Після багатьох місяців посилених бомбардувань силами сирійської та російської авіації, у містечку Кафранбель, що в Ідлібі – єдиній провінції, яка досі під контролем противників Башара Асада – лишилося більше котів, ніж людей. Люди й тварини втішають одне одного у важкі часи, пише кореспондент ВВС Майк Томсон.
Підвал ледве вцілілого будинку густо засипаний щебенем та сміттям; у куточку під столом господар – 32-річний Салах Джаар – ховається від бомбардування. Але він не один. До нього туляться шість чи сім різномастих котів, так само нажаханих, як і він.
“Вони мене заспокоюють, – каже чоловік. – З ними, бомби, руїни та страждання видаються менш страшними”.
У Кафранбелі, рідному місті Салаха, колись мешкало понад 40 тисяч осіб, але зараз лишається менше сотні. Важко сказати, скільки там котів – точно кількасот, але скоріше понад тисячу.
“З Кафранбеля майже усі виїхали, тепер тут дуже мало людей. А котам треба, щоб хтось їх доглядав, годував і поїв. Тому вони знайшли притулок у домівках тих небагатьох, хто лишився. У кожній оселі зараз по п’ятнадцять котів, а часом навіть більше”, – розповідає Салах.
Він досі працює кореспондентом місцевої радіостанції Fresh FM, хоча нещодавнє бомбардування перетворило її студію на руїни. На щастя, колектив буквально напередодні почав працювати у більш безпечному сусідньому містечку.
Окрім сигналів авіатривоги, ця радіостанція транслювала новини, розважальні програми та ток-шоу у прямому ефірі. Її полюбили не лише люди, а й тварини – до студії прибилися десятки котів. Засновник студії – видатний активіст Раєд Фарес, якого вбили джихадисти у листопаді 2018 року, навіть виділяв їм на молоко невеличку суму з бюджету.
“Багато котів народилися вже там. Одна киця, біла з брунатними плямами, особливо прив’язалася до Раєда. Вона всюди ходила за ним і навіть спала поруч”, – пригадує Салах.
Коли Салах виходить зі свого пощербленого будинку, його зустрічає оглушлива котяча какофонія, в якій поступово проступають окремі голоси. Хтось нявкає тихо і мелодійно, хтось – відчайдушно. Так коти вітають кожну живу людину, каже наш співрозмовник.
“Варто кудись піти, і за тобою потягнеться почет з 20-30 котів. Деякі потім намагаються зайти з тобою додому”.
З настанням темряви до вуличної “музики” додається гавкіт і виття собак. Вони теж голодні та безпритульні. Вночі, шукаючи їжу та нічліг, вони вступають у конкуренцію з котами. І хоча собаки – у важчій ваговій категорії, результат сутичок легко передбачити, каже Салах.
“Завжди перемагають коти! Вони беруть числом”.
Більшість із них донедавна жили оточені любов’ю у сім’ях, яким зрештою довелося тікати з міста у квітні 2018 року, коли провладні сили розпочали кампанію з метою повернути собі контроль над Ідлібом. Позбавлені людської турботи і харчів, ці домашні тварини мусили шукати собі притулок серед руїн.
І хоча такі люди, як Салах, не впевнені, що завтра будуть живі, не кажучи вже про “ситі”, вони завжди запрошують до столу чотирилапих друзів.
“Вони їдять все те саме, що і я: овочі, макарони, часом самі сухарі. Як і я, вони у тяжкому становищі, тож нам треба допомагати одне одному”, – каже Салах.
Оскільки місто постійно бомблять, коти разом з усіма часто потерпають від ран. І знов-таки, попри нестачу медикаментів (як і харчів і т.п.), люди намагаються їх лікувати, як тільки можуть, каже Салах.
“Одному з котів мого приятеля вибуховою хвилею майже відірвало передню лапу. Та нам вдалося доправити його до міста Ідліб на лікування. Нині він бігає, ніби нічого не сталося”, – розповідає Салах.
Сили президента Башара Асада наближаються до Кафранбеля. Найімовірніше, що містечко скоро захоплять. Салах визнає, що почувається неспокійно; він хвилюється не лише за себе і друзів-людей, а й за друзів-котів.
“Ми були разом у радості й у горі, розділяли перемоги, страждання і багато-багато страхів. Коти стали нашими вірними супутниками у цьому житті”, – каже він.
Салах запевняє: якщо станеться найгірше і всі люди муситимуть тікати з Кафранбеля, вони візьмуть з собою якомога більше котів.
Схоже, на тлі воєнних жахіть між людьми і тваринами виник особливий зв’язок, який нелегко розірвати.
Вас може зацікавити ця історія
Чоловік-котобатько з сирійського міста Алеппо, Мохаммед Алхалель на прізвисько Алаа став улюбленцем глядачів після репортажу BBC в 2016 році. Йому довелося залишити місто, коли його взяли війська Башара Асада, але він вже повернувся у передмістя Алеппо, і наразі допомагає дітям та тваринам, повідомляє Дайана Дарке.
