Германія, Франція та США розглядають можливість фінансування миротворчої місії на Донбасі. Таку заяву напередодні озвучив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак.
В цьому контексті варто зазначити, що згідно з підрахунками екс-генерального секретаря НАТО Андерса Фога Расмуссена, Україні потрібно 20-25 тисяч військових і п’ять тисяч поліцейських міжнародної місії.
Міністр оборони Степан Полторак нещодавно заявив, що бажання брати участь в місії підтвердили Фінляндія, Швеція, а також Португалія.
Скільки саме триватиме бюрократична тяганина, ніхто не знає, адже “вердикт” ООН — колегіальний. Спочатку Рада безпеки (де Росія, до речі, має право вето) приймає рішення і розробляє мандат миротворчої місії. Після цього група експертів безпосередньо на місці повинна визначити склад і засоби, які потрібно використовувати для цієї місії. Віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Івана Клімкуш-Цинцадзе переконує, що до кінця поточного року “блакитні каски” на території нашої країни не з’являться саме через тривалість процедурних рішень ООН. А ось екс-міністр оборони Анатолій Гриценко вважає, що питання буде затягуватися умисно з огляду на “недовіру до чинної української влади”.
Використовувати свої сили від імені світової спільноти ООН розпочала практично відразу після свого створення – в 1948 році на Близькому Сході та на індо-пакистанському кордоні в 1949-му. Тоді миротворці ще не були «миротворцями» в звичному розумінні цього слова – члени місій займалися звичайним спостереженням і фіксуванням припинень вогню. У пустелях Близького Сходу особливо впадає в очі блакитний колір – саме тому вже в першій місії миротворці розпочали носити впізнавані блакитні каски з абревіатурою UN.
Вперше безпосередньо збройні сили були використані на Близькому Сході в арабо-ізраїльському конфлікті 1956 року. В процесі різних конфліктів формулювалися і принципи сил ООН: неупередженість, застосування сили тільки для самооборони і обопільна згода сторін на введення миротворчого контингенту.
Наразі під миротворцями розуміються дві групи людей: це поліцейські і спостерігачі, які виконують формальні місії підтримування порядку і контролю за дотриманням мандата ООН, а також армія, яка може оснащуватися аж до легкої бронетехніки і авіації. Склад контингенту набирається з країн, які висловили бажання брати участь. На сьогоднішній день ООН висилав миротворців 71 разів. Зараз в активній фазі знаходяться близько 20 таких місій.
Дискусії про ймовірність присутності миротворців ООН на Донбасі тривають ледь не з самого початку бойових дій в регіоні. Каменем спотикання є різна позиція в питанні офіційних Києва та Москви. Росія наполягає на введенні миротворчої місії виключно на лінії розмежування. Президент Порошенко в інтерв’ю діловому німецькому виданню “Handelsblatt” з цього приводу зазначив наступне: “Росія прагне розмістити “блакитні каски” вздовж контактної лінії, щоб вони не заважали окупаційним військам. Це не прийнятно. Згодом Росія погодилася на те, щоб вони працювали по всій території, але, за задумом РФ, вони повинні супроводжувати виключно спостерігачів ОБСЄ. Ми ж хочемо, щоб миротворці роззброювали незаконні воєнні формування, захищали місцевих жителів і здійснювали контроль над надходженням і переміщенням військової техніки. І, звичайно, вони повинні контролювати частину українсько-російського кордону, тимчасово непідконтрольного Україні”.
Євген Марчук, один з ключових учасників “мінського формату” нещодавно окреслив обставини, які можуть стати на заваді прибуттю в Україну миротворчої місії ООН. Головна — без згоди обох країн, які задіяні в конфлікті, ніхто не відправить миротворців у зону бойових дій.
Наприкінці лютого у Мюнхені, в ході Міжнародної конференції з питань безпеки була оприлюднена доповідь, підготовлена на замовлення Rasmussen Global Foundation, очолювана Андерсом Фог Расмуссеном – колишнім главою НАТО і радником президента Петра Порошенка.
Автор доповіді – експерт ООН Річард Говен. Так ось, серед головних пропозицій доповіді – миротворчий контингент на Донбасі в кількості до 20 тисяч військових і 4 тисяч поліцейських. Вони “не повинні представляти країни НАТО” і повинні бути прийнятними як для України, так і для Росії, яка послідовно спростовує свою участь в конфлікті на Донбасі.
“Контингент може включати Білорусь, Казахстан, Монголію, але також і Австрію, Фінляндію або Швецію, так само, як і ряд країн Південної Америки. На додаток, мова може йти і про деяких членів НАТО, які сприймаються Росією як дружні – наприклад, про Грецію “, – сказав, презентуючи доповідь пан Андерс Фог Расмуссен.
Своєю чергою в недавньому інтерв’ю українській службі BBC генерал-майор Яакко Оксанен, який брав участь у трьох миротворчих місіях ООН зауважив: “Щодо кількості миротворців. Наприклад, в Південному Лівані довжина кордону (між сторонами конфлікту. – Авт.) Становила 70 км. І вся територія була охоплена за допомогою 10 тисяч військових. Якщо хтось просить більше 20 тисяч бійців, це виглядає неможливим. Цікаво подивитися, як ООН збере таку кількість. До того ж, це не дешева справа. У тому ж Лівані вартість миротворчої місії ООН – 500 млн євро в рік. Половину витрат оплачують США, решта – інші країни”.
Україна є одним із засновників ООН і з часу здобуття незалежності активно брала участь в різних миротворчих місіях під егідою цієї організації. Всього українські “блакитні каски” брали участь в 15 миротворчих операціях, три з яких – у Ліберії, Конго і Кот-д’Івуарі – ще тривають
В розрізі розгляду теми миротворців на Донбасі, варто зазначити наступне. Розрізняють кілька форматів участі миротворців у врегулюванні різних конфліктів. Один з найбільш поширених – це операція з підтримання миру, яка проводиться в разі добровільної згоди всіх зацікавлених сторін. При цьому “блакитні каски” повинні забезпечувати умови припинення вогню і розведення протиборчих сил без застосування зброї зі свого боку, за винятком випадків, коли це необхідно задля самооборони.
Існує також формат так званого примусу до миру, коли війська ООН використовуються для військового придушення бандформувань, які перешкоджають встановленню миру в регіоні. У цьому разі обопільної згоди протиборчих сторін не потрібно
І, нарешті, ще один варіант – це постконфліктне врегулювання, коли миротворці ООН беруть участь у роззброєнні комбатантів (осіб, які беруть безпосередню участь в бойових діях на одній зі сторін конфлікту).
Опитані “Голос-Інфо” експерти переконані, що тема прибуття на Донбас “блакитних касок” – дуже і дуже довготривала. “По-перше, і маса бюрократичних перепон, у тому числі, право вето Росії на рішення Ради ООН. По-друге, в нас не за горами вибори і міжнародна спільнота не бажає мати таких серйозних справ з без п’яти хвилин не владою. По-третє, миротворці не є чарівною паличкою. Такі конфлікти вирішуються, або битвою не на життя, а на смерть, або за столом переговорів вищих осіб воюючих країн”, – каже експерт з військових питань Юрій Згурець. Якщо відштовхуватися від аргументів фахівця, то Україна наразі опинилася в тупику. Політична воля вести дипломатичні перемовини відсутня як вигляд, а воювати з російською стороною по повній програмі…. це посилати своїх чоловіків на смерть. Не менше, не більше.
.
