Століттями образ одягненого у твід землевласника, який разом із заможними друзями полює та рибалить на розлогих, вкритих вереском угіддях, був пов’язаний із сільською місцевістю Шотландії.
Права та привілеї, які уможливлювали такий спосіб життя, залишались майже без змін понад 500 років. Вважають, що у Шотландії найбільш нерівноправна землевласність у західному світі.
Останнім часом шотландський уряд намагається модернізувати правила на ринку і як наслідок, з’явився новий тип землевласників.
Однак активісти вважають, що реформа не просунулась достатньо далеко і концентрація землі в небагатьох руках досі призводить до зловживання владою.
Ця стаття була написана у відповідь на питання, які надіслали читачі сайту ВВС.
Хто і чим володіє у Шотландії
На жаль, на це питання важко відповісти.
Основна проблема в тому, що з’ясувати, хто володіє якою територією в Шотландії, не так вже просто, як могло би бути (а багато хто скаже, мало би бути).
П’ять років тому уряд Шотландії запустив проєкт, який має на меті до 2024 року позначити на мапі, хто володіє якою частиною країни. Однак наразі зареєстрували лише приблизно третину усіх земель.
Шотландський уряд вважає, що у приватній власності зараз 57% сільських земель. Ще приблизно 12,5% належать державним органам, 3% у власності громади і приблизно 2,5% належать благодійним і громадським організаціям. А решта – це менші угіддя та ферми, які не входять у цей перелік.
Енді Вайтман, депутат шотландського парламенту від Зеленої партії і прибічник земельної реформи, вважає, що половиною сільських земель володіють лише 432 власники. Така картина майже незмінна останні десятиліття.
Як вважає шотландська комісія з питань землі, яка опікується реформою, це проблема, адже така концентрація земель в руках небагатьох може призвести до зловживання владою.
Однак землевласники це заперечують і кажуть, що їм набридли застарілі стереотипи.
Герцог, шейх і данський мільярдер
Тривале домінування приватних помість у сільській Шотландії не можна недооцінювати. Часто вони залишались у власності однієї родини протягом поколінь – в середньому 122 роки, за підрахунками шотландського земельного фонду. Полювання на куріпок та оленів, а також інші заміські види спорту оцінюють у 450 мільйонів доларів для місцевої економіки.
Найвідоміший серед традиційних великих землевласників – герцог Баклю. Він досі володіє приблизно 80 тисячами гектарів землі, здебільшого на півдні Шотландії, хоча в останні роки деякі землі продав.
Однак нещодавно герцог Баклю поступився титулом найбільшого приватного землевласника Шотландії. Його перейняв данський мільярдер Андерс Повлсен. Він представник нового покоління Гайлендських землевласників.
Пан Повлсен каже, що закохався у шотландське високогір’я під час шкільної риболовної подорожі. А тепер він власник 89 тисяч гектарів, які розташовані у 12 помістях у Сатерленді і Грампіанських горах.
Він подякував шотландцям за співчуття і підтримку, яку отримав після того, як троє його дітей загинули у нападах на Шрі-Ланці, і сказав, що в його родини залишились “особливі спогади” завдяки Гайлендам.
Правитель Дубаю і мільярдер шейх Мохаммед ібн Рашид аль-Мактум скупив 25 тисяч гектарів у шотландській сільській місцевості та планує побудувати у помісті Інверінат в Уестер-Росс новий будинок із дев’ятьма спальнями. Там уже є три вертолітні майданчики і мисливський будинок із 16 спальнями. Однак проти останньої пропозиції виступили місцеві жителі.
І найбільший землевласник це…
Шотландці. Або, якщо точніше, державні організації та установи, які розпоряджаються величезними територіями від імені народу.
Найбільший землевласник – шотландське лісництво. У нього понад 400 тисяч гектарів відкритих лісів. І це приносить економіці приблизно 500 мільйонів доларів щороку, здебільшого це прибутки від лісозаготівлі та туризму.
Окрім того, приблизно половина берегової смуги Шотландії – у власності Корони (власність монарха, але не приватна, і не державна, якою керують через Crown Estate). А низка природних заповідників по всій країні, зокрема Тентсмьюір у Файфі, належить організації Шотландська природна спадщина.
Національний траст Шотландії, який опікується визначними історичними та природними місцями, володіє приблизно 73 тисячами гектарів землі, а також 130 об’єктами нерухомості.
Міністерство оборони теж досі володіє великими територіями у сільській місцевості, зокрема 10 тисячами гектарів на мисі Кейп-Врат на північному заході Шотландії. Цю територію використовують для військових навчань.
Влада всіх 32-х шотландських округів володіє загалом 33 тисячами гектарів. У власності благодійного природоохоронного Фонду Джона Мюїра 24 тисячі гектарів, серед них і помістя Бен-Невіс. Королівське товариство охорони птахів має 51 тисячу гектарів заповідних земель.
Може здивувати, але до переліку найбільших землевласників Шотландії входить Англіканська церква, яка у 2014 році придбала приблизно 13 тисяч гектарів лісу для розширення свого інвестиційного портфеля.
А як щодо відсутніх землевласників?
Історично у багатьох сільських регіонах Шотландії, як от на острові Егг, у людей виникали проблеми через відсутніх землевласників – тих, хто володів землею, але не жив на ній і не приділяв своїй власності достатньо уваги.
Однак попри розголос довкола таких покупців, як шейх Мохаммед та Повлсен, землевласників, які не живуть у Шотландії, не так вже й багато.
Згідно з даними шотландських реєстрів, лише 6% документів на право володіння землею видано власникам із адресою за межами Шотландії. Більшість з них живуть в інших частинах Сполученого Королівства. І лише 24 тисячі актів власності зареєстровані на адреси за межами країни.
Однак депутат шотландського парламенту Енді Вайтман заявляє, що понад 300 тисячами гектарів землі володіють через офшори. Водночас за даними шотландських реєстрів, офшорні компанії мають у Шотландії власність вартістю 3,7 млрд доларів.
Закон не забороняє офшорним компаніям володіти майном у Шотландії, однак це означає, що землевласники уникають сплати таких податків, як податки на спадщину та приріст капіталу, які використовують для фінансування державних послуг, як от Національної служби охорони здоров’я.
Наскільки це велика проблема?
Шотландська земельна комісія цього року закликала провести радикальну реформу законодавства щодо землеволодіння. А також застерегла, що така кількість землі у небагатьох руках призводить до “значної і довгострокової шкоди” для деяких сільських громад.
Комісія, яку створив шотландський уряд, стверджує, що “земельна монополія”, яка існує в багатьох районах, дає землевласникам значно більше влади в питаннях житла, використання землі та економічного розвитку.
Комісія також закликає негайно вжити заходів, аби захистити від “безвідповідального використання влади” вразливі громади, зокрема фермерів-орендаторів.
Земельна комісія не критикувала когось одного, а наголосила, що проблема не обмежується лише приватними землевласниками, в деяких районах до неї докладаються і державні установи.
Комісія також заявила, що у багатьох районах землевласники позитивно впливають на місцеві громади і економіку, і наголосила, що дехто продає свої землі, щоби було більше різних землевласників.
Однак Сара-Джейн Лейнг, керівниця організації “Шотландська Земля та Майно” (SLE), яка представляє землевласників, занепокоєна, що земельна комісія “досі бачить основний шлях для вирішення проблем, з якими стикаються громади, у володінні землею, а не у використанні землі”.
Пані Лейнг заявила, що низка учасників організації розширили використання своїх земель для туризму і відновлювальної енергетики.
SLE вказує на те, що три нові міста у Шотландії, зокрема, Торнагрейн у районі Гайландс, будують сільські землевласники і приватні помістя забезпечують приблизно 8 тисяч робочих місць.
Що з цим роблять?
В останні роки у земельне законодавство внесли доволі великі зміни, в основному направлені на спрощення купівлі землі для місцевих громад – тієї, на якій вони живуть.
Серед показових прикладів такого викупу є острів Егг і землеволодіння на островах Саут-Уіст, Бенбек’юла та Еріскей.
У 2006-му році 3,5 тисячі жителів островів разом зібрали 5,8 млн доларів і викупили у відсутнього землевласника 37 тисяч гектарів землі і 850 невеликих ферм.
Відтоді вони придбали три велетенські вітрові турбіни, які назвали Венді, Фанні та Блоуі, і тепер вони працюють на економіку островів.
2013-го року перший міністр Шотландії Алекс Салмонд поставив мету, що до 2020 року місцевим громадам належатиме один мільйон акрів – понад 400 тисяч гектарів землі.
Згідно з останніми доступними даними, по всій Шотландії у власності громад є 228 тисяч гектарів землі, зокрема, і спостережна станція часів Холодної війни на острові Льюїс і колишня церква в Единбурзі.
Урядовці вивчають рекомендації земельної комісії, зокрема, щодо перевірки великих продажів землі на відповідність інтересам громадськості.
І наголошують, що триває радикальна земельна реформа.
“З низки причин, я не думаю, що коли Алекс Салмонд заявив про цю мету, багато хто її сприйняв як реалістичну. Однак це зосередило увагу і спрямувало зусилля задля того, щоби громади стали землевласниками”, – каже Іен Кук, директор організації DTAS, що допомагає місцевим громадам.
Пан Кук відзначає, що володіння землі громадами – це не самоціль, а засіб для досягнення мети. Він прогнозує, що у майбутньому місцеві жителі відіграватимуть більшу роль у питання землі довкола них.
