Коли археологи хочуть дізнатися про історію стародавньої цивілізації, вони починають розкопки, шукаючи інструменти та артефакти, які б могли цю історію розповісти. Про це пише BBC.
І ось вони знаходять кістку, викопні рештки або орнамент – чи замислювалися ви коли-небудь про те, як вчені з’ясовують, скільки років цій речі насправді?
Дослідники, вчені та археологи використовують безліч методик датування – і ми розкажемо вам про деякі з них.
Відносне датування
Коли експерти викопують якісь речі, вони часто дивляться на предмети навколо свого об’єкта і на те, наскільки глибоко вони знаходяться в землі. Деякі речі, такі як гончарні вироби, твори мистецтва чи знаряддя праці, характерні для певних періодів – наприклад, Римської епохи.
Шукаючи подібні речі, можна з’ясувати історичний період, з якого походить предмет.
Однак із розвитком новітніх технологій з’явилося багато інших методів визначення віку археологічних знахідок.
Радіовуглецеве датування
Радіовуглецеве датування – це спосіб визначити вік органічних речей. Наприклад, кісток, тканин, деревини чи рослин із досить недавньої історії – близько 50-70 тисяч років. Повірте, це справді було доволі нещодавно – особливо у порівнянні з рештками динозаврів!
Тож як працює радіовуглецевий метод?
У атмосферу Землі щодня потрапляють космічні промені, або ж космічна радіація. Люди і рослини постійно потрапляють під ці промені – але не хвилюйтеся, вони абсолютно безпечні. Під час цього процесу утворюється так званий вуглець-14.
Атоми вуглецю поєднуються з киснем, утворюючи вуглекислий газ, який рослини поглинають природним шляхом. Тварини і люди їдять рослини, і вуглець-14 потрапляє у тіла тварин і людини, а коли люди і тварини гинуть, вуглець-14 залишається у їхніх рештках як радіоактивний ізотоп, відомий під назвою радіовуглець.
Як визначити вік решток динозавра?
З’ясувати вік скам’янілих решток динозаврів складно, оскільки вони дуже, дуже старі. Це означає, що радіовуглецеве датування з ними не спрацює.
Мільйони років тому, коли динозаври померли, їхні тіла часто були вкриті піском і пилом, з яких сформувався осад. З часом цей осад і кістки поступово перетворювалися на камінь.
На жаль для палеонтологів – вчених, які досліджують кістки динозаврів – осадова гірська порода не містить радіоактивних матеріалів, необхідних для визначення віку.
Отже, щоб визначити вік скам’янілих решток, палеонтологи повинні знайти поряд інші типи гірських порід. Найпростіше визначати вік вулканічних. Шари вулканічного попелу всередині породи працюють як своєрідне обрамлення – визначаючи початок і кінець періоду часу, коли утворилася скам’янілість.
Дендрохронологія
Дендрохронологія – науковий метод, який досліджує кільця у деревині.
Якщо ви подивитеся на пеньок або шматок дерева, ви помітите, що на ньому є кільця та візерунки. Кільця утворюються із ростом і старінням дерева. Вони – природний малюнок життя, який вчені потім можуть дослідити та з’ясувати рік, у який утворилося кожне кільце.
Це дуже корисний інструмент при спробі визначити вік будівель та творів мистецтва, які містять деревину.
Тож як вчені з’ясовують роки, у які жило дерево?
Дерева одного типу, що ростуть на одній території в один і той самий час, будуть мати схожі характеристики – наприклад, товщину та колір.
Вивчаючи це, вчені можуть зіставляти наявні дані щодо змін кліматичних умов, як-от періодів дуже спекотної або вологої погоди, і з’ясувати період, коли дерево жило і зазнавало відповідного впливу.
Крижані ядра
Так само, як археологи копають землю, щоб дізнатися більше про різні історичні періоди, вчені, які вивчають клімат Землі – так звані палеокліматологи – застосовують аналогічний підхід.
Однак замість того, щоб копатись у ґрунті, вони шукають підказки про історію клімату нашої планети, вивчаючи коралові рифи, дно озер та океанів або занурюючись в глибину льодовиків та крижаних покривів.
Крижані покриви та льодовики біля Північного та Південного полюсів утворилися внаслідок років та років снігопадів – сніг спресовується шар за шаром, і в результаті утворюються товсті шари льоду. У деяких районах товщина такого крижаного покриву може сягати кількох миль.
Вчені висвердлюють цю кригу, щоб взяти зразки – кожен шар льоду розповідає свою історію про те, якою була Земля у той період, коли цей шар снігу падав на лід. Ці шари снігу, що згодом перетворилися на шари льоду, містять частинки пилу, золи та навіть пилку, які на той час перебували в атмосфері Землі.
Дивовижно, але ці частинки зберігаються у кризі тисячі років і розкривають інформацію про минулі глобальні події, а останнім часом – про вплив кліматичних змін.
