Карнавальне дійство, яскраві маски і переодягання – на Старий Новий рік на Буковині так святкують Маланку. Маланкувальники переодягаються не лише в традиційних персонажів (діда, бабу, циганів), а й в казкових героїв, політиків та акторів.
Називають це свято Переберія. Незмінний атрибут маланкувальника – маска. Як же її виготовляють?
Ми побували у містечку Вашківці, яке вважається батьківщиною буковинської Маланки.
Гіпс, клей і… трішки магії
Невелика хатина на окраїні Вашківців. Тут мешкає подружжя Василя та Лідії Столярів. Вже понад десять років вони виготовляють маланкувальні маски.
“Основам виготовлення масок мене навчив мій дід, – починає свою розповідь Василь Столяр – За свою першу маску я взявся у 6-му класі. Але тоді в мене нічого не вийшло. І я закинув цю справу на довгі роки. І лише 12 років тому згадав про це ремесло. Першою в мене була маска Алли Пугачової”.
Майстер дістає рулон медичного гіпсового бинта. “Гіпс – основний компонент маски. Шматки бинту я розмочую в теплій воді і обклеюю ними макет майбутньої маски. Так звану матрицю роблю із жовтої глини. Інша – не підходить, бо не така клейка”, – показує Василь Столяр.
Форму обклеюють у два шари – аби поверхня була цупкою. І дають просохнути. Приблизно за добу маска твердішає.
І тут починається найцікавіше: майстер береться за внутрішню частину каркасу. Заздалегідь підготовлені шматки тканини Василь занурює в клей ПВА. Використовує лише натуральну бавовну: стару постільну білизну, скатерті чи одяг.
Шматок за шматком проклеює “нутрощі” майбутньої маски. Майстер пояснює: аби все вдалося між матерією не має бути повітря чи складок.
“Зі сторони виглядає, що це робити легко”, – усміхається Василь. “Знали б ви, скільки терпіння потрібно, аби проклеїти кожну деталь “обличчя”. Часто знайомі приходять в гості і намагаються зробити маски. Як правило, кидають все, не дійшовши і до середини. Терпіння не вистачає”.
Коли все заклеєно, маску залишають в теплому приміщенні на добу. Наступного дня майстер починає все з початку, тільки цього разу вже вирізає отвори – на очі та ніздрі. І таких шарів має бути, щонайменше, 6-7.
Цікаво, що у давнину, коли клею не було, маски робили із суцільного шматка тканини. Її, буквально, нашивали на каркас. Також часто маски робили зі шкіри домашніх тварин – кіз та овець. Вуса та волосся майбутнього героя прикрашали вовною. А “нутрощі” обшивали тканиною, аби не пошкодити обличчя.
Далі — розмальовка
Цупкий і проклеєний каркас тепер потрібно розмалювати. Цим займається дружина майстра, Лідія.
“Коли Василь дав мені розмалювати першу маску, я не знала, за що братися. Виходило трішки незграбно і моментами кумедно. Спочатку я брала звичайні акварельні фарби, але вони розтікалися по всій масці. Тоді я вирішила спробувати емаль”, – пригадує Лідія Столяр.
Майстриня каже: “Найважче було підібрати відтінок шкіри майбутнього героя. Доводилось змішувати кілька відтінків фарби – білої, оранжевої, жовтої та червоної”.
Зараз все дійшло мало не до автоматизму. Героя розмальовує за 15 хвилин.
“Дуже важко вгадати характер маски. Коли Василь її виліплює, він вкладає свій сенс, настрій. Тоді я питаю чоловіка: а що ти хотів сказати? А чого в цього діда ніс такий великий? А рот?”.
Для кожного кольору фарби – свій пензлик, пояснює художниця. І додає: маска – лише частина образу маланкаря. Важливу роль відіграє також одяг, в якому він буде. Бо баба запросто може бути царівною, а купець – медиком. І навпаки.
З України до США
За 12 років Василь та Лідія виготовили близько двох тисяч масок. Їхні вироби мають не лише місцеві маланкарі. Минулого року партію відправили до США.
“Ми виготовляємо лише традиційних героїв”, – кажуть майстри. – “Ніяких політиків чи казкових персонажів! Хоча попит на останніх є завжди. Ціна однієї маски 200-250 гривень. Знаємо, що є майстри, котрі роблять все з силікону. Але їхня маска може вартувати кілька тисяч гривень”.
Маски – це сезонний бізнес. Їх виготовляють лише в передноворічний період.
Чому ж саме Вашківці?
Традиція відзначати Маланку збереглася чи не у всіх селах та містечках Буковини. Однак, такого розмаху, як у місті Вашківці, мабуть, немає ніде. Річ у тім, що тут щедрувальників до обряду завжди заохочували. Ще за часів правління графа Петріно (початок ХIX ст.) з маланкування зробили цілий культ.
Існує легенда, що граф дарував по бочці пива кожній переодягненій “команді”. Люди наввипередки оздоблювали костюми та майстрували маски. Співами щедрувальники відганяли злих духів, просили багатого урожаю і здоров’я на весь наступний рік.
Маланку водили навіть у найбідніші роки і всупереч всім заборонам. У радянські часи маланкування не було дозволене: до Вашківців приїжджали цілі групи міліції.
Міліціонери переодягалися у цивільний одяг та випитували у місцевих інформацію. Декого навіть могли ув’язнити на 15 діб. Однак, замість того, аби придушити традиції, місцеві ще більше гуртувалися. Під прикриттям масок можна було висміяти режим і натякнути на проблеми.
Зараз маланкування для місцевих – вже стиль життя. А виготовленням карнавальних масок та костюмів тут займається більшість жителів. Щоправда, це не є їхнім основним видом заробітку. А, швидше, хобі, яке приносить додатковий дохід… І задоволення.
Подивитися на обряд Переберії у Вашківцях можна буде 14 січня – тоді маланкувальники вийдуть на центральну площу містечка і святковою ходою пройдуться вулицями.
