Американське розслідування щодо імпічменту нарешті виходить із-за зачинених дверей.
Понад місяць процес, який може закінчитися голосуванням у сенаті про усунення Дональда Трампа з посади, був оповитий таємницею.
Найбільші викриття з’являлися у витоках інформації, анонімних повідомленнях у ЗМІ та об’ємних стенограмах свідчень, де навіть найвибуховіші та найбільш викривальні моменти позбавлені драматизму, бо представлені у письмовому вигляді.
Усе це зміниться в середу ввечері.
Ось чотири речі, про які варто пам’ятати, коли світло усіх прожекторів будет спрямоване на залу засідань Комітету з розвідки Палати представників.
Чи заслуговують свідки на довіру?
Навряд чи у показах трьох свідків, які мають виступати цього тижня, буде багато сюрпризів.
Виконувач обов’язків посла США в Україні Білл Тейлор, заступник держсекретаря Джордж Кент та колишня пані посол США в Україні Марі Йованович вже з’являлися на закритих слуханнях комітетів, після чого були оприлюднені стенограми їхніх свідчень (які перед тим вже просочилися до преси).
Бомби – для тих, хто воліє бачити свідчення такими – вже вибухнули. Звинувачення в обміні послугами (quid pro quo) і тіньовій зовнішній політиці уже розкриті та обговорені.
Якщо все піде за планом демократів, троє свідків просто повторять свої попередні відповіді – лише цього разу публічно.
Можливо, важливо не те, що вони говорять, а те, як вони це роблять. Чи викликають їхній вигляд та слова довіру? Чи є натяки на сумніви у їхніх спогадах? Чи не зіб’є їх з пантелику ворожий республіканський допит?
Громадська думка розподіляється за партійними лініями. Демократи сподіваються, що посилена громадська підтримка може переконати нерішучих республіканців підтримати відсторонення президента.
Процес імпічменту рясніє юридичною термінологією – попередні свідчення та відправлення правосуддя, докази та експертизи – але це, по суті, політичний процес. Політики є прокурорами, захисниками, суддями та присяжними. І, зрештою, політики відповідають перед людьми, які їх обрали.
Саме перед людьми, перед виборцями, виступатимуть політики. Мета театру імпічменту цього тижня – сформувати їхні погляди та здобути їхню прихильність.
Головна надія демократів
Якщо цього тижня ми дивимось політичний театр, то головна роль у ньому належить Біллу Тейлору.
Його текстові повідомлення, які оприлюднив спеціальний посланець США в Україні Курт Волкер, першими показали стурбованість масштабами зусиль адміністрації Трампа щодо тиску на Україну з метою відкриття розслідувань, які можуть виявитися політично корисними для пана Трампа.
У своїх свідченнях він детально розповів про свій погляд на українську політику Білого дому та описав кілька випадків, коли, на його думку, американську військову допомогу та запрошення до Білого дому використовували як важелі впливу на український уряд.
Саме його свідчення допомогли послу США в ЄС Гордону Сондленду – одному з уповноважених президента з питань української політики – “освіжити пам’ять” і визнати, що він дійсно сказав 1 вересня українським чиновникам, що військову допомогу США, ймовірно, відкладуть, поки вони не відкриють запитувані розслідування.
Пан Тейлор також розповів про відеоконференцію, де представниця Білого дому заявила, що допомогу Україні затримують за розпорядженням президента.
Білл Тейлор – головна надія демократів, які сподіваються довести, що пан Трамп зловживав президентською владою для особистої політичної вигоди.
І хоча він сидітиме одним столом із високопосадовцем Державного департаменту Джорджем Кентом, демократи розраховують, що саме пан Тейлор чітко і переконливо пояснить свої погляди та занепокоєння, щоб це було зрозуміло широкому загалу.
Демократи невипадково обрали 72-річного пана Тейлора, дипломата і ветерана війни у В’єтнамі, який працював і у республіканській, і у демократичній адміністраціях, одним із головних свідків своїх громадських слухань. Вони думають, що він впорається із завданням.
Стратегія республіканців
Згідно з меморандумом, оприлюдненому в Капітолії у вівторок, республіканська стратегія захисту пана Трампа під час слухань про імпічмент є доволі прямолінійною.
Президент не тиснув на Україну з метою відкриття розслідувань щодо його політичних конкурентів, кажуть вони. Американську військову допомогау дійсно затримували – але виключно тому, що пан Трамп мав обґрунтоване занапокоєння щодо української корупції. І врешті-решт, цю допомогу таки схвалили, хоча жодні розслідування так і не були відкриті.
Коли свідки будуть суперечити цим твердженням або критикувати президента чи його підлеглих – як багато хто робив у своїх свідченнях за закритими дверима – республіканці під час слухань критикуватимуть їх як необраних бюрократів, чиї погляди формують політичні розбіжності та ворожість.
Республіканці також можуть спробувати підірвати авторитет анонімного інформатора, який першим привернув увагу до телефонної розмови пана Трампа з українським президентом, або ж захищати право Трампа просити розслідувати дії демократа Джо Байдена або його сина Хантера, який був членом ради директорів української енергетичної компанії.
Вони також можуть приписати будь-які проступки підлеглим президента або визнати, що хоча дії президента були неідеальними, вони не тягнуть на імпічмент. Така стратегія захисту може розгнівати господаря Білого дому.
Щоб досягти успіху у цих слуханнях, демократи мають розповісти зв’язну історію про поведінку президента, яка заслуговує на імпічмент та судовий процес у Сенаті. Республіканці ж просто повинні знаходити у ній прогалини або ж спотворити її до невпізнаваності.
Статус кво набоці республіканців. Чим краще їм вдасться гальмувати слідчі дії та заглушити процес, тим більше шансів, що усе розслідування зав’язне у партизанській війні.
Цей тиждень буде великим тестом на їхню здатність до перемоги – і на здатність демократів відбивати їхні атаки та рухатись уперед.
Чи впорається із завданням Адам Шифф?
Коли у вересні голова Палати представників Конгресу Ненсі Пелосі вперше оголосила про офіційне розслідування щодо імпічменту, вона розділила обов’язки між трьома комітетами з трьома різними головами.
Коли два тижні тому Палата проголосувала за те, щоб детальніше розкрити специфіку процесу імпічменту, пані Пелосі хотіла, щоб усім процесом керував один комітет на чолі з однією людиною – конгресменом від Каліфорнії Адамом Шиффом.
Колишній федеральний прокурор протягом кількох тижнів координував попередні свідчення за закритими дверима, а тепер він керуватиме усім процесом, коли він вийде у публічну площину. На відміну від інших останніх гучних слухань у Конгресі, у пана Шиффа буде значно більше часу, ніж у більшості інших членів Конгресу, щоб допитати свідків або делегувати завдання юристам комітету.
Пан Шифф пообіцяв, що процес буде “справедливим до президента”, але конгресмен вже неодноразово ставав мішенню для Трампа, який ображав його особисто, назвав корупціонером, а його розслідування – аферою.
Пані Пелосі та її колеги-демократи розраховують, що пан Шифф не зламається під тиском та забезпечить організований та професійний процес.
