Це відбулось у результаті Київської наступальної операції, яка тривала з 3 до 13 листопада 1943 року і була складовою частиною Битви за Дніпро – однієї з наймасштабніших і найкровопролитніших воєнних операцій у світовій історії. У ній були задіяні до чотирьох мільйонів людей з обох сторін, а втрати складали до понад двох мільйонів осіб, пише Укрінформ.
Під час визволення Києва радянські війська зазнали величезних втрат: за негласним наказом Сталіна столицю України треба було взяти до чергової річниці Жовтневої революції.
Найзапекліші бої точилися за Букринський плацдарм, який, на противагу Лютізькому, не був успішним. Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги) у місто прорвалися перші танки. До четвертої ранку опір противника в місті було зламано. По обіді до Києва увійшли основні частини радянської армії.
Після визволення солдати побачили місто було зруйнованим і майже порожнім. У центрі чорніли обгорілі руїни – відступаючи, гітлерівці підпалювали все, що могли, серед яких де-не-де можна було побачити окремих виснажених, деморалізованих киян. Більше мешканців зустрічалося на Подолі, Шулявці та Деміївці. Всього в місті на цей час нараховувалося близько 100 тисяч мешканців, тобто лише десята частина довоєнного населення.
Силами військовополонених нацисти намагалися в останні місяці своєї влади замести сліди масових убивств у Бабиному яру та в районах розташування концтаборів. Але приховати ці злочини було неможливо.
Гітлерівська окупація Києва тривала 778 днів – з 19 вересня 1941 до 6 листопада 1943 року.
