Світ занурюється у найгіршу кризу за останні 100 років, і серед розвинених країн більше за інших постраждає ЄС – друга за розміром економіка планети і найбільший у світі політичний союз з населенням 450 млн людей.
Пандемія Covid-19 коштуватиме ЄС трильйони євро, і вони у 27 країн союзу і загальноєвропейського уряду в Брюсселі або є, або знайдуться. Складніше буде домовитися між собою про те, як зібрати і на що витратити ці гроші. Це довгий процес навіть у мирні роки, а зараз час грає проти країн ЄС, які посварилися на ґрунті вірусу.
Здатність помиритися і узгодити антикризовий план визначить не тільки глибину кризи, а й місце Європи у посткоронавірусному світі. Зробити це намагатимуться лідери усіх 27 країн на віртуальному саміті у четвер, 23 квітня. Вони спробують схвалити план першочергових заходів вартістю пів трильйона євро. Але це лише початок. На відновлення знадобиться набагато більше. А значить, і суперечки будуть жорсткішими.
“Світова економіка входить у рецесію, і європейська разом із нею – проте у більш глибоку. Країнам єврозони доведеться збільшити витрати на безпрецедентну суму: трильйон, півтора трильйона євро”, – сказав віцепрезидент Європейського центробанку Луїс де Гіндос.
Збитки залежатимуть від тривалості карантину. Щомісяця економіка скорочується на 2-3%, навів де Гіндос оцінки міжнародних фінансових організацій.
“Тому за півтора місяця ми впадемо приблизно на 5%. За три – удвічі істотніше”, – сказав він.
За оцінками Єврокомісії, загальний розмір заявлених країнами ЄС антикризових заходів вже перевищив 3 трлн євро. Щоправда, не всі ці гроші виділені, а частина може так і залишитися обіцянками, якщо лідери 27 країн не знайдуть спільну мову.
Удесятеро гірше попередньої кризи
На думку Міжнародного валютного фонду, світова економіка цього року зануриться в рецесію, скоротившись на 3%, і навіть якщо вона різко відновиться у 2021 році, світ недорахує приблизно 9 трлн доларів через коронавірус.
При цьому обвал в Євросоюзі (мінус 7%) буде більш істотним, ніж у США (-6%) і Японії (-5%), а конкурент ЄС у боротьбі за звання другої найбільшої економіки світу – Китай – і зовсім уникне падіння (+1,2%).
Попередня криза в Європі – боргова, що почалася після світової фінансової 2008-2009 років – дає приблизне уявлення про масштаби майбутнього лиха і майбутніх витрат на усунення його наслідків.
Минулого разу, 10 років тому, майже пів трильйона євро пішло на порятунок невеликих країн: Греції (її ВВП у 2009 році становив 250 млрд євро), Португалії (175 млрд), Ірландії (170 млрд) і Кіпру (20 млрд).
Тобто на допомогу їм знадобилися витрати, зіставні з загальним розміром їхніх економіки.
Цього разу в кризі вже гіганти, і порядок цифр зовсім інший. Загальний розмір економік тільки трьох найбільш постраждалих від коронавірусу країн єврозони майже удесятеро більший. ВВП Італії – 1,8 трлн євро на рік, Іспанії – 1,2 трлн, Франції – 2,5 трлн.
Різниця в тому, що гроші на порятунок самих себе вони можуть позичити вільно і недорого, особливо якщо будуть діяти узгоджено. У Греції, Ірландії та Кіпру такої можливості 10 років тому не було.
Проблема зараз не у відсутності грошей, а у відсутності узгодженості та єдиного підходу. Знайти спільну мову поки що не виходить, попри безпрецедентну для Європи інтенсивність спілкування.
Зазвичай лідери 27 країн ЄС збираються чотири рази на рік, але через коронавірус вони зустрінуться вже в четвертий раз лише за кілька тижнів. Щоправда, зараз їм зібратися легше – можна не виїжджати з палаців, не потрібні кортежі, літаки й свита. Достатньо монітора з відеозв’язком і верхньої частини ділового костюма.
- Коронавірус в Україні. Інтерактивна мапа
- Як подорожувати під час епідемії
- Як перевіритися на коронавірус?
- Коронавірус: як правильно ізолюватися
- Коронавірус: що він робить з організмом
- Чума, холера, “іспанка”: як великі пандемії змінювали світ
Через що сперечається Європа
Коронавірус завдав удару в саме серце економіки ЄС – в єдиний ринок, в якому вільно переміщалися товари, послуги, капітал і робоча сила. Закрилися не тільки зовнішні кордони ЄС – повернулися внутрішні.
Залишившись наодинці з вірусом, південні країни союзу, які досі критикували Брюссель за прагнення до централізації і втручання у їхні справи, стали скаржитися на те, що ЄС кинув їх у біді. Проспавши вхід до кризи, Єврокомісія вирішила очолити вихід з неї.
Чиновники загальноєвропейського уряду придумали план пожежних антикризових заходів на пів трильйона євро і окреслили більш амбітний і дорогий план відновлення і повернення до процвітання.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн називає його новим планом Маршалла, порівнюючи масштаб із післявоєнним відновленням Старого Світу, і обіцяє “трильйони євро”.
Однак вона скупа на деталі. Приблизні обриси найвитратнішого проєкту в історії Євросоюзу очікують тільки в травні. І багато в чому вони залежатимуть від того, про що домовляться лідери країн ЄС у четвер.
Але спершу їм доведеться подолати розбіжності щодо більш скромного і злободенного антикризового плану. Його насилу накидали міністри фінансів країн єврозони за годину до великодніх канікул. У плані залишилися діри, що можуть спричинити розлад на саміті.
Наприклад, до нього не потрапила ідея випуску спільного боргу – “коронабондів”, проти якої виступають більш забезпечені й фінансово дисциплінованіші північні країни на чолі з Нідерландами. Табір прихильників очолює Італія, і вона не поспішає капітулювати.
У плані прописано, де взяти гроші на першу, оборонну стадію війни з вірусом.
Щоб відвести безпосередні та негайні загрози епідемії, ЄС закрив зовнішні кордони на місяць, стимулював закупівлю та випуск медичного обладнання й засобів захисту, вклав 150 млн євро в розробку вакцини і лікування. Допоміг громадянам, які застрягли за кордоном, і виділив 20 млн на допомогу країнам-партнерам.
Але це копійки у порівнянні з найбільш витратною статтею антикризового плану – допомогою економіці. ЄС хоче пустити 540 млрд євро на мінімізацію збитків від карантину: адже чим глибше падіння зараз, тим дорожчим буде відновлення.
На що витратити пів трильйона
Криза на найбагатшому і найбільшому ринку в світі загрожує не тільки самій Європі, але й усім країнам, які постачають на нього сировину, товари і послуги. Розмір економіки 27 країн Євросоюзу (без урахування Великої Британії, яка залишила союз у січні) становить 14 трлн євро. ЄС випереджає за цим показником Китай і поступається тільки США.
Щоб пом’якшити шок для економіки, держави-члени ЄС почали масштабні витрати на підтримку населення і бізнесу. Однак жити невідповідно до своїх прибутків їм забороняють європейські бюджетні правила, тому гроші на тривалий карантин знайдуть не всі.
Антикризовий план покликаний тимчасово вирішити цю проблему. Перш за все за рахунок перерозподілу коштів між статтями загальноєвропейського бюджету і пом’якшення вимог до фінансової дисципліни у країнах-учасницях союзу.
План складається з трьох частин.
Перша – 100 млрд євро людям. Багато країн ЄС компенсують громадянам значну частину втраченого через карантин доходу. Хтось субсидує зарплатні відомості бізнесу за рахунок коштів скарбниці, інші оплачують відпустку по догляду за дітьми, треті вводять спеціальну допомогу. Чим довше карантин, тим дорожчі ці заходи.
Друга – 200 млрд євро бізнесу. Розподіляти ці гроші будуть у вигляді гарантій Європейського інвестиційного банку по кредитах малому та середньому бізнесу, який вже отримав доступ до 40 млрд на короткострокове рефінансування боргів. Фактично на цю суму загальноєвропейський банк розвитку бере на себе до 80% ризиків комерційних банків, що кредитують бізнес.
Третя – 240 млрд євро країнам. Пільгові кредити державам, приблизно схожі на ті, що отримували Греція та інші країни 10 років тому. Їх виділять зі створеного тоді стабфонду ESM (European stability mechanism).
Проти кредитів ESM якраз і виступала Італія, яка пропонувала альтернативу – загальноєвропейські “коронабонди”. Вона побоювалася, що як і 10 років тому, антикризові позики будуть обтяжені драконівськими вимогами до економічної політики країн-одержувачів.
Міністри фінансів знайшли компроміс: фінансуватиме все ж ESM, але владі на місцях дадуть повну свободу розпоряджатися грошима, не боячись Брюсселя. Але лише в тому випадку, якщо розмір кредиту не перевищить 2% їхнього ВВП, а гроші підуть виключно на боротьбу власне з вірусом, а не його економічними наслідками.
Крапку в цій суперечці можуть поставити тільки лідери країн ЄС. Найближчий саміт 23 квітня дозволить отримати уявлення про те, як швидко Європа зможе об’єднати розрізнені атаки на вірус у єдиний фронт війни за збереження провідних позицій у світовій економіці. І скільки це буде їй коштувати.
