Про це у Фейсбуці повідомила письменниця Лариса Ніцой. Подаємо її допис у скороченому вигляді:
«Мій земляк, оперний співак Семен Торбенко (на фото той, що вищий), якось сказав: «Я за українську мову і її треба популяризувати через переклади золотого фонду музичної класики». Звернувся до влади. Вона, звісно, «дуже зацікавилася», тож він самотужки став шукати перекладача для пісень, які завше виконувалися італійською, німецькою, іспанською… Виявилося, є такий Іван Левицький зі Стрия (на фото той, що нижчий), який уже присвятив перекладам шмат свого життя, але, які, на жаль, нікому не були потрібні. Митці знайшли один одного і закипіла робота, щось перероблялося, щось дороблялося. Коли тексти пісень були готові, Семен Торбенко запросив своїх друзів, чотирьох тенорів з #Tenors BEL’CANTO виконати ці пісні.
Учора я побувала на концерті-презентації спільної української роботи. Коли на сцену покликали автора перекладів, вийшов бравенький невеличкого зросту чоловічок в літах і зворушливо сказав: «Я чекав цього моменту 70 років».
…Я поверталася додому і мене розривали емоції. З одного боку це було захоплення і гордість за небайдужих українських митців, які своїми силами сотворили шедевр та з невеликою спонсорською допомогою в організації концерту показали цей шедевр людям.
З іншого боку я була засмучена і вкотре розчарована. Каналів телебачення на концерті – нуль. Підтримки проекту від влади (Мінкульту) – нуль.
Я поверталася додому і міркувала, чи можуть такі проекти протриматися на плаву, якщо їх не підтримуватиме влада? А ще я міркувала про те, що все, що відбувається в цій країні гарного українського (наприклад, ці пісні і сам концерт) – відбувається всупереч владі, але ж цьому, що відбувається, конче потрібна державна підтримка!
Ідемо родиною з концерту вечірнім містом. У голові звучать мелодії, вголос ділюся своєю журбою з чоловіком:
– Зараз така хвиля в суспільстві, усі спраглі українського. Люди самі готові все робити, але боюся, без підтримки влади, хвиля ляже на дно, і проект можуть покласти в скриню.
– Хіба це вперше, – відповідає чоловік – У нас завжди хвилями. Народжується еліта, приходить влада, яка зраджує еліту, частина еліти продається, а частина лягає на дно чи зникає. Проходить час, знову піднімається хвиля, народжується нова еліта, приходить нова влада і знову зраджує еліту, частина якої продається, а частина лягає на дно. А скільки всього було покладено в скриню за останні тисячу років. Зникне ця хвиля, народиться нова… (розрадив, називається).
Звертаюся до всіх, хто любить мистецтво і вміє організовувати концерти. Люди, давайте не дамо лягти цьому неймовірному проекту в скриню. Якщо до цих пісень ще додати живого симфонічного оркестру, оформити сучасним світловим шоу та відеорядом – це буде не просто бомбезний концерт, яким він був і так. Це буде щось неймовірне.
Їх можна й так запросити, не забувайте, співакам треба за щось жити і заробляють вони співом. А можна й щось придумати цікаве. У вас же є філармонії в обласних центрах, а вони мають власні симфонічні обласні оркестри. Вони ж можуть скооперуватися з Семеном Торбенком і цими співаками. Хочете такі концерти по своїх областях? Пустіть поголос, поінформуйте їх, не полінуйтеся, що є такий фантастичний проект, вони ж не знають (бо хто його рекламує?), якому просто необхідно дати життя. Вони скажуть, що на такий концерт ніхто не прийде? Прийдуть!!! Скажіть, що ви прийдете!
Бо це не просто концерт, це ще одне торжество українського духу».
