Відповіді на ці запитання шукала програма «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший»).
«Для мене це була несподіванка… Я не відразу погодилася на цю посаду, розуміла відповідальність, яка лягає саме на голову наглядової ради. По-друге, я розуміла, яку реакцію викличе це у суспільстві… Але я думаю, що ми покажемо якісний прозорий результат», – призналась Марина Порошенко журналістові «Схем» через місяць після обрання її головою Українського культурного фонду – у день першого публічного засідання наглядової ради.
Фонд, який вона тепер очолює, зокрема, витрачатиме гроші платників податків на різні культурні проекти. Наприклад, цього року мають витратити 207,5 мільйона гривень.
Як же фонд розподілятиме ці мільйони бюджетних гривень?
Претендент на фінансування свого культурного проекту – мистецький фестиваль чи, наприклад, театральна постановка – подає заявку. Її розглядає експертна комісія фонду. Якщо заявка на більш ніж півмільйона гривень, то рішення має схвалити наглядова рада, яку тепер очолює Марина Порошенко. Отже, дружина президента матиме тепер безпосередній стосунок до розподілу грошей держбюджету.
Як Марина Порошенко стала головою фонду?
Марину Порошенко на посаду призначив Євген Нищук – міністр культури України і частий гість Адміністрації президента України. І наголосив: за її кандидатуру одноголосно проголосували всі члени наглядової ради фонду.
Сам міністр культури пояснив, чому підтримує призначення Марини Порошенко: бо вона, за його словами, працюватиме не за гроші.
«Голова і члени наглядової ради працюють виключно на громадських засадах», – зазначив Нищук.
Щоправда, таку думку поділяють не всі. У документі юридичного управління Верховної Ради із зауваженнями для депутатів ще перед ухваленням закону «Про український культурний фонд» значилося: «Фонд є бюджетною установою, а тому, виходячи з вимог … Бюджетного кодексу, його керівник є посадовою особою, наділеною … правами та обов’язками з управління бюджетними коштами. Отже, така особа не може здійснювати свою діяльність на громадських засадах без оформлення трудових відносин».
А в Центрі політико-правових реформ взагалі вбачають у цьому корупціогенний ризик.
«Якщо людина працює на громадських засадах без трудового контракту, але розпоряджається бюджетними коштами, то яка її відповідальність? Не є державною особою (службовцем – ред.) – відповідно, не буде підпадати під статті, які встановлюють кримінальну відповідальність для осіб, що розпоряджаються бюджетними коштами», –зазначає керівниця проектів із питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко.
Та це не єдине, на що звернули увагу «Схеми».
Журналісти вирішили дослідити, чи не було порушень під час обрання наглядової ради фонду та наскільки відповідає вимогам закону новопризначена очільниця.
Отже, Закон України «Про український культурний фонд» каже, що члени наглядової ради можуть висувати три кандидатури на голову установи. Але була запропонована лише одна – Марина Порошенко.
Член наглядової ради фонду Сергій Сьомкін на засіданнях сидить найближче до Марини Порошенко, по праву руку від неї. Він каже, що не чув про жодного іншого кандидата, крім першої леді.
Сьомкін розповів: щоб стати стати головою фонду, кандидат мав подати усну заявку. Утім, сама Марина Порошенко у відповідь на уточнення журналіста «Схем» запевнила, що заявку не подавала: «Ні, не подавала (заявку – ред.). Чесно кажучи, для мене це теж була несподіванка».
Членкиня наглядової ради Юлія Литвинець у розмові з журналістами програми не захотіла називати прізвища інших кандидатів на посаду голови фонду: «Я не впевнена, яка інформація відкрита, а яка закрита».
А от інший член наглядової ради Олександр Книга розповів «Схемам», що були ще кандидатури народних артистів України – це Станіслав Мойсеєв та Богдан Бенюк.
«Ми не просто пропонували, ми обговорювали між собою. Ми сиділи і радились, от давайте подумаємо, хто реально може. Чи народні депутати, чи хто? Хто з людей, які можуть бути тією консолідованою особою?» – каже він.
Олександр Книга вважає, що важливо, аби голова Українського культурного фонду легко міг потрапляти у владні коридори до посадовців чи спілкуватися з меценатами для збору грошей. Адже Фонд має право залучати і гроші від приватних благодійників: «Треба, щоб людина, з одного боку, мала вплив певний. Була у владних структурах і могла заходити… Я ж не можу піти до… не знаю, які прізвища назвати людей впливових, у яких є гроші, і сказати: знаєш що, ти заробив багато грошей на Україні, дай трохи на культуру».
Утім, закон вимагає інших критеріїв. Голова фонду має бути фахівцем у галузі культури.
«Якщо ми говоримо про формальні речі, то вона пов’язана з культурою. Вона закінчила Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв», – звернув увагу на освіту Марини Порошенко Євген Нищук.
Щоб відкинути будь-які сумніви щодо відповідності займаній посаді, Марина Порошенко продемонструвала журналістам свій диплом мистецтвознавця із відзнакою, який отримала у 2007 році.
«Я отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» та здобула кваліфікацію мистецтвознавець-експерт ще десять років тому», – сказала вона.
А який фаховий досвід має Марина Порошенко у галузі культури?
Згідно з законом про «Український культурний фонд», головою цієї установи може бути призначена «особа, яка є фахівцем у сфері культури, має бездоганну ділову репутацію, високий суспільний авторитет, вільно володіє державною мовою, володіє іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи».
«Схеми» надіслали запит до Марини Порошенко із проханням надати дані щодо її фахового досвіду у сфері культури.
«Ми зробили такий перелік – тут чотири чи п’ять аркушів – тих заходів, у яких я брала участь», – зазначила у відповідь на це перша леді.
У переліку, який отримали «Схеми», зазначено 37 культурних подій за участю чи з ініціативи Марини Порошенко.
Серед них є, наприклад, такі:
«Марина Порошенко передала музичні інструменти Київському інституту музики імені Глієра.
Марина Порошенко відвідала спектакль «Слава героям» Донецького академічного обласного драматичного театру.
Марина Порошенко на відкритті фотовиставки «Благодійність в об’єктиві».
Марина Порошенко відвідала відкриття фотовиставки газети «День».
Родина Президента взяла участь у заходах до 80-річчя Київського палацу дітей та юнацтва.
Марина Порошенко відвідала 5-й міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал».
Повний перелік – тут.
Але чи справді достатньо такого досвіду, щоб бути фахівцем у галузі культури?
Про це «Схеми» запитали у Віктора Карпова – завідувача кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, де й навчалася Марина Порошенко.
«Чого ми навчили? Ми навчили все ж таки Марину, і вона стала президентом Українського культурного фонду», – підкреслив Карпов.
Марина Порошенко навчалася у Київському медичному інституті. А з 2005 по 2007 рік отримувала другу освіту у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Василь Чернець, ректор цієї академії, в коментарі «Схемам» заявив: «Говорити, що Марина Порошенко не має стосунку до культури, – невігластво».
У кабінеті Чернеця знімальна група програми зустріла Михайла Кулиняка. Він як міністр культури часів президента Віктора Януковича потрапив під люстрацію. Тепер Кулиняк очолює інститут сучасного мистецтва при академії. Журналістові «Схем» він сказав, що підтримує призначення Марини Порошенко на посаду голови Українського культурного фонду: «Я вважаю, це дуже добре. В багатьох цивілізованих країнах перша леді займається такими речами. Вона займається культурою – галуззю, яка у наших країнах досі на задвірках».
Ректор академії Василь Чернець теж схвалює таке призначення. Він натякає – у дружини президента не крастимуть: «Чесно скажемо – це ж Марина Анатоліївна. Вона у схемах всіляких участі брати не буде – їй це не цікаво, не потрібно».
Як навчалася майбутня голова Українського культурного фонду?
«Схеми» відвідали кафедру мистецтвознавства, де навчалася Марина Порошенко. З’ясувалося, що вона навчалася в нетиповій групі. Там було всього четверо студентів – це у кілька разів менше, ніж у звичайній групі академії. Окрім того, з’ясувалося, що їй не довелося писати дипломну роботу.
«Вона закінчила рівень «спеціаліст». Спеціалісти не писали (дипломну роботу – ред), – держіспити складали», – пояснив журналістам завкафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Віктор Карпов.
Хто викладав у Марини Порошенко?
Сама Марина Порошенко не змогла пригадати своїх викладачів з академії відразу. «10 років минуло. Я зараз можу і не сказати», – відповіла вона на запитання журналіста.
А на кафедрі мистецтвознавчої експертизи, де вона вчилася, не пам’ятають Марину Порошенко – частина викладачів, які тоді працювали, вже звільнилися або ж узагалі не викладали у неї.
А от Василь Чернець – незмінний вже 30 років очільник академії – добре пам’ятає студентку Марину і згадує її викладачів.
Та, схоже, помилився – жоден із згаданих ректором викладачів її не пригадав. Наприклад, викладач Борис Платонов телефоном повідомив, що особисто не викладав у неї.
«Не знаю, багато їх було. Не пригадую я», – каже колишній викладач академії Олександр Федорук.
У відділі кадрів академії, де навчалася Марина Порошенко, згодом журналістам назвали ще чотирьох її викладачів. Двоє із них – Аліна Кондратюк та Катерина Орлюк – теж не згадали такої студентки.
«Я там викладала, так, але в неї не викладала особисто», – зауважила Аліна Кондратюк, екс-викладачка у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Згадала таку студентку екс-викладачка Олександра Шпетна. Вона каже, на уроках та була мовчазною, та й узагалі на своїх заняттях бачила її рідко: «Марина Порошенко разом з п’ятьма слухачами прийшла вчитися екстерном. Вони у мене були рівно тричі. Вони на кожен предмет прийшли по разу. Тож, як кажуть, у своїх колекціях вони, напевно, розбираються. А бути експертами-мистецтвознавцями ніхто з них, включно із Мариною Порошенко… Я взагалі від неї жодного слова не чула. Якщо хтось інший говорив, то вона завжди мовчала. Тому на що вона здатна, що вона знає – можна тільки здогадуватися».
Водночас ректор академії Василь Чернець, де навчалася Порошенко, розповідає кардинально інше. Він каже, що Марина Порошенко не лише регулярно ходила на лекції: «Не просто регулярно! Ще й додаткові заняття просили! Це люди дорослі, люди мудрі».
А от сама Марина Порошенко уникла запитання про свою студентську відвідуваність: «Я себе відчуваю як на допиті. Я в чомусь винна? Я зараз не відповім на це запитання, вибачайте».
Як пояснили «Схемам» в академії, Марина Порошенко спочатку навчалася у формі екстернату, а згодом у неї вже було заочне навчання.
Хто висував Марину Порошенко на голову фонду?
Кандидатуру дружини президента на голову фонду висунув очільник телеканалу ICTV Олександр Богуцький. Цікаво, що його до наглядової ради фонду призначив своїм указом чоловік Марини – Петро Порошенко.
На запитання журналістів, чи немає в цьому конфлікту інтересів, він відповів: «Я роздрукував для себе визначення із закону про конфлікт інтересів. Побачити конфлікт інтересів у цьому практично не можливо».
Не знайшов відповіді на це питання і міністр культури Євген Нищук – він каже, що «не сильний фахівець у юридичних історіях».
А от керівниця проектів із питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко впевнена у протилежному.
«Члени наглядової ради мали б заявити про конфлікт інтересів і принаймні не голосувати за голову, якщо це дружина президента, а вони призначені президентом. Я думаю, що вони не знайомі з новим антикорупційним законодавством. Очевидно, це конфлікт інтересів», – каже вона.
У Національному агентстві з питань запобігання корупції «Схемам» повідомили, що Закон «Про запобігання корупції» тут не діє, адже сам фонд – це державна установа, яка «не має на меті прибутку», а член наглядової ради – «не посадова особа цієї установи», бо працює на громадських засадах.
Хоч і ухвалює рішення про розподіл бюджетних грошей.
Голову культурного фонду та членів наглядової ради вивели з-під дії антикорупційного закону народні депутати, коли писали Закон «Про Український культурний фонд».
Юридичне управління застерігало парламентарів, що «на членів Наглядової ради Фонду, які схвалюють рішення щодо фінансування проектів за рахунок коштів Фонду (фактично коштів Державного бюджету), не поширюватимуться вимоги щодо фінансового контролю».
Наприклад, ані Марина Порошенко, ані інші члени наглядової ради не мусять подавати електронні декларації.
Хоч і матимуть стосунок до розподілу бюджетних грошей на проекти вартістю понад півмільйона гривень. Але депутати на зауваження заплющили очі.
Чому серед членів наглядової ради під час висунення кандидатури дружини президента була повна одностайність?
Для цього треба зрозуміти, як саме була сформована ця рада.
Двох членів призначив своїм указом президент України. Йдеться про вище згаданого телеменеджера Олександра Богуцького та народну артистку України Аду Роговцеву. І така процедура прописана в Законі «Про Український культурний фонд»: «Наглядова рада Фонду складається з дев’яти осіб – двох осіб, яких визначає Президент України, двох осіб, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, двох представників від закладів культури, двох представників від громадських об’єднань та Голови Фонду (за посадою)».
Марина Порошенко – одна із розробників цього документа. Підтвердила це спочатку її прес-служба, а згодом і вона особисто.
«Я брала участь у робочій групі, коли писався законопроект «Про Український культурний фонд», – зазначила перша леді.
Ще перед ухваленням закону про фонд свої застереження проти призначення президентом своїх представників до культурного фонду висловили відразу два управління парламенту – юридичне і головне науково-експертне. Вони зазначили, що це суперечить Конституції України.
«Зазначене суперечить Конституції України, якою визначено вичерпний перелік повноважень Президента України <…>, що неодноразово підтверджено в рішеннях Конституційного Суду України», – зазначено у зауваженнях.
«Якщо подивися в Конституцію, то там серед повноважень президента немає призначення двох членів наглядової ради членів нового фонду. Тому, звісно, я повністю погоджуюся, що це не конституційні повноваження президента, а парламент на рівні закону не може розширювати повноваження президента України», – зазначає Юлія Кириченко з Центру політико-правових реформ.
Чому депутати заплющили очі і дозволили президентові призначати своїх людей?
Один із авторів цього законопроекту – Микола Княжицький (фракція «Народний фронт»). Він же голова Комітету з питань культури і духовності, який мав детально розглянути цей проект закону щодо, зокрема, і можливих суперечностей із Конституцією.
«Я погоджуюся з тим, що ці пункти законопроекту не до кінця відповідають Конституції. Це було наполягання більшості фракції, яка тільки за такої умови готова була підтримати цей законопроект», – пояснив він журналістові «Схем».
Ще двох членів наглядової ради призначив міністр культури України – це гендиректорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець та гендиректор Херсонського театру імені Куліша Олександр Книга.
Ще чотирьох членів наглядової ради було обрано шляхом інтернет-голосування.
Як з’ясували журналісти «Схем», протоколу інтернет-голосування у Міністерстві культури немає. Документа не стало через п’ять днів після завершення. Більше того, це було прописано у положенні Українського культурного фонду, підписаному міністром культури Євгеном Нищуком.
«Протокол … доступний для ознайомлення протягом п’яти робочих днів після завершення голосування на офіційному веб-сайті Міністерства культури», – зазначено у положенні.
Тільки от у коментарі «Схемам» міністр культури сказав, що не ухвалював цього рішення.
7 листопада 2017 року міністр культури оголосив переможців інтернет-голосування, яке завершилося за півтора тижня до цього – 27 жовтня.
Отже, на той момент доступу до протоколу на сайті Мінкульту вже не було.
Перебіг голосування контролювали дві громадські організації – «Електронна демократія» та Transparency International Ukraine.
Під час оприлюднення міністром прізвищ переможців представник Transparency International Ukraine Віктор Нестуля помітив: щось не сходиться.
«На жаль, за тим, як працювала лічильна комісія, ми не слідкували. Для нас дійсно було дивним, коли ми на прес-конференції почули результати голосування і після того, як ми звірили людей, що стали членами наглядової ради, і тих, які виграли за результатами голосування, – вони відрізнялися. В ході робочих стосунків нам пояснили, що в останній день два кандидати (один від громадськості і один від закладів культури) зняли свої кандидатури. І для нас було дивно, що це ті кандидати, які були лідерами за результатами голосування», – пояснив він.
Громадські організації стежили, щоб не було втручання під час інтернет-голосування. Утім, головні події щодо визначення переможця відбулися після цієї процедури.
«Схемам» вдалося знайти інтернет-протокол голосування. Він засвідчив, що двоє кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів, так і не стали членами наглядової ради. А ще два кандидати набрали однакову кількість голосів. Але про все це міністр культури не згадав під час оголошення переможців.
Хто ж справжні переможці і чому вони не стали членами наглядової ради?
Голосування було окремо за кандидатів від громадськості і від закладів культури.
Від громадськості найбільше голосів набрав Олександр Сусленський – 19. Але обрані були кандидати з меншою кількістю голосів: Владислав Корнієнко (16) та Сергій Сьомкін (12).
Олександр Сусленський – одногрупник Марини Порошенко в Академії керівних кадрів культури і мистецтв. Він пояснив «Схемам», чому зняв свою кандидатуру: «Я написав заяву, що не зможу за станом свого здоров’я».
Сергій Сьомкін набрав однакову кількість голосів разом із ще однією кандидаткою – Любов’ю Морозко, директоркою Харківського вищого коледжу мистецтв, яка раніше була також депутатом Харківської облради від фракції Партії регіонів.
Про свої непогані шанси перемогти вона довідалася від… «Схем».
Також журналісти з’ясували, що Сергій Сьомкін двічі голосував сам за себе і, зрештою, назбирав 12 голосів.
Як же сталося, що він двічі голосував за себе?
«Коли ухвалюється рішення загальними зборами, то загальні збори ухвалюють рішення не тільки, що особа буде голосувальником, а й за кого вона має проголосувати», – пояснив він журналістові «Схем».
Сергій Сьомкін став переможцем в інтернет-голосуванні завдяки рішенню лічильної комісії. Ця комісія забрала один голос від пані Морозко.
У комісії кажуть, що зробили це на підставі заяви. Несподівано один із тих, хто проголосував за Любов Морозко, відкликав свій голос.
Цей чоловік – уповноважена особа від організації «Українська оперна спілка». А співзасновником цієї організації є Олександр Сусленський – той самий, що був однокурсником Марини Порошенко.
Схоже, це було порушенням Закону «Про Український культурний фонд». У ньому чітко зазначено: якщо другий і третій кандидат наберуть однакову кількість голосів, то проводиться жеребкування, причому публічне – відповідно до порядку, який Міністерство культури саме ж створило торік.
Утім, замість цього у одного з кандидатів просто забрали голос – на підставі заяви одного із учасників голосування.
Отже, переможець – Сергій Сьомкін, керівник асоціації «Індустріальний телевізійний комітет». Є у люстраційному реєстрі. Він не може очолювати державні посади до 2024 року – відповідно до Закону «Про очищення влади». У часи президента Януковича він був першим заступником голови Держагентства України з питань кіно.
Фінальне рішення щодо визначення переможця ухвалювала лічильна комісія.
Туди увійшло троє людей: двоє із Міністерства культури і один голова київської організації Національної спілки художників України – Віктор Коновал.
«Схеми» звернулися до Коновала по коментар, однак він порадив звертатися з усіх питань до Міністерства культури.
Але і це ще не все. Суперечливою виявилася також інформація щодо того, як саме створили цю комісію, яка взяла на себе відповідальність визначити переможця без жеребкування чи повторних виборів.
Як обирали членів комісії, «Схеми» запитали у Ніни Бєлоусової,членкині лічильної комісії з обрання відповідної частини наглядової ради Українського культурного фонду.
«Це було внутрішнє рішення міністерства, а не особисто міністра», – відповіла вона.
Згодом міністерство надало наказ, де вже зазначено, що це було рішенням їхнього очільника. Сам документ виявився без підпису міністра. З печаткою.
Міністр Нищук також не пригадав, чи підписував його: «Я не знаю. Мені важко на ходу аналізувати документи».
Ще один переможець від громадськості у члени наглядової ради Українського культурного фонду – Владислав Корнієнко. П’ять років він був заступником міністра культури – з 2005 по 2010 рік. Нині він – ректор Київської муніципальної академії естрадного і циркового мистецтв.
Відповідно до інтернет-протоколу, Владислав Корнієнко також голосував сам за себе. Він це зробив як уповноважена особа організації «Яскрава країна» – як того вимагає закон.
Але співзасновниця цієї організації Ольга Обласова розповіла, що голосував не Корнієнко, а вона особисто: «А як він міг брати участь, якщо за нього голосували? Я особисто як директор брала участь у голосуванні. Ми робили електронні підписи».
Сам Корнієнко не зміг чітко пояснити, він особисто голосував за себе чи за нього голосували інші. Він спершу підтвердив, що за нього голосувала голова організації, однак потім почав ставити запитання журналісту у відповідь, зазначивши, що це «каверзне питання, яке невідомо, що тягне».
Володимир Фльонц – голова громадської організації «Електронна демократія» – розповів, які ризики існують для конкурсу, якщо уповноважені особи голосують не особисто: «Існує можливість того, що особа передасть підписи на використання іншій людині. Це є грубим порушенням. Порушенням не голосування, а порядку використання цифрових підписів».
Ще двох членів наглядової ради фонду обрали від закладів культури. Тут перемогла Оксана Когут, комерційна директорка Київської оперети – у неї 24 голоси. Але членами наглядової ради стали знову стали кандидати з меншою кількістю «за»: керівник театру «Сузір’я» Олексій Кужельний – у нього 17 голосів, а також очільниця Національної бібліотеки України для дітей Алла Гордієнко – у неї 11 голосів.
Таким чином, Алла Гордієнко потрапила до наглядової ради завдяки тому, що свою кандидатуру зняла переможниця Оксана Когут. Та написала заяву ще в день завершення голосування.
Утім, причина відкликання її кандидатури не до кінця зрозуміла.
Генеральний директор Київського національного академічного театру оперети Богдан Струтинський висловив думку, що інтернет-голосування могло бути не зовсім прозорим: «Мабуть, рейтингове голосування мало проходити більш прозоро». А щодо відкликаної заяви своєї колеги нічого не сказав. Як і сама Оксана Когут, яка відмовилася коментувати свої дії.
Ще одного переможця інтернет-голосування Олексія Кужельного та міністра культури пов’язує творча діяльність. Кужельний є режисером та сценаристом вистави «Прекрасний звір у серці».
Єдиний актор цієї вистави – міністр Нищук.
І, зрештою, дев’ятим членом наглядової ради стала дружина президента України Марина Порошенко. За посадою. Вона ж і голова цієї ради.
Міра Гутін – професорка Університету Райдер у США. І одна з найкращих фахівців Америці щодо повноважень перших леді.
«Схеми» запитали у неї, чи варто першим леді взагалі братися за посади.
«Це добре питання. І його обговорюють в адміністрації будь-якого президента. Тому що справа у підзвітності чоловікові. Завжди виникає питання щодо першої леді – «а що, її хтось обирав»? А правда в тому, що її ж не було обрано! Перша леді ніколи в історії Америки не мала справи із державними грошима та ніколи не мала стосунку до реалізації важливих проектів – окрім хіба що згаданої вже Гілларі Клінтон. Я взагалі не впевнена, як країна почуватиметься, коли перша леді бере на себе забагато, бо це ж і питання підзвітності своєму ж чоловікові», – зазначила вона.
Для Марини Порошенко це вже друга посада за час президентства її чоловіка. У 2016 році указом Петра Порошенка вона була призначена співголовою Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал».
Отже, «Схеми» з’ясували, що була створена лише видимість прозорого конкурсу з обрання половини членів наглядової ради, які згодом одностайно висунули Марину Порошенко на голову Українського культурного фонду.
З’ясувалося, що кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів, зрештою не стали членами наглядової ради фонду. Натомість туди потрапив кандидат, який двічі голосував сам за себе. Не було проведено жеребкування чи повторних виборів, коли два кандидати набрали однакову кількість голосів.
А вчинок члена наглядової ради, який був призначений президентом України і який висунув дружину президента на голову фонду, НАЗК не вважає конфліктом інтересів. Бо члени наглядової ради виведені з-під дії Закону «Про запобігання корупції». Проти такого рішення раніше виступало юридичне управління парламенту. Утім, депутати заплющили на ці застереження очі.
Таким чином, ані дружина президента, ані інші члени наглядової ради не заповнюватимуть електронних декларацій та не матимуть жодної відповідальності, яка їм могла б загрожувати щодо фінансового контролю відповідно до Закону «Про запобігання корупції».
Водночас члени наглядової ради ухвалюватимуть рішення щодо погодження фінансування сотень проектів на суми від півмільйона бюджетних гривень.
Залишаються також питання і до кваліфікації Марини Порошенко. Чи є вона і справді фахівчинею у галузі культури?
За її плечима диплом мистецтвознавства, отриманий екстерном. Одна з викладачок пригадала, що вона рідко ходила на лекції.
Також Марина Порошенко демонструє список фактів її участі у десятках публічних заходів, що, на думку самої першої леді, є відповідністю необхідним критеріям фахівця у галузі культури і дозволяє їй очолювати фонд, який розподілятиме мільйони гривень з бюджету на українське мистецтво.
Усе це викликає запитання: а чи змогла б Марина Порошенко отримати таку посаду при дотриманні усіх прописаних законом процедур та якщо б вона не була дружиною президента?
