби тут росли сосна, дуб, ясен, граб, акація з домішками, то якби лісники спиляли сосну, залишилися б дуб і ясен, і ліс ріс би далі, – пояснює Ігор Кирикевич. – А так прилітає сюди короїд, бачить для себе накритий солодкий стіл і починає їсти, як сарана. Він не зупиниться, доки не виїсть усю цю ділянку. Я їх запитував десять разів: “Чому ви не садите липи, клени, ясени тощо?” Відповідь їхня дуже цікава: “Бо це не є цінні лісові культури”. Для них цінні лісові культури – це сосна і дуб, бо їх можна дорого продати, вони мають цінну деревину. Усі інші породи для них не є цінними, і вони їх не садять узагалі. Тому ліс деградує, ми бачимо деградацію лісу. Ну, і догляду немає».
Ще одна ділянка, яку екологи показали журналістам, мала проілюструвати заяву Михайла Явного, що площа лісових насаджень не змінилася. Володимир Борейко заявив: «Явний бреше, що тут нібито проходить лісонасадження і що тут нібито жоден гектар не зникає. Дивіться: п’ять років тому тут був ліс. Ми бачимо, що тут нічого не росте».
Навпроти вирубаної ділянки – дитячий табір «Движок-Хвиля», який колись спеціально збудували серед лісу, аби діти могли оздоровлюватися, дихаючи цілющим лісовим повітрям. Тепер збереглися лише ті дерева, що ростуть за парканом табору. Лише цей паркан захищає останні три десятки сосон від тотального вирубування. «Ми бачимо, які дерева тут росли раніше», – показує Володимир Борейко. І їх у прямому сенсу можна побачити: дерева, зрубані на цій ділянці, тут же і покинули – найімовірніше, через конфлікт із замовником. Вони вже давно втратили свою цінність – заросли травою, потріскалися стали непридатними, перетворилися на дрова.
На краю вирубки – сухі сосни, які лісники чомусь не рубають. «А я поясню, чому, – говорить Володимир Борейко. – Тому що це дрова, вони мають ціну 1000 грн за куб. А їм потрібно те, що дасть 8000. Тому коли нам розповідають, що через заказники, через заповідники, через екологів сохне ліс, це брехня. Бачите, тут не було ніяких заказників, ніяких заповідників. Ліс сохне тому, що була велика рубка. І ці сосни просто залишилися одні під спекотним сонцем. Змінився мікроклімат, і вони висохли. І їх ніхто не рубає».
Цю вирубану ділянку не випалили, але й не заліснили. Ті кілька кущиків, які можна спостерігати на цьому пустирі, навіть не намагаються прикидатися залісненням. «Тут узагалі ніхто нічого не садив, – констатує Володимир Борейко. – Ми бачимо поруч із дитячим табором знищений великий ліс – ось він залишився. Пан Явний сказав: за останні 10 років площа зелених насаджень не змінилася і залишається рівною 16 тис. га. Але ми бачимо, що на цій ділянці навіть пні не викорчували. Таке у Києві ставлення до міських лісів. Наголошую: міських. Бачите трубу? Це ТЕЦ стоїть. А далі ще одна ТЕЦ. Ось цей величезний ліс – це наші легені. Все це брудне повітря, яке скидається з ТЕЦ, він очищував. Чи може посадка працювати на рівні з тими деревами, які тут зрубали? Звичайно, ні. У цьому причина наших хвороб – і діти хворіють, і старі помирають раніше… І того, що у нас у Києві спека страшенна – весь ліс, який захищав Київ від суховіїв, знищений. Зараз він лисий: лише з боків, біля траси, ліс, а ми можемо поїхати на Дарницю, у Кончу-Заспу, до Святошина – там усе те саме».
Закінчення – завтра, 5 серпня.
