Верховна Рада схвалила поправки до закону про депутатську недоторканність. Однак борці з корупцією не поспішають вітати ухвалений закон. Вони застерігають від того, що поправки лише посилять імунітет народних обранців.
Верховна Рада України у середу, 18 грудня, ухвалила у другому читанні законопроєкт про зняття депутатської недоторканності. Поправки до закону обмежили кримінальне переслідування народних обранців виключно за згодою генерального прокурора. Поправки до закону підтримав 291 депутат.
Лідери парламентської більшості від партії “Слуга народу” вважають це прогресивною нормою і захистом від політичних переслідувань. Натомість депутати інших політичних сил побоюються, що їхня доля відтепер залежатиме від генпрокурора, на якого може впливати президент України.
Які зміни затвердив новий закон
Ухвалені поправки були необхідні для забезпечення проголосованих 3 вересня змін до Конституції України щодо депутатського імунітету, а також реалізації закону про скасування депутатської недоторканності, який був ухвалений попереднім складом парламенту в березні цього року.
Як повідомив голова парламентського комітету з правоохоронної діяльності Денис Монастирський, закон дозволяє вносити дані про вчинення депутатом правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) лише генпрокурору, який також вповноважується розглядати клопотання про дозвіл на затримання, взяття під варту, арешт, обшук і стеження за депутатами. Розслідувати справи проти них матимуть право лише слідчі Національного антикорупційного бюро (НАБУ) і Держбюро розслідувань (ДБР), а про затримання депутата чи повідомлення йому про підозру має бути неодмінно повідомлено голові Верховної Ради.
За що критикують документ
Категорично проти таких поправок виступила фракція партії “Голос”. Вона стала єдиною політичною силою, що проголосувала проти законопроєкту. Депутатка від цієї фракції Олександра Устінова заявила, що підтримавши правку про скасування юридичної відповідальності депутата під час виконання своїх повноважень, парламент “фактично зацементував” депутатську недоторканність. “Там, звичайно, окремо говориться про те, що це стосується голосування чи роботи в залі парламенту, але ця правка фактично означає, що якщо депутат виконує свої повноваження, він може робити будь-що, і не тільки в стінах парламенту, і не нести за це жодної юридичної відповідальності”, – сказала Устінова.
Авторами цієї поправки стали депутати від фракції “Опозиційна платформа “За життя”. Один з її представників Юрій Павленко виправдав це тим, що він і його однодумці виступають проти перетворення закону на інструмент придушення політичної опозиції. “Якщо буде повністю зруйнований імунітет депутата, це не дозволить народному обранцю відстоювати інтереси своїх виборців, говорити правду, критикувати владу і призведе до цілковитого знищення опозиції”, – сказав він.
Утрималися від голосування за поправки до депутатської недоторканості фракції партії “Батьківщина” і “Європейської солідарності”. Заступник голови останньої фракції Олексій Гончаренко пояснив це незгодою віддати всі повноваження щодо санкцій проти депутатів в одні руки. “Якщо все вирішуватиме лише генпрокурор, – це створює великі політичні і цілком очевидні корупційні ризики”, – сказав Гончаренко. В результаті, переважну більшість у 223 голоси за цей закон подали депутати від фракції “Слуга народу”.
“Контрольована недоторканність”
Після голосування голова комітету з правоохоронної діяльності, депутат від “Слуги народу” Денис Монастирський намагався переконати журналістів у тому, що головним досягненням цього закону є неодмінне притягнення до відповідальності народних обранців за вчинені ними злочини. “Генпрокурору більше не доведеться звертатися до Верховної Ради, щоби порушити кримінальне провадження”, – зазначив Монастриський. Інші члени фракції “Слуга народу” в один голос запевняли, що за новим законом депутати будуть цілковито вільні у своїй політичній діяльності, бо просто “не зможуть здійснювати свої повноваження у злочинний спосіб”.
Проте київський політолог Кирило Сазонов нагадав, що вирішальне слово під час призначення генпрокурора належить президентові України, а отже він не є незалежною фігурою. “Депутатів монобільшості можна “привітати” із тим, що вони віддалися на цілковиту залежність від генпрокурора і тепер небажання голосувати за будь-який президентський законопроєкт може завершитися для них кримінальним переслідуванням. І навпаки, в разі надання офісом президента “мандату на недоторканність” якомусь з депутатів, генпрокурор просто не буде вносити в ЄРДР жодних відомостей”, – вважає він.
У свою чергу, аналітик громадської організації “Дім демократії” Анатолій Октисюк назвав в інтерв’ю DW ухвалений парламентом закон “контрольованою недоторканністю”. Справжнє скасування недоторканності, на думку експерта, мало би передбачати такі самі права депутата, як і звичайного громадянина. “Була би зовсім інша справа, якби порушувати кримінальні провадження могли прокурори на обласному рівні, а не лише генпрокурор. А так все було зроблено щоби посилити владу президента і дати йому можливість контролювати парламентські фракції”, – сказав Октисюк.
З критикою змін виступили і у Центрі протидії корупції (ЦПК). “Депутати не просто не зняли недоторканність – вони її навіть посилили, порівняно з тим, що ми маємо сьогодні. З такими новаціями буде важко не просто притягнути до відповідальності нардепа, а й просто розпочати розслідування”, – наголосила представниця цієї неурядової організації Олена Щербан.
