Президент США більше не намагається зробити світ безпечним для демократії в той час, коли диктатори працюють, щоб зробити його безпечним для диктатур.
Про це повідомляє Washington Post.
Як повідомляється, США мало не вибачаються за те, що навіть подумали про просування демократії. Всі: від республіканця Ренда Пола до демократа Берні Сандерса, — погоджуються, що американцям варто сидіти вдома і займатися виключно своїми справами. Але результатом буде не світ, в якому будь-яка країна може йти своїм шляхом.
Замість цього виникне світ тиранів, які, хоч і продовжують скаржитися на «кольорові революції» й втручання США, розгорнули широку кампанію з поширення своїх ідеологій, своїх корпорацій, залякуючи, купуючи, позичаючи й пробиваючи грубою силою собі шлях до впливу. Росія і Китай – найгучніші критики уявних продемократичних змов ЦРУ – стали найбільш активними руйнівниками демократії за межами своїх кордонів у світі.
New York Times писало, що Росія таємно розпалює расизм і ксенофобію у Швеції. Менш приховано Москва підкупала політиків, влаштовувала мітинги й купувала рекламу на телебаченні, щоб підірвати вибори на Мадагаскарі. Інколи режими відправляють навіть війська. Саме так вчинив Володимир Путін, щоб врятувати диктатуру Башара Асада в Сирії. Буває, що вони відправляють корпорації. Коли автократ Уганди Йовері Мусавені побоявся несподівано популярного опозиційного суперника, його розвідка звернулася до китайського гіганта Huawei, щоб отримати доступ до зашифрованих повідомлень дисидента. Інші автократичні країни повторюють приклад Росії й Китаю.
Диктатори в Єгипті й Саудівській Аравії вирішили придушити демократію й посилити автократів у Судані й інших країнах Близького Сходу. Інколи мотивація така корислива, що навіть діяльність United Fruit Co у найкращі дні здається скромною. Китайська ініціатива «Єдиного поясу» націлена закріпити ресурси й насадити інфраструктурні контракти на однобоких умовах. Брудні трюки Росії на Мадагаскарі мали на меті захопити частку в місцевій компанії, яка добуває хром. Але світові диктатори також намагаються врятувати свої власні режими. Ще не так давно демократія мала перевагу, а диктатури почувалися під загрозою. Одна за одною старі вигадки про демократію як суто «західну» цінність були спростовані. Як виявилося, азіати, слов’яни, араби, взагалі всі живі люди хочуть жити з гідністю й правом впливати на владу.
Диктатори спочатку відреагували відчайдушною жорстокістю, націленою проти їхніх співвітчизників, розстрілюючи студентів на площі Тяньаньмень, вбиваючи опонентів у тіні Кремля, розчленовуючи вільнодумних журналістів у консульстві Саудівської Аравії. Але вони зрозуміли, що свободу за межами їхніх кордонів теж можна підірвати.
«Путін вторгся в Україну і досі тримає під окупацією частину її території. Тому що процвітаюча демократія під боком дає його власному народу небезпечні ідеї. Китай залякує і погрожує Тайваню, тому що китайські громадяни із самоуправлінням там викривають брехню комуністичної пропаганди», – пише видання.
Президенти Франклін Рузвельт, Рональд Рейган, Білл Клінтон чи Джордж Буш виступили б проти цієї авторитарної агресії й заступилися б за право всіх людей жити у свободі. Сьогодні ж на чолі США стоїть президент, який віддає перевагу компанії автократів, таких як турецький, саудитський, північнокорейський чи російський лідери. Його президенство – це результат російської діяльності й всього того, що зробило її можливою.
Однак, навіть жорстокість диктаторів й відступ Америки не може зупинити повстання людей, які вимагають свої права. Алжирці, вірмени, тунісці, суданці, болівійці, українці, словаки, гонконжці, ефіопи, малайзійці – всі ці люди заслуговують на більшу підтримку, ніж вони отримують. Але вони не чекають на підтримку й не дозволяють новим імперіалістам залякати себе.
