7 серпня ключовий свідок у справі Манафорта і його колишній бізнес-партнер Рік Ґейтс заявив про «співпрацю» у 2014 року між виборчим штабом Петра Порошенка, нинішнього президента України, і компанією Манафорта та уточнив, що за ці послуги не платили.
8 серпня в Адміністрації президента України Петра Порошенка підтвердили зустріч головного стратега його виборчої кампанії 2014 року Ігора Гриніва із командою американського політтехнолога Пола Манафорта.
Погодившись на інтерв’ю з «Голосом Америки» Ігор Гринів одразу обумовлює формат. Просить утриматись від запитань про місце і обставини його зустрічі з Полом Манафортом. Мовляв, де саме вони зустрілися, і хто був присутній, і що пили: чай чи каву, і хто перекладав – не стосується суті справи. А суть, за словами Гриніва, полягає в тому, що зустріч – так, була. А от співпраці – ні, не було. І та розмова у березні 2014 року виявилась єдиною, коли головний стратег Порошенка і американський політтехнолог Януковича мали нагоду поспілкуватися.
– Якщо згадувати той період – саме закінчився Майдан, вийшла з в’язниці Юлія Володимирівна (Тимошенко – ред.), і електоральне поле фактично дещо змінилося. Ті кандидати, які до того були фаворитами – Яценюк і Кличко – змінюються на нових фаворитів. З’являється Юлія Володимирівна, і вже до цього часу достатньо зріс рейтинг Петра Олексійовича Порошенка, який насправді під час Майдану не був ключовим спікером. Ми усі пам’ятаємо Порошенка на бульдозері (Петро Порошенко намагався зупинити штурм Адміністрації президента 1 грудня 2013 року. Цей штурм, що призвів до кривавого побоїща, зараз багато хто називає «російською провокацією» – ред.).Пам’ятаємо його поїздку в Крим, він тоді єдиний поїхав (у лютому 2014 року Петро Порошенко, тоді ще народний депутат, поїхав до Криму, намагаючись зупинити конфлікт, який підбурювала на півострові Росія – ред.).
На той час у нас вже була затверджена стратегія виборчої кампанії, яка, крім того, мала бути дуже короткою; усім було зрозуміло, що вибори відбудуться в найближчі 2-3 місяці.
У березні, десь на початку місяця, свої послуги запропонував Манафорт. Він провів достатньо велике соціологічне дослідження. І ось у березні, десь на початку місяця, свої послуги запропонував Манафорт. На той момент він уже втратив свого колишнього клієнта Януковича і, ясно, що шукав застосування своїх талантів тут, в Україні. Він, як виявилось, провів достатньо велике соціологічне дослідження через якусь українську компанію – зараз уже не пам’ятаю, яку саме. Показав мені ці результати і запропонував стратегію, що з цих результатів випливає.
– Чи довгою вийшла розмова?
– Зустріч тривала близько трьох годин. Мені було цікаво: якби йшлося про якісь вартісні ідеї, чи можна було б їх імплементувати в уже затверджену виборчу стратегію.
– Чи почули щось цікаве?
– Стратегія Манафорта повністю суперечила тій, яка на той час була затверджена і за якою ми рухалися. Отож я йому відповів, що його ідеї ідуть врозріз із нашими. І навів деякі тези тієї стратегії, яку я збирався реалізовувати як керівник кампанії. На що Манафорт відреагував: мовляв, це всього лише мрії, про таке усі мріють, бо це ідеальна ситуація – не бути кандидатом ні від сходу, ні від заходу.
– У чому, конкретно, полягала його пропозиція?
– Стратегія Манафорта, якщо коротко, зводилася до старої парадигми. Тобто треба стати кандидатом, наприклад, Західної України, відтісняти свого конкурента на Східну Україну і, користуючись підтримкою Західної України, перемогти. А наша стратегія, яку ми на той час уже обрали, полягала у протилежному. Ми вважали, що президент, особливо у постмайданних умовах, має об’єднувати, «зшивати» Україну, і треба, щоб його підтримувала вся Україна. І, дійсно, це була стратегія перемоги в першому турі. Ця стратегія і була реалізована, і Петро Олексійович переміг у першому турі з 55%. Потужний результат, а тим більше в такій країні, як Україна, яка тоді була розділена, розірвана на схід-захід. Причому Порошенко тоді переміг в усіх регіонах. Жодної області не було, де б Порошенко не виграв.
– Чи ця зустріч з американським політтехнологом була для вас першою, чи ви бачились раніше?
– Це був перший раз, ми ніколи з ним до того не бачились. Хоча й мали багато спільних точок дотику. Адже він вів кампанію Януковича, а я її дивився, спостерігав за його кроками. Раніше, до кампанії Порошенка, я вів також кампанію Віктора Ющенка в 2004 році. Тобто ми з Манафортом завжди були, можна сказати, ключовими опонентами.
– Ініціатором зустрічі був американець?
– Так. Я ніколи не пробував з ним зустрічатися. Я думаю, що він просто хотів якимсь чином далі залишатися в Україні і працювати тут. Він бачив, що Порошенко виграє, а на той час це вже було майже зрозуміло, і з його боку це була ставка на фаворита. Тобто дуже легко допомагати, коли рейтинг не 4%, а 55%. Бо на старті кампанії рейтинг Порошенка насправді був 4%. Умовно, зараз до виборів залишилося 8 місяців, а тоді за 5 місяців до виборів рейтинг Порошенка ще був 4%. Так що не завжди варто зважати на рейтинги.
– Тобто ви з Манафортом нічого не підписували – ніяких договорів, протоколів про наміри?
– Ні, до цього взагалі не дійшло. Вони запропонували, ми відхилили.
– Але ж свідок Рік Ґейтс на суді у Вашингтоні заявив, що Манафорт допомагав виборчому штабу Порошенка.
– Він сказав: «Ми допомагали Порошенку на безоплатній основі». Хотів би я бачити Манафорта, який працює на безоплатній основі! Але в них, очевидно, така логіка: вони ж працювали, вони ж пробували допомогти!
– А оце соціологічне дослідження, яке він приніс, про що там ішлося?
– Настрої людей, класична схема. І виходячи з тих опитувань, настрої дійсно були дещо різні на сході і на заході. Майдан, певним чином, розколов суспільство додатково. Але водночас загроза втрати Криму, а далі його захоплення і російська агресія насправді консолідували все українське суспільство. В Дніпропетровськ сепаратистів уже не пустили, в Запоріжжі не дали можливість розгортання сепаратистських рухів. Тому ми вже досить твердо себе почували, щоб вести виборчу кампанію в іншій парадигмі – не розділеної, а консолідованої України.
– Чи ви вважаєте, що Манафорт був ефективним як виборчий стратег Януковича?
– Я думаю, що так. Я думаю, що він був дуже ефективний. У Манафорта техаський підхід, ковбойський підхід. (Він здається, і сам родом з Техасу). Вони з Януковичем на тому зійшлися. Обоє ковбої, обоє пірати. Принцип такий: не працювати за правилами, не завойовувати голоси, а просто їх красти. Я думаю, що якби не Манафорт, Янукович мав би програти вибори ще у 2010 році. Тоді почали говорити, що, може, Янукович – «менше зло». І це, на тлі кризи всередині демократичних сил, привело до певної розгубленості. Мені здається, за цим теж стояли ідеї Манафорта.
– А як вам здається, які риси з іміджу Януковича були витвором Манафорта?
– Гасло «Тому що послідовний». Американські технологи полюбляють цей прийом. Ставити питання – чому? І потім відповідати – а тому що. Тобто вони самі формулюють, а потім відповідають. Ще у 2001 році я почув від одного досить відомого американського політтехнолога подібну пропозицію для Віктора Андрійовича Ющенка і «Нашої України», а в 2004 році оце «Тому що» з’явилося в Януковича. І ось тепер, у 2018-му, я знову бачу рекламні слогани з «Чому?». На них базується вся кампанія Юлії Володимирівни. Напевно, цей інструмент працює, якщо він так охоче використовується. Але, на мою думку, це слід таких технологів, як Манафорт. Хтось тут знов з’явився з тих команд. Треба також визнати вдалим рішення Манафорта, коли він наполіг на перейменуванні Партії регіонів на «Опозиційний блок». Зрештою, за щось же 60 мільйонів йому заплатили (сміється – ред.)! У мене взагалі складається враження, що Манафорт був не просто політтехнологом. Це такий рівень довіри, що пасує не членові команди, а скоріше члену сім’ї. Адже Манафорт потім консультував сімейні бізнеси, розміщував, купував, домовлявся. Це була вже інтеграція на серйознішому рівні. У Януковича був принцип навіть не «моя Україна», а «моя сім’я». Дуже вузьке коло людей – або безпосередньо члени сім’ї, або дуже наближені і дуже втаємничені. Тобто я вважаю, в такому клієнті, як Янукович, вони знайшли одне одного.
– Хто ще входив до кола людей, з якими Манафорт спілкувався в Україні?
– Це були люди, які йому платили. Ви ж бачили всі прізвища, маєте перелік. Якщо хтось із них захоче говорити, то розкаже багато цікавого. Але я не думаю, що вони захочуть говорити.
