16 тисяч поправок до “антиколомойського” закону ставлять під загрозу подальше кредитування України з боку МВФ. Таким чином олігарх шантажує президента Зеленського, вважає Сергій Руденко.
Понад 16 тисяч поправок, поданих народними депутатами України до так званого “антиколомойського” закону, це – виклик не тільки всьому парламенту. Це – публічний шантаж олігархом Ігорем Коломойським президента України Володимира Зеленського. На кону – фінансова допомога країні від Міжнародного валютного фонду (МВФ), надання якої безпосередньо пов’язане з ухваленням цього закону. Від позиції Зеленського з цього питання залежатимуть не тільки його відносини з Ігорем Коломойським, а й майбутнє української держави.
“Приватний” інтерес Коломойського
Три з половиною роки тому уряд України вирішив націоналізувати один з найбільших приватних банків країни – “Приватбанк”, що належав Геннадію Боголюбову й Ігорю Коломойському. Ці двоє, як було повідомлено офіційно, добровільно ініціювали перехід фінансової установи під контроль держави. Причина – “дірка” у 150 мільярдів гривень у балансі банку, що ставило під загрозу існування “Привату”. Тому 18 грудня 2016 року Нацбанк України і уряд за підтримки Ради національної безпеки і оборони ухвалили рішення про його націоналізацію.
Український журналіст та політичний оглядач Сергій Руденко
Втім, дуже скоро виявилося, що перехід банку з приватної у державну власність був не таким вже й добровільним. А точніше – примусовим. Про це свідчать понад 800 судових процесів, які на даний час ведуть між собою Нацбанк і колишні власники “Приватбанку”. Коломойський наполягає на тому, що українська держава винна йому два мільярди доларів. Своєю чергою, тепер уже державний “Приватбанк” намагається стягнути з колишніх власників 8,5 мільярда доларів, п’ять мільярдів з яких були виведені з банку перед його націоналізацією.
У всій цій історії Ігор Коломойський щиро сподівався, що з приходом до влади “свого” президента, яким він, очевидно, небезпідставно вважав Володимира Зеленського, питання з “Приватбанком” буде закрите на його користь. Рік тому, між першим і другим турами президентських виборів, в одному з інтерв’ю олігарх заявив: “Мені не потрібен “Приват”, нехай повернуть два мільярди”.
Минув рік. Команда президента Зеленського ні кроку не зробила у бік Коломойського. Більше того – 30 березня Верховна Рада ухвалила у першому читанні так званий “антиколомойський” закон про банки, який закриває шлях Ігорю Валерійовичу до повернення у власність “Приватбанку”. Останнього Коломойський стерпіти не зміг і почав публічно шантажувати Володимира Зеленського. Навряд чи він розраховує повернути собі “Приват”. Схоже, він просто хоче, щоб з ним рахувалися.
16 тисяч поправок – “ніж у спину Зеленського”
Ухвалення “антиколомойського” закону, як відомо, одна з головних і основних вимог МВФ до України. Без її виконання офіційному Києву не бачити відновлення кредитування, яке так необхідно українській державі в нинішніх непростих умовах. До чого це може призвести – розуміють усі: дефолт країни і зубожіння українців. Зеленський, звичайно ж, у багатьох питаннях управління держави виглядає як дилетант, але він не схожий на політичного самовбивцю. Саме тому він наполіг на тому, щоб парламент у першому читанні підтримав “антиколомойський” закон.
Зараз, коли в законопроєкт запропоновано внесення понад 16 тисяч поправок, хтось стверджує, що Зеленський від початку підігравав Ігорю Валерійовичу в провалі закону, хтось – що Володимир Олександрович випадково потрапив у пастку олігарха. Хоча, очевидно, ці поправки – ніщо інше, як публічний шантаж олігархом президента України. Звичайно ж, зараз Коломойський відхрещується від того, що саме за його вказівкою запущений весь цей законодавчий спам. Ігор Валерійович б’є себе в груди. Однак факт залишається фактом: авторами цієї атаки на закон є депутати “Слуги народу”, які раніше працювали в структурах Ігоря Валерійовича, з якими він продовжує спілкуватися.
Сьогодні від публічної реакції Зеленського на те, що відбувається навколо “антиколомойського” закону залежать не тільки його відносини з олігархом, але і майбутнє країни. Президент, який рік тому отримав довіру 73 відсотків українців з тих, хто голосував, повинен нарешті зробити вибір між Коломойським і Україною. Так-так, питання стоїть саме так, а не інакше. У разі, якщо Верховна Рада в умовах пандемії COVID-19 увійде в голосування всіх 16 тисяч поправок до “антиколомойського” закону, Зеленський повинен буде не тільки чітко артикулювати, хто, навіщо і чому веде країну до дефолту, а й запропонувати свій план виходу з ситуації, що склалась. Якщо, звичайно, для цього у нинішнього президента вистачить сил.
Розриву Зеленського з Коломойським не уникнути
Розгляд “антиколомойського” закону в другому читанні очікується у Верховній Раді наступного тижня. До того народні депутати повинні вирішити, що ж їм робити з 16 тисячами поправок. Якщо вони підуть за процедурою, розгляд закону затягнеться до осені. Якщо ж парламентський регламент буде порушений – закон можна буде легко оскаржити в Конституційному суді. Словом, дилема. Оскільки і перший, і другий варіанти навряд чи влаштують Міжнародний валютний фонд. А вже тим більше – українське керівництво, яке за допомогою фонду розраховує врегулювати ситуацію в країні.
Утім, як би там не було, публічний шантаж з боку Коломойського може поставити жирну крапку в його стосунках з Володимиром Зеленським. З усіма наслідками – розвалом монобільшості, яку частково контролює Ігор Валерійович, з медіа-атаками телегрупи олігарха на президента, ну, і пошуком Коломойським нового фаворита для участі в наступних виборах глави держави. Чи готовий до цього Зеленський? Невідомо. Як і те, чи розуміє він, що, піддавшись один раз на шантаж олігарха, опиняється у ще більшій залежності від нього. Хоча, на мій погляд, це очевидно.
