На сесії в Бахрейні ЮНЕСКО вирішує, які визначні місця в усьому світі необхідно зберегти, враховуючи їхнє культурне, історичне чи наукове значення.
Ось лише декілька з нових об’єктів, які включили до списку світової спадщини:
Старовинне портове місто: Калхат, Оман
Розташоване на сході Оману місто-фортеця Калхат було жвавим портом в XI-XV століттях. Це “унікальний археологічний доказ” зв’язку між сходом Аравійського півострова та рештою світу, наголошується в рішенні ЮНЕСКО.
Поселення прихованих християн: Нагасакі, Японія
Новий об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО на острові Кюсю складається з 10 селищ, замку та собору, які були побудовані переважно в XVIII-ХIX століттях, а саме у часи заборони християнства в Японії. Вони відбивають діяльність християнських місіонерів та поселенців в Японії та є “унікальною пам’яткою культурної традиції, яку створили християни, що приховували свою віру”, – зазначають в ЮНЕСКО.
Архітектура в готичному стилі та стилі ар-деко: Мумбаї, Індія
Наприкінці XIX століття Мумбаї був глобальним торговим центром. Тоді ж тут розпочався амбіційний проект містобудування, були зведені прекрасні будівлі для житлового та комерційного використання. Вікторіанські будівлі – це більш класичні споруди з балконами та верандами, а будівлі в стилі ар-деко – це кінотеатри, квартири та лікарні у різній кольоровій гаммі.
“Ці два ансамблі свідчать про етапи модернізації, яку пройшов Мумбаї протягом ХІХ-ХХ століть”, – наголошується в рішенні ЮНЕСКО.
Унікальна оаза: Аль-Ахса, Саудівська Аравія
Аль-Ахса, на сході Аравійського півострова, є найбільшим оазою у світі, яку люди населяють від неоліту до сучасності. Тут ростуть понад 2,5 млн фінікових пальм, є сади, канали, джерела, колодязі, проточні озера, історичні будівлі та археологічні об’єкти. ЮНЕСКО назвало це “винятковим прикладом взаємодії людини з навколишнім середовищем”.
Гірські монастирі: Південна Корея
Гірські монастирі “санса” на півдні Південної Кореї функціонують як релігійні центри з VII століття. Сім храмів містять відкриті внутрішні дворики з лекційними залами, павільйонами та чудово прикрашеними залами Будди. ЮНЕСКО назвав їх “святими місцями, які збереглися як живі центри віри та повсякденної релігійної практики до теперішнього часу”.
Археологічні пам’ятки доби Сасанідів: Іран, провінція Фарс
Суміш укріплених споруд та палаців, залишків давніх міст – вісім археологічних об’єктів у провінції Фарс походять з доби імперії Сасанідів, що існувала у III-VII століттях. Ці археологічні пам’ятки не тільки відбивають “оптимізоване використання природного рельєфу”, але також свідчать про вплив давньоримського мистецтва та культурних традицій доби Ахеменідів та Парфянського царства, повідомляє ЮНЕСКО.
Поселення, збудоване методом сухої кладки: Кенія, Тхімліч Охінга
Тхімліч Охінга – це найбільше і найліпше збережене поселення, збудоване методом сухої кам’яної кладки, тобто без використання скріплювального розчину. Вважається, що селище, розташоване на північний захід від міста Мігорі, було побудовано у XVI столітті і, схоже, було укріпленим посиленням для захисту місцевої громади та худоби. ЮНЕСКО називає це “винятк овим прикладом традиції перших громад, які займалися розведенням худоби, у басейні озера Вікторія”.
