Імплантація спогадів про події, які ми насправді не переживали, може допомогти в лікуванні багатьох захворювань від ожиріння до депресії. Але що ми втратимо, якщо лікарі почнуть використовувати цей метод.
Пригадайте якусь подію, яку ви пережили в дитинстві. Виберіть щось важливе для вас – щось, що сформувало вас як особистість, що вплинуло на вас позитивно.
А тепер запитайте себе: чи впевнені ви, що ця подія справді відбулася?
Припустимо, що хтось навмисно помістив спогад про неї у вашу свідомість, сподіваючись, що він якимось чином покращить ваше життя.
Як ви почуватиметесь тепер? Чи відчуєте ви зворушення, що хтось так піклується про вас, або навпаки обурення через “промивку” мізків без вашої згоди?
Усе це схоже на сюжет науково-фантастичного роману, але вживлення спогадів, насправді, не є чимось геть неможливим.
По-перше, дослідникам пам’яті давно відомо, що наші спогади про минуле – часто неточні, і що іноді ми пам’ятаємо події, які взагалі ніколи не відбувалися.
Такі фальшиві спогади можуть виникнути й самі по собі. І їхня поява є тим більше реальною, якщо хтось посіє у вашій свідомості насіння фальшивого спогаду, насіння, яке із кожною згадкою обростатиме дедалі точнішими подробицями.
Важливо, однак, інше. Так само як і спогади про події, які насправді відбулися, хибні спогади також можуть впливати на нашу поведінку.
В одному експерименті, досліджуваним повідомили, що комп’ютерний алгоритм проаналізував їхні відповіді на запитання і передбачив ймовірність деяких подій у їхньому дитинстві.
Одній групі учасників сказали, що в дитинстві вони отруїлися несвіжим персиковим йогуртом. Другій контрольній групі такої помилкової інформації не давали.
Через два тижні обидві групи тестували продукти на смак. Дослідники виявили, що ті, кому розповіли про отруєння, з’їли приблизно на чверть менше персикового йогурту, ніж інші.
Насамперед уникали цього продукту ті, хто “пригадав” таку подію в своєму дитинстві.
Отже, навмисне вживлення хибних спогадів не таке вже й складне завдання. А “правильні” спогади цілком можуть мати позитивний вплив на життя людини.
Дехто навіть пропонує піти на крок далі і розробити “Дієту фальшивих спогадів”.
Чи допоможе вживлення “корисних” фальшивих спогадів подолати ожиріння чи безліч інших проблем зі здоров’ям, від фобій до депресії?
І головне, чи може така процедура бути етично виправданою?
Було б наївно припустити, що ніхто ніколи цього не спробує. Насправді, ми можемо навіть знайти задокументовані випадки, коли психотерапевти допомагали своїм клієнтам, маніпулюючи їхніми спогадами.
У новому дослідженні, яке фінансує Wellcome Trust і результати якого кілька років тому опублікували в журналі Applied Cognitive Psychology, майже тисячу британців та американців опитали про їхнє ставлення до терапії фальшивими спогадами.
Учасникам опитування навели приклад людини з ожирінням, яка звернулася до психотерапевта.
Без відома клієнта терапевт вживлює йому хибні дитячі спогади, які мають змінити нездорову харчову поведінку клієнта. Про обман йому повідомлять, але через багато місяців після завершення терапії.
Чи є таке лікування прийнятним, спитали в учасників експерименту.
Майже половина респондентів відповіли ствердно, а 41% зазначили, що такий метод терапії є для них неприпустимим. Загалом менш ніж чверть опитуваних назвали процедуру вживлення спогадів абсолютно неетичною.
Ці разючі результати збігаються й з даними опитування 2011 року, автори якого вивчали ставлення людей до наркотичних препаратів, що притлумлюють болісні спогади.
У цьому дослідженні понад половина людей зазначила, що якби вони пережили велику травму, вони б погодились на прийом такого препарату.
А в іншому опитуванні Pew, опублікованому в 2016 році, 23% дорослих американців заявили, що вважають етичним хірургічну імплантацію в мозок здорової людини пристрою, який покращити її когнітивні здібності.
Ще більше людей, 34%, хотіли б вживити такий пристрій у свій власний мозок.
Погляди людей розділилися. Ті, хто були за імплантацію фальшивих спогадів, зазначали, що можливість допомогти хворому переважує будь-які етичні сумніви.
Як написав один учасник дослідження: “Багато медичних процедур передбачають прийом медикаментів або хірургічне втручання. Іноді вони не допомагають або можуть навіть зашкодити. Введення хибних думок далеко не така ризикована процедура, як багато інших втручань”.
Інших така терапія, навпаки, лякає. Сама ідея того, що лікар брехатиме пацієнту, здається їм геть неетичною. Дехто побоюється зловживань процедурою.
“Можу передбачити, що вони одразу спробують “перепрограмувати” геїв на гетеросексуалів. Або “лікувати” тих, хто голосує за опозицію”, – написала одна британка.
Утім, багатьох найбільше тривожила думка про те, що пересадка фальшивих спогадів позбавить нас свободи волі та власного “я”. Наші рішення вже не належатимуть нам.
Цей аргумент, без сумніву, близький багатьом.
Це свідчить про величезне значення, яке ми надаємо нашій пам’яті і можливості довіряти їй. А також про те, що багато хто з нас тішить себе ілюзією, що власним спогадам можна беззастережно вірити.
Мені важко уявити, що ми колись схвалимо вживлення спогадів для широкого терапевтичного застосування.
Але якщо лікування змінами в пам’яті є можливим і якщо великій частині населення воно не здається чимось геть неприйнятним, тоді, вочевидь, ми маємо переглянути своє ставлення до спогадів.
Можливо, день, коли ваш сімейний лікар призначить вам курс фальшивих спогадів, ніколи і не настане.
Але сама така можливість змушує усвідомити, що спогади є однією з найцінніших речей у нашому житті.
Фальшиві спогади можуть бути не менш цінними.
