Залучення іноземців до «гвардійських» частин російської армії — сигнал про системну кризу, що охоплює не лише кадрову, а й ідеологічну складову воєнної машини РФ. Попри формальну «елітність» підрозділів, їх дедалі частіше комплектують людьми з-за кордону, зокрема з країн Африки, Близького Сходу та навіть Папуа-Нової Гвінеї. Це викликає відвертий спротив серед частини російського суспільства, особливо серед націоналістичних кіл, які сприймають подібне як зраду ідеї «російського духу».
Різке зростання чисельності іноземних найманців у складі регулярних військ — ознака:
- Критичного дефіциту особового складу через втрати на фронті та небажання громадян РФ брати участь у війні.
- Зниження привабливості військової служби, навіть попри матеріальні стимули.
- Краху пропагандистського міфу про «слов’янську єдність» і «православну армію».
Це також створює ризик ідеологічного конфлікту всередині армії: поєднання «православних добровольців» із найманцями з Ірану, Африки та Азії руйнує уявлення про єдність цінностей, якими російська пропаганда роками прикривала агресію. Не дивно, що націоналісти називають це «дискредитацією гвардії» — для них це удар по символічному стовпу російської воєнної ідентичності.
Ця ситуація лише підкреслює занепад реального впливу статусу «гвардійського» в російській армії: з почесного — він став інструментом утилітарної мобілізації та політичного фасаду.