Після нещодавнього футбольного мундіалю, який пройшов в Росії і спричинив чимало галасу, в вітчизняному суспільному, експертному і політичному середовищі з новою силою розгорілося бурхливе обговорення рішення нашої влади про блокування ряду популярних російських сайтів, таких як «Однокласники», «Вконтакте», «Mail.ru», «Яндекс», інших. На офіційному сайті президента, як відомо, зареєстрована петиція про зняття блокадного табу, але вона ще не набрала необхідної кількості голосів (25 тисяч).
Заборона доступу в соціальні мережі – поширена світова практика, правда, використовують її країни, які навіть з натяжкою не можна назвати демократичними. Але про це дещо згодом.
Загалом, думки по блокадному рішенні чітко розділяються. Багато коментаторів шукають аргументи, які довели б, що скандальне рішення – це інформаційний захист від країни-агресора. Припустимо. Тоді виникає ряд закономірних питань.
Перше: чому влада вирішила захищатися на четвертому році війни? До речі, разом з російськими соцмережами під заборону потрапила і програма 1С, яку використовує понад 300 тис. українських бухгалтерів. Друге питання: може було варто було спочатку розробити український аналог програми, а тільки потім забороняти російську? Бухгалтери уже тривалий час хапаються за голови і зрозуміло, що при відсутності альтернативи вони різними обхідними шляхами порушують заборону. За що боролись? Що це змінило?
Відчули на собі наслідки і водії, які тепер не мають легального доступу до послуги Яндекс-пробки. Підкреслюємо: легального. І ще. Якщо мова йде про інформаційний захист, чому ж в Україні продовжують роботу російські оператори, до прикладу «МТС»? Виходить, що є «правильні» російські компанії, а є «неправильні»?
Одним словом, білих плям в блокадній історії вистачає, як і кількості незадоволених (м’яко кажучи) українців, які роками вели свої сторінки на заборонених тепер ресурсах, збирали фото і відео базу, а потім в одну мить втратили це все.
Але владу всі ці нюанси, схоже, не цікавлять. Петро Порошенко в статті для американської газети Politiko прокоментував рішення про заборону російських соцмереж. Зокрема, глава держави заявив, що російські гібридні напади відбуваються переважно в кіберпросторі, а «щупальця Кремля тягнуться до горлянок ключових регіональних центрів України і її трансатлантичних союзників».
Гарант порадив європейським колегам бути хоробрими і «обрізати ці щупальця», щоб знову не потрапити під їх атаку. Однак більшість європейських лідерів, які коментували рішення, солідарні, що воно не демократичне і є замахом на свободу слова. З критичною заявою також виступила і адміністрація Білого Дому.
До речі
У Канаді програмісти IT-компанії StartupSoft планують створити соціальну альтернативу заблокованим ресурсів – мережу Ukrainians. Команда з 30 програмістів готова розробити українську соцмережу одночасно для трьох платформ: web, iOS і Android.
Міжнародна організація «Репортери без кордонів» вважає заборону російських соцмереж «грубим порушенням права на вираження думок».
Авторитетна міжнародна правозахисна організація Freedom House заявляє, що блокування російських сайтів обмежує вільне вираження думок і переконань. «Нас турбує, що в Україні блокують доступ до медійних ресурсів, сайтів і ЗМІ. Це може привести до обмеження доступу до інформації, обговорення політичних та соціально важливих питань громадян в плюралістичної медійній сфері », – переконаний керівник українського представництва організації Метью Шааф.
У свою чергу в НАТО зазначають наступне: «Український уряд чітко дав зрозуміти, що подібне рішення – це питання безпеки, а не свободи слова. НАТО працює з Україною щодо посилення її реформ, включаючи питання демократії, верховенства закону і дотримання прав людини. Свобода преси входить в теми цього діалогу». Натяк зрозумілий?
Прогнозовано обурилися і в офісах сайтів, що потрапили під заборону. «На жаль, рішення про санкції стосується не тільки нас. Це санкції проти 11 мільйонів українських користувачів, які щомісяця вибирають наші сервіси, і проти тисяч українських організацій, які використовують наші технології і сервіси для розвитку своїх бізнесів », – вкотре повторює Владислав Леготкін, прес-секретар« Вконтакте »в Україні.
Не секрет, що коли не вміють боротися до переможного кінця, вдаються до самого радикального способу – заборонам.
«Якщо чесно, я не вірю, що доступ закрили заради безпеки країни. Наша влада, приборкавши телебачення, тепер перекриває соціальні мережі, хоч і під благим приводом, але просто з остраху за своє майбутнє. ВКонтакте – наймасовіший сайт української молоді – тієї сили, яка завжди була драйвером протестів», – аргументує відомий політтехнолог Сергій Гайдай.
В цілому, експерти констатують: через введення інформаційних санкцій Україна опинилася в «закритому клубі» країн, де використовуються подібні методи. І справді, сусіди у нас виявилися ще ті! Судіть самі.
Китай використовує одну з найбільш просунутих систем по обмеженню інтернет-контенту – «Золотий щит», за кордоном відомий як «Великий китайський файрвол». У КНР заблоковані такі популярні ресурси як Google, Flickr, Dropbox, Facebook, Twitter, YouTube. Однак в Піднебесній існує китайський сервіс мікроблогів на зразок Twitter – Weibo.
У 2010 році влада Пакистану заблокувала соцмережі, в яких масово поширювалися карикатури пророка Мухаммеда, а в КНДР взагалі у більшості населення немає доступу до «Всесвітньої Павутини». Блокує опозиційні сайти кубинський уряд, а в Ірані після антиурядових хвилювань в 2009 році, названих «Twitter-революцією», був прийнятий закон, що дає владі право забороняти сайти, які суперечать «порядності і суспільній моралі». У числі країн, де влада (в основному, через острах масових протестів) жорстко контролює інтернет-простір також значиться Саудівська Аравія, Туркменістан, Єгипет, Бахрейн, Венесуела.
Цензуру в інтернеті насправді легко обходити. Існує маса «профільних» програм, і, як розповідають вчорашні користувачі «Вконтакте», шляху з чітко виписаним обхідним маршрутом давно розсилає і ця соцмережа. Найбільш популярні способи обійти заборонений бар’єр – використання VPN, віртуальної приватної мережі, а також системи забезпечення анонімності TOR. У перерахованих вище країнах люди масово використовують зазначені програми та виходять за рамки інтернет-цензури.
Словом, обхідних шляхів вистачає, питання в іншому. А саме в тому, що неприємно перебувати в одній компанії з державами, які до демократичних форм правління такіж близькі, як небо до землі. У всій цій історії, мабуть, є лише один позитивний момент: Facebook Twitter у нас не потрапили в «чорний список». У всякому разі, поки що…
