Після початку торговельної війни з Росією 2014 року унікальне ракетно-космічне підприємство України “Південмаш” впало в глибоку кризу. Замовлень стало значно менше, грошей не вистачає, а працівників скорочують.
“Взагалі складається враження, що завод просто хочуть збанкрутити і розпиляти”, – говорить працівник Гліб Бобров.
У такій критичній ситуації “Південмаш” намагається втриматися на плаву завдяки участі в міжнародних програмах, адже власна держава у нього нічого замовляти не хоче.
Що відбувається на підприємстві та як воно сьогодні виживає – розбиралася BBC News Україна.
“Без зарплат, води, опалення”
Саме завдяки “Південмашу” Дніпро у радянські часи називали космічною столицею України. Унікальний завод працював над космічними та оборонними розробками, випускав сільськогосподарську техніку та навіть виробляв тролейбуси.
Сьогодні легендарне підприємство працює у складних умовах. За 5 років конфлікту на Донбасі воно так і не отримало оборонне замовлення від держави, накопичило семимісячний борг перед працівниками, завинило 210 млн гривень енергопостачальникам і скорочує штат.
Частину своєї території завод здав в оренду – одні там виготовляють трамваї, інші займаються очищеною питною водою.
І поки інші країни дедалі більше підкоряють космос, український “Південмаш” знижує свої потужності та все далі поринає у кризу.
“Коли 13 років тому я прийшов на завод, там працювало понад 13 тисяч осіб. Сьогодні ця кількість складає близько 4 800. Що ж до мого графіку, то насправді він складає один день на тиждень, згідно з наказом. В цьому ж документі йдеться про те, що за необхідності керівники підрозділів можуть вивести на місця працівників у додаткові дні”, – розповідає BBC News Україна співробітник заводу Гліб Бобров.
Люди кажуть, що з виплатою зарплат повна біда. Галина Нечипоренко (ім’я змінене) – інженер-технолог з вищою освітою. З травня по жовтень 2019 року їй нарахували зарплату в розмірі 2400 – 3500 гривень, проте навіть цих коштів жінка так і не отримала.
“У мене на руках є судове рішення, за яким підприємство зобов’язане виплатити мені понад 17 тисяч гривень заборгованості. Проте ніхто цього рішення не виконує. Що буде далі – невідомо. Остання виплата, яку нам здійснили, була наприкінці лютого. Ми отримали 23% заборгованості за липень минулого року”, – розповідає вона.
Підприємство, за словами працівників, не лише частково зупинило виробництво, а й виживає без елементарних побутових умов.
“Коли “Південмаш” виробляв трактори, то конвеєр працював цілодобово, а кожні 13 хвилин з нього сходив готовий трактор. Сьогодні цей цех не працює. Тролейбуси не виробляємо, а лише збираємо білоруські МАЗи. Вода на завод подається за графіком, а опалення в деяких цехах нема вже близько 5 років”, – каже Гліб Бобров.
За його словами, взимку люди “натягають на себе все, що дістали вдома”.
“І як можна так працювати, наприклад за станком? Взагалі складається враження, що завод просто хочуть збанкрутити і розпиляти. Той же тракторний цех вже спорожнілий. Чому люди за все це тримаються? Частина – це пенсіонери, що отримують пенсію і сподіваються на виплату зарплат. Інші або звикли до того, що відбувається, і не бачать себе десь ще, або тримаються за койко-місце в гуртожитку”.
Без Росії
Як колись гігант у сфері космічних технологій дійшов до такого стану – пояснюють представники заводу. Підприємство сильно підкосив розрив торговельно-економічних відносин з Росією у 2014 році.
До того часу “Південмаш” спільно з РФ працював над виготовленням ракет “Зеніт” в рамках міжнародного проєкту “Морський старт” (плавучий космодром для запуску ракет “Зеніт-3SL”).
Така робота складала близько 70% завантаженості космічного напрямку заводу. Після початку конфлікту на Донбасі у 2014 році всі роботи по проєкту зупинили.
“Одразу ми відчули суттєвий тягар і дуже швидко накопичили борги. У 2017 році відбулось відродження “Морського старту”, але вже під іншою компанією – S7 (російський авіахолдинг – Ред.). За два роки ми розрахувались із заборгованостями і вийшли на режим, але у 2019 році несподівано були втрачені усі зв’язки. До речі такий розрив співпраці відбувся не тільки з нами, постраждали КБ “Південне” та інші”, – каже Дмитро Нікон, головний економіст – начальник планово-економічного управління “Південмашу”.
Таким чином, додає він, програму заморозили і завод знову почав накопичувати борги.
За його словами, на вимогу Служби експортного контролю, також розірвали договори на поставку до Росії шасі для пасажирських літаків АН-148, хоча така продукція не входила до переліку військового партнерства.
Не розуміють на підприємстві і відсутність держзамовлення в оборонному секторі.
“До нас часто навідуються депутати, посадовці вищих щаблів влади і кажуть, що треба працювати на експорт. Але більше половини продукції ракето-космічних технологій і так йде на експорт. Проблема у відсутності внутрішнього попиту на продукцію. Наша країна воює, чому не можна поставити завдання та розробити ракетні комплекси, які б сприяли обороноздатності країни?” – каже Дмитро Нікон.
Кілька разів на завод приїжджав Петро Порошенко за час свого президентства, обіцяв держзамовлення, але до реальних дій так і не дійшло.
У липні минулого року приїжджав туди і Зеленський. Уважно вислухав проблеми, пообіцяв окремо обговорити з керівництвом заводу питання державного замовлення і поїхав.
За словами пана Нікона, підприємство пропонувало державі кероване ракетне високоточне озброєння, але міністерство оборони чомусь не зацікавилося.
Та й взагалі з ракетними замовленнями для Збройних сил ситуація дуже неоднозначна. На початку року у ЗМІ з’явилася інформація, що проєкт оборонного замовлення на 2020 рік ліквідує ракетну програму України, а тому закупки нових ракет – під питанням. Щоправда, міноборони одразу спростувало ці заяви, заявивши, що у порівнянні з минулим роком фінансування ракетної програми цьогоріч збільшили на 300 млн грн. Чи припаде з цих замовлень щось “Південмашу” – невідомо.
А от деякі співробітники заводу вказують на проблеми всередині самого “Південмашу”. За словами Гліба Боброва, який пропрацював на заводі 13 років, він не відпрацьовує диверсифікацію хоча б космічного напрямку, не кажучи про повернення розгалуженого виробництва.
“Дійсно, з Росією було пов’язана велика кількість роботи. Проте є зацікавленість в Китаю, Індії. Якщо Китай працює у своїй системі, то Індія зацікавлена в розвитку свого космічного напрямку саме в міжнародній співпраці. А як сьогодні можна співпрацювати з підприємством у такому стані?” – питає він.
Проєкти виживання
Та в деяких міжнародних проєктах завод таки бере участь. Саме вони допомагають йому ще триматися на плаву.
Зокрема, виготовляє ракетні двигуни для європейської легкої ракети “Вега” на замовлення італійської компанії AVIO, а також частини для ракетоносія “Антарес” на замовлення американської компанії Northrop Grumman, що доставляє вантажі на Міжнародну космічну станцію. Цікаво, що для їх випуску “Південмаш” використовує російські метали, зокрема алюміній.
Інформація про російський алюміній наробила галасу минулого року, адже Україна припинила будь-яку співпрацю з Росією у військово-технічній сфері. Та саме в цій ситуації немає порушення законодавства, адже російський алюміній постачають в рамках міжнародного, а не двостороннього проєкту. Це якраз той шлях, яким можна оминути заборони на закупівлю критично важливого російського металу.
“Алюміній ми придбали в рамках “Морського старту”, де замовником була американська компанія, а також програм “Антарес” та “Вега”, – каже Дмитро Нікон. – До речі, у Росії є свої санкції і просто так вони металом не торгують. Вони дивляться: якщо це йде в рамках програми “Зеніт”, “Антарес” або “Вега”, то дають дозвіл. Але якщо це буде, наприклад, для національної ракети “Циклон-4″, то метал не постачатимуть”.
Разом із законодавчими існують ще й технічні вимоги, які не дозволяють “Південмашу” здійснити імпортозаміщення російського алюмінію.
“У ракетах, які ми будуємо, закладені технічні характеристики саме того металу, який ми купуємо. Для того, щоб перейти на інший метал необхідно провести випробування. В 2014 році говорили про програму імпортозаміщення, але в результаті дійшли думки, що це довго та дорого. Так, у нас в Україні є виробництво металу, але технічно він не придатний для використання у ракетобудівництві”, – каже пан Нікон.
На пороховій діжці
Ситуація на заводі ускладнюється ще й тим, що на його території зберігається рідке ракетне паливо – гептил. Через відсутність грошей на його утилізацію та борги за електроенергію існує загроза вибуху, від якого, за даними ДСНС, постраждають щонайменше 100 тис. мешканців Дніпра.
У Державному космічному агентстві зазначають, що керівництво проводить аудит цього напрямку, за результатами якого планують підготувати стратегію реформування космічної галузі в цілому.
“Вона (стратегія – Ред.) передбачає фінансове оздоровлення та оновлення державних підприємств, підпорядкованих агентству, серед них – і завод “Південмаш”, – запевняють у Державному космічному агентстві у відповідь на запит BBC News Україна.
А поки триває аудит та готується стратегія, дніпряни переживають, що частина міста може просто злетіти у повітря.
Наприкінці лютого гендиректор “Південмашу” Сергій Войт і мер міста Борис Філатов попросили керівництво парламенту виділити 209,1 млн грн. для погашення боргів по зарплаті та сплаті податків.
“Гордість Дніпра – Південний машинобудівний завод сьогодні перебуває просто у жалюгідному стані. Якщо держава, що відповідає за це підприємство, продовжуватиме й надалі відмахуватись від його проблем, це обернеться крахом підприємства із багаторічною історією. Що ж до гептилу – він має високу токсичність. Його потрапляння до ґрунту або у повітря може призвести до масових жертв”, – так пан Філатов прокоментував ситуацію навколо заводу.
Чи почули це звернення депутати та чи дійдуть вони колись до розгляду цього питання – відповісти складно. Хоча деякі парламентарі запевняють: знають про проблему і вже займаються її вирішенням.
