Головний хірург ЗСУ, полковник медичної служби Костянтин Гуменюк – надзвичайна людина.
Саме він вперше у травні 2022 року провів у військовому госпіталі, фактично на лінії фронту, складну лапароскопічну операцію з видалення ушкодженої нирки пораненому. Як потім виявилося, вперше у світовій практиці.
Війну Гуменюк зустрів на Донеччині, куди виїхав за кілька днів до вторгнення — тоді в Часовому Яру дислокувався 65 військово-мобільний госпіталь, передає ФАКТИ.
О 5 годині ранку прокинувся робити традиційну ранкову зарядку — але приблизно в той же час був атакований штаб ООС.
Відтоді його життя було пов’язане з порятунком поранених, працювати доводилося у найскладніших умовах під обстрілами – у Бахмуті, Дружківці, Покровську, Дніпрі, Харкові…
Під час одного з відряджень у США Костянтин Гуменюк показав закордонним партнерам лише фрагменти роботи наших військових медиків із порятунку життів поранених. Американські колеги аплодували стоячи.
Костянтин Гуменюк чи не вперше дав розгорнуте інтерв’ю ресурсу АрміяInform. Там про все – про неймовірні випадки, з якими стикаються бойові медики, про умови, за яких зростає виживаність найважчих поранених, про те, коли і кого треба навчати навичок надання першої медичної допомоги, про найунікальніші операції, які роблять наші військові хірурги, і про мрії, звісно.
Ми наведемо лише деякі думки і висловлювання цього відважного талановитого хірурга. Повний текст можна прочитати на офіційній сторінці Командування медичних сил ЗСУ.
Про “золоту годину” і чому її іноді немає
– Я, як головний хірург, відповідаю за пораненого з моменту його надходження до передової хірургічної групи. Це моя найперша ланка, – зазначає Гуменюк.
Він згадує про “золоту годину” — саме протягом цього часу поранений повинен потрапити до хірурга. У такому разі результати лікування і виживаності будуть кращими.
У нас наразі витрачається на це понад годину — інколи 6, 12 і більше. Часто на міжнародних конференціях іноземні колеги не розуміють, чому так трапляється.
Доводиться пояснювати, що поранений може накласти собі турнікет, але протягом кількох годин його не можуть евакуювати з поля бою, і бойовий медик до нього не може дістатися — тривають обстріли, дрони над головою тощо.
Евакуація поранених до передової хірургічної групи або стабілізаційного пункту бригади відбувається у нічний або вечірній час, коли дронів менше і є можливість під’їхати броньованою технікою.
– Військовий накладає турнікет, минає певний час, і він не може його послабити, бо триває бій чи немає бойового медика, чи він загинув… Тоді вже, на жаль, немає можливості зберегти кінцівку, – пояснює хірург.
Про підготовку військових медиків
– Наразі в Україні є дуже багато центрів, які готують бойових медиків, старших бойових медиків. На базі Української військово-медичної академії такі курси теж є, – говорить Гуменюк.
Плюс тренінгові центри, громадські організації, які займаються цією підготовкою.
Нині ця підготовка кваліфікована та якісна. Але зрозуміло, що не вистачає фахівців, щоб навчити таку кількість людей.
– Моя особиста думка: кожен українець, починаючи зі школи, має опанувати навички надання першої медичної допомоги — і собі, і іншим, – наголошує хірург.
Люди мусять знати, як накласти турнікет чи зупинити кровотечу, бути психологічно готовими до екстремальних умов — у нас щодня обстріли міст, інколи, на жаль, з великою кількістю поранених.
Людина має знати, що робити, якщо немає під рукою турнікета (отже, є ремінь чи шнурки), як зупинити артеріальну кровотечу або зробити так, щоб звільнити верхні дихальні шляхи та надати якісну реанімацію.
Про здобутки військових хірургів
– Військові хірурги ЗСУ є піонерами впровадження сучасних операцій, – говорить Гуменюк.
Вони впроваджують і розвивають сучасні техніки оперування, особливо в малоінвазивних хірургічних втручаннях.
Під час однієї з конференцій за кордоном, коли Гуменюк розповідав про такий наш досвід, закордонні колеги просто не розуміли, як таке можна робити, по суті, у польових умовах. За кордоном роблять подібні оперативні втручання лише у великих базових госпіталях, де є обладнання і великий колектив. А в нас же це робиться в бойових умовах.
Головний хірург ЗСУ назвав кілька найунікальніших операцій, проведених військовими хірургами з початку повномасштабного вторгнення.
– Перша операція — це торакоскопічна операція за вогнепального поранення серця і наявності гемоперикарду і тампонади серця, – згадує Гуменюк.
Осколок потрапив у серце і виник крововилив в оболонку серця. Як наслідок, серце не мало можливості скорочуватися, кров накопичувалася в серцевій сумці.
Поранений задихається, у нього набухають вени шиї. У цей час треба швидко зробити операцію.
– Ми пішли торакоскопічно — зробили маленькі проколи в грудній клітці, встановили відеокамеру, розрізали перикард, кров із серця вийшла, і воно почало нормально функціонувати, – розповідає хірург.
Стан пораненого стабілізувався, його вертольотом відправили до клініки Амосова, де чоловіка прооперували та врятували життя. Це була теж перша така операція у світі.
Осібно стоять ситуації, коли осколок потрапляє у великі кровоносні судини, нижню порожнисту вену або в аорту. Це – великі кровоносні судини, і якщо вчасно не зупинити кровотечу, то людина швидко стече кров’ю.
– Був такий випадок, коли осколок потрапив у нижню порожнисту вену і застряг в її стінці. Ми ухвалили рішення зробити тампонаду, поставити дренажі, – згадує хірург.
Потім пораненого швидко відправили в Інститут Шалімова, де він був прооперований. Життя врятоване.
Про закінчення війни
– Дуже хочеться нашої перемоги. Але для мене особисто завершенням війни буде той момент, коли мені скажуть: “Костянтине Віталійовичу, немає 200-х, немає 300-х”, – каже хірург.
Говорить, ми й тоді будемо оперувати у хлопців грижі, апендицити, холецистити чи поламані ноги, але то все будуть небойові травми.
