Де-юре виборча кампанія ще не стартувала, але де-факто, як бачимо, вона триває вже кілька місяців поспіль. Ми є свідками війн компроматів, різноманітних об’єднавчих форматів та соціологічних змагань. Про ключові тренди грядущих президентських і парламентських виборів “Голос-Інфо” говорить з відомим політологом, експертом Українського незалежного центру політичних досліджень Максимом Лацибою.
Пане Максиме, чи не щодня, попри те, що виборча кампанія ще не стартувала, ми бачимо віз і маленький возик політичних рейтингів. Про що ці соціологічні тенденції, на ваш погляд, свідчать?
Знаєте, відверто кажучи, в мене є відчуття, що оприлюднення рейтингів на даний момент є нічим іншим як політтехнологією. Тобто людям нав’язують уявлення, хто є переможцем і лідером. Чому? Є таке загальне правило, що більшість людей завжди голосують за того, хто перемагає. Власне тому політтехнологія дуже проста: ми зараз оголошуємо когось переможцем майбутніх виборів, всі рейтинги його (її) і люди починають під це підлаштовуватися. Особисто я не довіряю усім цим рейтингам і думаю, ми побачимо, що результати виборів будуть трішки іншими.
Яким чином зміниться пост виборча мапа країни з урахуванням того, що не голосуватимуть кримчани і, ймовірно, мешканці Донбасу?
Ми уже одні вибори в 2015 році пройшли, коли не змогли голосувати жителі Криму і третини Донбасу. Тому, на мій погляд, вибори 2019 року будуть такі самі як і у 2015-му. Ми будемо мати дещо більше національно-патріотично налаштованих виборців. Жителі Галичини і центру України проголосують стовідсотково, а у партій, які більше орієнтувалися, скажімо так, на радянські цінності і апелювали до дружби з Росією електорат значно зменшився.
Яку вагу на виборах матиме фактор гречки?
На превеликий жаль, цей фактор буде мати вагому роль. Особисто я постійно чую, що в виборчих штабах готуються до масового підкупу, складають списки більш-менш прихильних до них людей і так далі. Але тут буде не стільки гречка, а звичайні гривні.
І скільки зараз вартує голос?
Ціна коливається в межах 300-500 гривень.
Чи поділяєте ви тезу багатьох експертів про те, що українці, які взяли гречку чи гривні, голосують саме так як обіцяли своїм “благодійникам”?
Психологи досліджували, що українці справді відповідально ставляться до своїх, скажімо так, домовленостей. Наші співвітчизники діють за методом: якщо взяв гроші, маєш їх відробити. Окрім того, є багато технологій, коли, наприклад, людей змушують фотографувати бюлетень на мобільний телефон. Таким чином штаби перевіряють, чи “правильно” проголосував виборець, якому давали гроші.
Але, ви знаєте, не гречкою і грошима єдиними. В селах дуже популярно виорати город. Приміром, на Черкащині є така партія“Черкащани”. Коли йдуть вибори в ОТГ чи місцеві ради, то в села заїжджає техніка, виорюють городи і все… люди щасливі і йдуть голосувати за них.
Це ми в якому, даруйте, столітті живемо з такими “фішками”…
Ми з вами (посміхається — Авт.) звісно живемо в XXI столітті, але в багатьох аграрних регіонах ситуація саме така, як я вам щойно описав. Скажу більше. Багато кандидатів в депутати Верховної Ради скуповують голоси за горілку. Пам’ятаєте депутата Нечипоренка, в якого коні Януковича стоять? Так ось, в нього технологія взагалі дуже проста. Виїжджає автобус в село, збирають людей, кажуть, мовляв, їдемо на конезавод показувати вам виступи з конями і ще безкоштовний концерт. Показують, а поряд стоїть величезний шатер, людей накачують горілкою і ще ящик горілки дають з собою в автобус, щоб мало не здалося. І в результаті ціле село голосує за відповідного кандидата.
А потім ми не хочемо дивитися в дзеркало, коли обличчя криве і киваємо на погану владу.
Ви абсолютно праві. Я вважаю, що основна вада української демократії полягає в дефіциті свідомих і компетентних виборців. Тому в першу чергу потрібно працювати над освітою виборців, переконувати їх, що не потрібно продавати свій голос. Одним словом, потрібно розмовляти з людьми. В інакшому разі політтехнологи придумають черговий сценарій, який спрямований точно не на користь народу і точно не принесе йому щастя.
