Марі Чеба – засновниця, солістка та авторка пісень українського гурту «Mari Cheba». За чотири роки існування «Mari Cheba» встигла отримати номінацію на премію Yuna в категорії «Відкриття року», а сама Марі Чеба здобула звання «найкращий жіночий вокал» за версією Trip Hop Nation серед виконавиць з Америки і Європи. Однак Марі Чеба уславилася не лише прекрасним вокалом, а й своєю готовністю робити світ кращим. Марі Чеба часто бере участь у різних благодійних заходах, а напередодні Всесвітнього дня боротьби з тютюнокурінням охоче ділиться власним досвідом відмови від тютюну. «Куріння – це шкідлива звичка, виправдання якій немає, – вважає співачка. – Воно не робить вас худішими, успішнішими, привабливішими або цікавішими». Вона добре знає, як це важко – адже цілих два роки безуспішно намагалася кинути курити. Проте хоч би як це було важко, її приклад зайвий раз свідчить: відмовитися від цигарок – можливо.
– Ваше ставлення до тютюну змінювалося з плином часу. Розкажіть, будь ласка, про еволюцію своїх поглядів.
– Як і в більшості підлітків мого покоління, у мене була компанія «крутих» друзів, які курили, і таким чином я також підсіла на це. А коли вже усвідомила на третьому курсі університету, що не хочу більше курити, то побачила, що цієї звички достатньо важко позбутися. Я намагалася покинути, але зривалися, бо моє оточення постійно курило, і з цього кола «давай підемо покуримо» я ніяк не могла вийти, аж доки не зустріла свого майбутнього чоловіка Андрія. Він не хотів прямо говорити, що йому не подобається, що я курю. Тому гарно розіграв мене, прикинувшись курцем. А потім запропонував разом покинути. Я подумала: «Ой, як прекрасно, удвох веселіше і легше!» А виявилося, що насправді Андрій не курив – до цього мав досвід куріння в компанії, як і в більшості молоді, але він не був залежним, тому для нього це було просто. Він робив вигляд, що не може покинути курити – постійно кудись ходив, ховався з нашими друзями. А я нервувала: «Як ти можеш! Адже ми з тобою кидаємо курити!» І він вдавав, що йому важко, що йому потрібна моя підтримка. У результаті два тижні він ховався від мене, вдаючи, що курить потайки, не може побороти свою залежність. Тому хвилюючись за нього й утримуючи нашу домовленість, я взагалі забула про свою тютюнову залежність .
– І після того Ви більше ніколи не зривалися?
– Ні. Андрій, ще навчаючись у медичному, побачив «красу» курців зсередини. Розповідав, що дітей матерів-курійок легко впізнати за блідим синюшним кольором. Він мені розповів таких жахів про це… Мене це сильно вразило.
– Чи не стикалися Ви з думкою, що куріння – це необхідний суспільний навик, тому що ніякі питання не вирішуються, доки люди не покурять разом?
– Моя кар’єра від цього взагалі не постраждала, і я не відчувала якогось тиску. Можливо, в інших сферах є якісь певні ритуали, але ні в кого з нас, слава Богу, на цьому нічого не зав’язано. Тим більше я співачка і мені потрібен чистий голос. Але я зрозуміла, що якщо ти справді хочеш припинити курити, то треба повністю прибрати всі ці ситуації, в яких тебе постійно затягують: «давай покурим» – «ще одну не страшно». Вони трапляються «між іншим». Коли тебе запрошує якийсь твій товариш або людина, яку ти поважаєш, дуже важко відмовити спочатку, коли ти тільки зав’язав. Але з часом, коли ти від цього всього відходиш і у тебе вже нема залежності, можна спокійно проводити переговори. Якщо людина курить, то може вийти перекурити або перепросити, чи я не проти, якщо вона закурить. Слава Богу, у мене повністю минула ця залежність, але я завжди, коли мої друзі чи знайомі починають курити, запитую: «Чому ти це робиш?» Я намагаюся їх закликати покинути цю звичку, намагаються розповісти, що це вже не модно. Вже весь світ розуміє, що не треба цього робити, але, на жаль, я бачу, що багато молодих людей навіть не розуміють, чому курять. Вони просто це роблять якось механічно, щоб убити час. У мого чоловіка був співробітник, який виходив курити щогодини, а якщо нервував, то кожні 15 хвилин. У нього вже був хронічний кашель. Я казала йому: «Ти розумієш, що це ненормально? Ти розумієш, що тобі нема 30, а ти виглядаєш як людина, у якої проблеми зі здоров’ям. Сходи до лікаря, задумайся про своє здоров’я!» Коли ти замислюєшся, що для тебе важливіше – здоров’я чи тусовка, це дуже важливий пріоритет. Якщо людина свідома, вона зробить вибір на користь свого здоров’я. Але важливо, щоб її оточення, сім’я підтримували цей вибір, тому що самій людині в цьому дуже важко зізнатися і дуже важко з цим боротися.
Особисто мені приємно підтримувати коаліцію «За вільну від тютюнового диму Україну», бо те, що вони роблять, дуже важливо для наших людей. Торік ми з чоловіком бігли марафон із ними за вільне від тютюну повітря. Цього року організатори проводили йогу. Ми були присутні, але на йозі не були, бо захворіли. В будь-якому разі – привертати увагу людей до цієї проблеми комусь потрібно. Добре, що цим хтось займається.
– Мерая Кері свого часу помітила, що її голос псується, коли в її присутності хтось курить, і вона всіх курців зі свого оточення усунула. Чи помічали Ви щось схоже із впливом пасивного куріння на себе?
– На голос не помічала, тому що намагаюся мінімізувати вплив тютюну на себе: у нас не заведено курити в присутності співачки, коли вона записується або співає. Якщо хтось із музикантів хоче закурити, то виходить десь в окрему кімнату. А ось коли я йду по вулиці, виникає дуже різкий такий дисонанс, коли людина, яка просто йде повз мене, курить: відразу ж відчуваєш неприємний запах, і свіже повітря, яким ти насолоджувалася, людина просто перекриває. І я постійно перебігаю вперед курців, щоб на мене не йшов дим. Це те, що я відчуваю зразу на фізіологічному рівні. Є певний неприємний тригер на цей запах. До речі, куріння взагалі-то починається з відрази: коли ти викурюєш першу цигарку, організм тобі дає чіткий сигнал: «Це – отрута». Але ж ти молодий, здоров’я в тебе вистачить, і з часом ти вже робиш це як щось звичне, і тебе затягує. Я помітила, як після того, як я покинула курити, у мене змінився колір обличчя і загальна активність – я стала зовсім іншою людиною.
– Тобто Ви не намагаєтесь активно вплинути на тих, хто Вас обкурює – не робите зауважень, не викликаєте поліцію, не пишете скарг?
– Якщо людина курить, я сама намагаюся від неї відійти. Якщо вона справді буде тероризувати мене своїм курінням, я скажу: «Вибачте, мені це неприємно». Але у мене таких ситуацій ніколи не було – мені зустрічалися дуже привітні люди, які розуміють, що треба перепросити, відійти абощо.
– Що Ви порадите людям, які хотіли б покинути курити, але поки що не знають, як це можна реалізувати?
– Перше, що я хочу сказати: вам треба зрозуміти, що це робота сили волі, і це не так, що один день минув, і ти вже переможець. Кожен день стає все гірше і важче, і ти собі даєш якісь поблажки… Тому працюючи над своєю свідомістю, просіть своїх близьких, які вас повністю підтримують, щоб вони вам нагадували про ваше рішення, щоб не давали закурити знову. Є дуже класна книга Келлі Макґоніґал «Сила волі», яка розповідає про механізми роботи нашої сили волі – як її вмикати, як із нею працювати, – і там дуже багато досліджень на тему шкідливих звичок. Там є дуже класний практичний приклад того, як це можна зробити. Але зі свого досвіду можу сказати, що мене дуже сильно ввімкнула орієнтація на те, що я створюю сім’ю, і я хочу зробити її здоровою. Я чітко розуміла, що куріння було пов’язано з певним депресивним станом – воно мені не потрібно було, просто виробилася вже така звичка. І для мене те, що я покинула курити, це був ритуал припинення старого способу життя.
– Дякуємо за розмову! Сподіваємося, Ваш приклад надихне когось із наших читачів також покинути курити!
