Киянин Вадим Івлєв незабаром вирушить на безлюдний антарктичний острів Сігні, де проведе кілька тижнів серед льодовиків, вітрів, пінгвінів та антарктичних поморників.
Потрапити туди, на один з небагатьох куточків Землі, де немає цивілізації і майже не буває людей, – мрія багатьох мандрівників, сучасних “амундсенів”, “нансенів”, “скоттів” і “палмерів”.
Вадиму це вдасться – причому не по туристичному маршруту, який коштує кілька тисяч євро, і не через офіційну експедицію, організовану за державні гроші.
Як це можливо, він розповів BBC News Україна.
“Радіоекспедиція”
Вадим Івлєв все життя працює радіоінженером, як саме каже, має справу з навігаційними системами та автомобільним радіо.
Окрім цього, у нього є два захоплення: мандри (побував у кількох десятках країн) та радіолюбительство (перемагав на міжнародних змаганнях серед радіоаматорів).
І саме завдяки останньому він і потрапить в Антарктику.
Вадима Івлєва запросили у міжнародну некомерційну експедицію, яку фінансують недержавні клуби радіолюбителів з різних країн та волонтери.
Ця “радіоекспедиція” має на меті встановити зв’язок між віддаленим антарктичним островом Сігні та радіолюбителями з усього світу.
Окрім того, вона матиме і наукові задачі.
Острів Сігні
Сігні (Signy Island) входить до архіпелагу Південних Оркнейських островів, названих так, тому що географічно вони “віддзеркалюють” Оркнейські острови на північ від Британії.
Острів лежить південніше від 60-ї широти, а значить вже вважається Антарктикою – це умовний Південний океан.
Його відкрили китобої у 1823 році, а пізніше назвали на честь дружини норвезького капітана Петтера Сьорле – Сігні Терези.
Острів не належить жодній країні й на нього поширюється дія Договору про Антарктику.
Це невеликий шматок суші завдовжки 6,5 км та завширшки 5 км, частину якого вкриває льодовик.
Постійних мешканців там немає, однак є сезонна британська станція “Сігні”, куди іноді навідуються біологи.
Але зимівель там не було ще з 1990-х.
Натомість острів населяють кілька видів пінгвінів, антарктичні поморники, тюлені, морські слони та леопарди.
А також нелетючі комарі Eretmoptera murphyi, яких сюди випадково завезли у 1960-х і які через відсутність природних ворогів масово розплодилися – їхні личинки можуть виживати тут, харчуючись рештками місцевих рослин.
Шлях до острова
Острів лежить за 600 км від власне Антарктиди та за 1440 км від Вогняної Землі, що біля Південної Америки.
“Щоб досягти Сігні, треба п’ять днів плисти Південним антарктичним океаном. 16 лютого ми вийдемо з чилійського порту Пунта-Аренас у Магеллановій протоці, а далі – на південь через протоку Дрейка”, – розповідає Вадим Івлєв.
Він додає, що маршрут через ці води до 60-х широт не буде простим.
“Кажуть, що 40-і широти “ревуть”, 50-і – “шаленіють”, а 60-і – “верещать”, – додає Вадим.
І пояснює: “У цих широтах домінує західний вітер, який виникає внаслідок обертання Землі. Оскільки на шляху в нього немає гір, то його нічого не зупиняє і дме він постійно. Й утворює величезні хвилі, іноді – розміром з шестиповерховий будинок”.
Тож і на самому острові сильний вітер, а шторми сукупно тривають два місяці на рік.
“Радіоекспедицію” на острів доставить новозеландське судно Braveheart.
Проте до самого суходолу воно підійти не зможе, й людям доведеться пересаджуватися на гумові човни й таким чином перевозити кілька тонн вантажів.
Що робитимуть на острові?
До складу експедиції входять 14 людей: дев’ятеро американців, німець, австралієць, швейцарець, угорець та українець.
Частина з них житиме у наметах на острові, частина – на судні.
Головна мета – встановити і випробувати радіозв’язок між віддаленим островом та радіолюбителями з різних частин світу.
Вадим Івлєв везе на острів антену висотою 24 метри (їде вона у розібраному стані) для діапазону 160 метрів.
Він сам її вдосконалював і тепер спробує встановити два рекорди – з найбільшої дистанції в цьому діапазоні та з найбільшої кількості радіозв’язків.
Якщо все піде за планом, то він планує зв’язатися з радіолюбителями в Японії, що за 17 тис. км від Сігні. Однак все залежатиме від умов на острові.
Інші радіолюбителі на Сігні працюватимуть в інших діапазонах.
Крім того, “радіоекспедиція” планує через супутниковий інтернет поспілкуватися з кількома школами в Україні та США – це її освітня частина.
Водночас, є і наукові цілі – науковці експедиції збиратимуть і вивчатимуть залишки форамініфер – невеликих морських організмів з екзоскелетом, які накопичилися тут за мільйони років.
Працюватиме на острові експедиція кілька тижнів – до 14 березня.
Біобезпека
Щоб отримати дозвіл на висадку і роботу на острові, “радіоекспедиція” має дотримуватися багатьох правил біобезпеки.
Чи не головне з них – заборона привозити на острів будь-яких тварин, рослин, насіння.
А також комах – щоб не повторилася історія з комарами.
Крім того, експедиція забере з собою всі свої відходи.
За всім слідкуватиме член експедиції з біобезпеки, а також інспекцію можуть провести науковці з сезонної британської станції, якщо вони будуть на острові у цей період.
“Штрафи за порушення величезні – по 20 тис. грн за кожен випадок”, – попереджає Вадим Івлєв.
Як потрапити в Антарктиду
Антарктика хоч і залишається найвіддаленішим та найбезлюднішим регіоном, однак туризм розвивається і там.
Потрапити туди можна на туристичних яхтах чи лайнерах спеціального льодового класу.
Ціна таких турів починається орієнтовно від 10 тис. євро і може сягати кількох десятків тисяч за найкращі каюти на вищих палубах або й “суперлюкс власника судна”.
Щоправда, у ціну не входить вартість перельоту до Південної Америки – зазвичай тури починаються зі столиці Аргентини Буенос-Айреса (звідки ще треба летіти чартером) або з порту Ушуайя на самому півдні континенту.
Ці перельоти коштуватимуть до 2 тис. євро в обидва боки.
Також доведеться ще витратити 70 євро на страховку.
Інший шлях в Антарктиду – через офіційні наукові експедиції.
Для цього треба бути науковцем з програмою досліджень в Антарктиді або ж технічним фахівцем, які забезпечують життєдіяльність станцій.
Наприклад, у 25-у українську експедицію на станцію “Академік Вернадський” у березні відправляться 12 учасників, серед яких біологи, геофізики, гідрометеорологи та океанографи, науковець, який проводитиме геокосмічні дослідження, а також кухар, лікар, системний механік, дизеліст-електрик та сисадмін.
Крім того, будуть ще науковці, які не залишатимуться на зимівлю, а проводитимуть сезонні дослідження, які триватимуть кілька тижнів.
Інший шлях
Але у Вадима Івлєва дорога до Антарктиди виявилася іншою.
“Перш за все, я радіолюбитель, брав участь у багатьох міжнародних змаганнях”, – розповідає він.
На них його і помітили, почали з’являтися міжнародні знайомства, й одного разу товариш з Нової Зеландії запросив у команду радіоаматорів, яка готувала експедицію, – щоправда, тоді ще не в Антарктику.
Згодом Вадим влився у міжнародний колектив і став його частиною.
Допомогло і те, що його улюблений 160-метровий діапазон не надто популярний серед радіолюбителів, тож конкурентів менше.
“Я займаюся величезними антенами, кажуть, що це важко і нецікаво, тріск і шум, ніхто не отримує насолоди. А я отримую. Тож і кажуть – хай буде українець цим займатися”, – сміється Вадим Івлєв.
У 2016 році він вирушив у свою першу “радіоекспедицію” на важкодоступний австралійський острів Херд на півдні Індійського океану – у “шалених” 50-х широтах.
А у 2018 відправився з цією ж командою на британський острів Дюсі в Тихому океані.
Тож нинішня “радіоекспедиція” буде для нього вже третьою, але першою – в Антарктику.
Свій шлях він описує так: “Треба мати якийсь рейтинг на змаганнях, перемагати, щоб вас бачили. Після цього запрошують в умовний другий-третій ешелон експедиціонерів, які їздять в Африку чи Атлантику. А далі ви вже як команда підіймаєтесь і переходите у найвищий клас”.
Саме топкоманди радіолюбителів можуть розраховувати на те, що зберуть достатньо коштів на свою експедицію.
Наприклад, майбутня поїздка на Сігні коштує близько 375 тис. доларів. Це за все: фрахт судна, пальне, консерви та інші матеріали, необхідні в експедиції.
Збирали гроші американські організатори “радіоекспедиції” від різних спонсорів, якими переважно є великі клуби радіолюбителів.
Світова радіоспільнота зацікавлена у тому, щоб на віддаленому острові діяли радіоаматори, з якими можна зв’язатися.
Водночас, квиток до Південної Америки Вадим купував сам – це обійшлося у понад 40 тис. грн.
“Спочатку треба шукати кошти. Але коли експедиція висаджується на острів і починається робота, все йде добре, то починають допомагати все більше і більше. Так кошти повертаються”, – говорить він.
Поради
Вадим Івлєв каже, що потрапити у таку експедицію складно: “Запрошують лише самі, й тих, кого вже знають. Бо ніхто не хоче несподіванок – якихось психологічних чи інших проблем”.
Водночас він радить займатися своєю улюбленою справою: “Треба виходити на міжнародний рівень, спілкуватися з іноземцями: американцями, австралійцями, новозеландцями. Вивчати, як правильно листуватися”.
Зрозуміло, що для цього треба знати англійську.
“Щоб вас вважали нормальним співрозмовником, адже бувають ситуації, коли немає часу щось пояснювати і діяти треба дуже швидко. Якщо вам ще треба буде щось перекладати, то це вже буде бар’єр”, – пояснює він.
“І потрібні досвід, характер та наполегливість”, – резюмує він.
Вадим Івлєв додає, що поїздкою на Сігні в Антарктиці його мрії не обмежуються:
“Хотілося б потрапити на найбільш важкодоступні острови. Наприклад, острів Петра І, який майже повністю покритий льодом, чи острів Буве (Один з найбільш віддалених від будь-якої суші островів з крутими берегами на півдні Атлантики. – Ред.). Це – мрія кожного мандрівника. Але я ще не зустрічав капітана, який би погодився доставити туди експедицію”.
