Газові переговори між Україною, ЄС і Росією зрушили з місця. Росія погодилася на контракт за газовими правилами ЄС, але є ще немало розбіжностей, які можуть зірвати домовленість.
Газові переговори між Україною, ЄС і Росією 19 вересня в Брюсселі стали разючим контрастом до попередніх раундів. Якщо в січні керівники делегацій з Києва та Москви обмінювалися закидами у “маразмі”, “сюрреалізмі” та “абсурдній” позиції, то зараз усі три сторони дружно заявили, що зустріч була конструктивною.
Перший прогрес
Те, як переговори проходили, не віщувало успіху. Адже сама тристороння зустріч розпочалася приблизно на годину пізніше, ніж планувалося, а завершилася більш ніж на пів години раніше. Утім, навіть півтори години сторонам вистачило, аби досягнути першого прогресу.
Першим з будівлі Єврокомісії вийшла російська делегація на чолі з міністром енергетики Олександром Новаком. Він одразу заявив журналістам, що на зустрічі було “дуже конструктивно”. Також він повідомив, що російська сторона “готова працювати за європейським законодавством”.
Лише за півгодини брифінг дав голова делегації ЄС, віцепрезидент Єврокомісії з енергетичного союзу Марош Шефчович. Він заявив, що сторони змогли зблизити позиції щодо “більшості” питань, які обговорювали. “Що я побачив у російської сторони, і це позитивно: вони цілковито приймають, що майбутній транзитний контракт має засновуватися на європейському законодавстві“, – повідомив Шефчович.
Це те, на чому вже давно наполягає Україна. Єврокомісія це підтримувала, а Росія утримувалася від конкретних коментарів. Можливо, причина зрушення в тому, що в Україні після кількох років невизначеності та затягування нарешті визначилися з моделлю анбандлінгу. Це одна з ключових вимог газового законодавства ЄС. Згідно з нею, компанія, котра добуває та продає блакитне паливо, не може його транспортувати. І тому зі структури нинішнього “Нафтогазу” мають виділити окрему компанію, котра стане оператором газотранспортної системи (ГТС) України.
Україна має завершити анбандлінг до кінця року
Тож у Брюссель новий голова української делегації, міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель приїхав не з порожніми руками, а з рішеннями уряду про анбандлінг “Нафтогазу”, ухваленими напередодні, 18 вересня.
В України на це залишається дуже мало часу, адже незалежність оператора ГТС ще слід сертифікувати – це робить український регулятор, а підтверджує європейська сторона. Нинішній контракт “Нафтогазу” з “Газпромом”, який не передбачає анбандлінг, завершується 31 грудня. Оржель надав ЄС і Росії дорожню карту того, як в Україні впроваджуватимуть цю вимогу законодавства Євросоюзу до 1 січня.
Новак, у свою чергу, застеріг, що якщо до цього часу сертифікації не буде, то Росія пропонує або подовжити нинішній контракт, або підписати додаткову угоду. Марош Шефчович підтвердив, що російська сторона попросила Єврокомісію забезпечити впровадження законодавства ЄС в Україні належним чином. Оржель при цьому пообіцяв бути “максимально ефективними”, аби підписати контракт з 1 січня.
Камені спотиканні
Водночас невирішеними залишилися інші проблемні питання. Головне з них – це Стокгольмський арбітраж. За підсумками його рішень, “Газпром” залишився винен “Нафтогазу” за двома позовами понад 2,5 мільярда доларів США. Російська компанія не погодилася з цим рішенням і подала апеляцію.
Цього разу Новак знову заявив про бажання врегулювати ці спори “за нульовим варіантом, у рамках мирової угоди”. “Це дуже важливий момент для того, аби забезпечити економічно доцільні поставки газу через ГТС України”, – заявив він. У Києві навіть чути не хочуть про те, аби відмовитися від понад 2,5 мільярда доларів. “Арбітраж не є предметом поточних переговорів”, – наголошує Оржель, хоча і визнає, що Росія тему порушувала.
Друга проблема – питання постачання російського газу в Україну. У РФ регулярно наголошують, що для них це – головне питання. Як відомо, у листопаді 2015 року Україна припинила купувати газ у Росії, і з того часу імпортує блакитне паливо з ЄС. Пріоритет “Нафтогазу” натомість – це підписання двох угод. Перша – це так званий “interconnection agreement”, тобто контракт між “Газпромом”, як оператором газотранспортної системи (ГТС) Росії, і українським оператором ГТС. Друга угода – також між двома операторами – про бронювання потужностей. І лише на третьому місці для “Нафтогазу” – підписання контракту з “Газпромом” про постачання газу в Україну.
Утім, поки неясно, чи вдасться Україні політично розвести ці питання. Як заявив Шефчович, відповідаючи на запитання кореспондента DW, результат переговорів буде поєднувати три фактори: тривалість нового контракту, рівень тарифів і обсяги, включно з обсягами продажу російського газу Україні.
Всі готові до непідписання контракту
Напевно, через ці камені спотикання голови усіх трьох делегацій говорили про можливість, що контракт до кінця року не підпишуть. Утім, представники Брюсселя та Києва наголошували на своїй готовності до різних сценаріїв. Адже цього року в Європі активно запасаються газом.
Згідно з європейською системою розкриття інформації про газову інфраструктуру, сховища в ЄС 15 вересня взагалі були заповнені на понад 95 відсотків. Загальний об’єм сховищ у ЄС становить близько 100 мільярдів кубометрів, а річне споживання – 474 мільярди кубометрів.
В українських же підземних сховищах, за даними “Укртрансгазу”, блакитного палива було вже 19,4 мільярда кубометрів. І це приблизно за місяць до початку опалювального сезону. Для порівняння, річне споживання 2018 року в Україні становило трохи більше 32 мільярдів кубометрів газу, а власний видобуток – 21 мільярд кубометрів.
“Газпром” також не сидів, згорнувши руки. Його керівництво заявляло про плани закачати в підземні сховища в країнах ЄС 11,4 мільярда кубометрів газу.
Тож Європа добре підготувалася, аби уникнути повторення сценарію газової війни початку 2009 року. Однак поки учасники налаштовані на досягнення домовленості. Наступного, четвертого, раунду переговорів вже не доведеться чекати восьми місяців. Адже сторони домовилися зустрітися на такому самому рівні вже до кінця жовтня.
