Проблема відсутності планування українцями навчання і майбутньої роботи не нова. Далеко не перше покоління українських абітурієнтів іде до вишу, бо: а) там вчився тато (вчаться друзі), б) він гарний, в) туди дозволяє вступити конкурс. Не дивно, що через деякий час усі ці люди поповнять численну армію громадян, незадоволених своєю роботою. Утім, гарні новини: цьому можна не лише запобігти, а й виправити на будь-якому етапі.
Отже, як вибрати саме свою професію? Є методики?
Ганна Чатченко, психолог, психотерапевт, фахівець із профорієнтації: При виборі важливо враховувати як мінімум три чинники. Перший – це те, що людині цікаво, що їй подобається, що її вмикає в активну діяльність, на що є енергія і бажання. Другий чинник – це здібності. Ми всі вміємо робити різне, у кожного з нас щось виходить краще, а щось гірше. І третій чинник – це зовнішнє середовище. Тобто певні потреби світу: наявні тренди, певні вимоги до професії тощо. Це все звучить трохи складно, але в цьому питанні може допомогти тест і консультація.
Коли варто почати замислюватися про вибір професії? У якому віці людина вже здатна його зробити?
Ганна Чатченко: Це плюс-мінус 15 років, тому що до підліткового віку і навіть у ранньому підлітковому віці наші зацікавлення ще у процесі формування. Навіть якщо брати шкільну освіту – спочатку школа вчить нас всього, а в підлітковому віці у школах дуже часто починають виділятися спеціалізації. Та й зацікавлення людини уже якось більш-менш «устаканюються» і стають яскравішими, ніж можна побачити, скажімо, в 11 років. Знов-таки, ми можемо виділити якісь зони розвитку і для дітей 10-11 років. Але тоді може статися так, що ми виділили ці зацікавлення, і батьки почати рухатися в цей бік, а через півроку все кардинально змінилося.
Маріанна Гринишин, засновник та керівник рекрутингового агентства AboutHR: Колись я працювала у французькій компанії і мені сподобалась практика французьких шкіл. Діти, починаючи з 5-6-го класу, проходять «практику» в різних компанія. Ця «практика» передбачає відвідування протягом 1-2 тижнів компанію, знайомство з її співробітниками, спостереження за роботою. Потім у школі дитина пише есей про те, що таким чином дізналася/зрозуміла. Якщо ти починаєш із п’ятого чи шостого класу, то до 11 класу у тебе вже є 6-7 (навіть якщо тобі це вдавалося не щороку, то як мінімум 5) варіантів професій. І мені здається, що батькам треба починати ще з маленького – запрошувати дітей на роботу до себе, до своїх друзів. Якщо у когось батьки такого не роблять, то варто максимум у 9-10 класі самим шукати таку можливість: «А можна, я допоможу вам із певними завданнями і заодно подивлюсь, як виглядає робота ваших співробітників?» Моя порада – для початку просто ходи і дивитися на різних людей різних професій, щоб зрозуміти, подобається воно тобі чи не подобається. Аби принаймні обрати для себе певні напрямки, орієнтири.
Вибираючи собі професію, студент думає про те, що буде через 5 років, доки він вчитиметься. Але ж неможливо прогнозувати, наскільки затребуваною буде його професія через п’ять років.
Маріанна Гринишин: Так, неможливо зробити точний прогноз на 100 %, але можна визначити тенденції. Проаналізуйте попит і пропозицію на певні професії на сьогодні, поговоріть із представниками певних професій, послухайте їхні думки, зрештою, відвідайте кілька тематичних заходів. На основі цього вже можна буде сформувати певний прогноз. Якщо говорити про загальні тенденції, то зараз є попит на вузьку спеціалізацію. Якщо ми говоримо про юриста, то потрібно вже на початку навчання визначатись із спеціалізацією. Юрист загального профілю великим попитом користуватись він не буде. Але якщо ти вивчаєш вузько – наприклад, земельне право, кримінальне право, інтелектуальну власність і плюс до цього добре знаєш англійську – ти будеш першим, у кому будуть зацікавлені відповідні вузькоспеціалізовані юридичні фірми.
Зараз нема такого, що ти вивчився і працюватимеш за цим фахом найближчі 25 років.
Маріанна Гринишин: Так, останнім часом це тренд. Тепер усі постійно вчаться. Професії розвиваються і видозмінюються надзвичайно швидко. Якщо спеціаліст хоче встигати за часом, він також повинен постійно вчитись.
Ви пропонуєте відразу налаштуватися на те, що цей вибір не остаточний і постійно буде коригуватися?
Маріанна Гринишин: Однозначно. Наведу приклад із рекрутингу. Останні кілька років у рекрутинг приходять технології із Digital-маркетингу – пошук кандидатів через Linkedin, Facebook, Email-розсилка тощо. Відповідно одна з нових необхідних навичок для сучасного рекрутера – це навичка диджитал-маркетингу. Не те, що він повинен ставати «рекрутером-маркетологом»: він має вміти зробити, наприклад, таргетовану рекламу на Фейсбуці, і це нормально. А за рік-два знову з’явиться щось нове. Навіть зараз якщо ти не відслідковуєш і не впроваджуєш нового у свою роботу, одного дня ти просто опиняєшся за межею.
Закінчення розмови читайте тут.
