Цього року Україна відзначає десятилітній ювілей підписання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка є основоположним міжнародним актом у сфері захисту прав людей з інвалідністю. Проте Міжнародний день людей з інвалідністю – це не свято, тому ми не святкуємо його, а підводимо певним чином підсумки роботи за рік і навіть за десятиліття.
Про це сьогодні заявив Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич під час прес-конференції «3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. ПРАВО НА ЖИТТЯ…» в Укрінформі.
За словами виконавчого директора Національної Асамблеї людей з інвалідністю України Наталії Скрипки, цьогорічна тема Міжнародного дня людей з інвалідністю «Розширення можливостей людей з інвалідністю і забезпечення інклюзивності та рівності» має на меті залучити увагу до аспектів розширення можливостей людей з інвалідністю у контексті досягнення цілей у галузі сталого розвитку, викладених в Положенні дня на період до 2030 року, а також в контексті Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Оцінюючи шлях , пройдений Україною після підписання Конвеціїї Валерій Сушкевич зауважив: «Десять років – це достатній термін для суттєвих змін! Проте, на жаль, я разом із громадянським суспільством не можу сказати, що за ці роки люди з інвалідністю відчули суттєві покращення, а більшість з них напевно мають ще більш гіршу оцінку.»
На його думку за роки після ратифікації Конвенції в Україні відбувся певний стрибок вперед з виконання деяких її положень. Але на сьогодні в цьому напрямку немає прогресу , не має забезпечення прав людей з інвалідністю, не має покращення їх соціального захисту. Тобто зараз відбувається фактична стагнація процесу .
«Світова спільнота нещодавно оголосила, що в світі проживає понад мільярд людей з інвалідністю. Проте, в Україні протягом десяти років після підписання Конвенції люди з інвалідністю продовжують залишатися «невидимими», – підкреслив Уповноважений Президента.
Головною проблемою є те, що українці з інвалідністю в більшості своїй знаходяться за межею бідності. Низький рівень доходів і неналежне фінансування державою законодавчо визначених гарантій не дозволяє їм повноцінно харчуватися, лікуватися, оздоровлюватися, отримувати засоби реабілітації та медичні вироби.
«Мені не дає спокою одна цифра – 1452. Друзі, це мінімальна пенсія по інвалідності», – акцентував Сушкевич.
«А як можна віднестися до фактів, коли певна категорія людей з інвалідністю, а саме, особи з психічними та інтелектуальними порушеннями державою взагалі не забезпечуються жодними послугами. Тому ,що наявні у них хвороби включені до переліку протипоказань до надання їм різних послуг.
А внутрішньо переміщені особи з інвалідністю є найменш соціально захищеними та найбільш дискримінованими в нашій державі.
Отже, ми за законами України маємо право на пільги та гарантії, та вони нерідко ігноруються і ще й поступово у нас забираються!», – обурився він.
Щодо впливу впроваджуваних в країні реформ, то на думку Валерія Сушкевича, люди з інвалідністю не відчули позитиву ані від пенсійної ані від медичної реформи.
Зате скорочують, наприклад, тривалість санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти, неможливо скористатися законодавчими правами на безкоштовні лікарські засоби, вироби медичного призначення, медичні послуги тощо.
А від Мінохорониздоров’я на численні запити громадських захисників людей з інвалідністю надходять відповіді , які можна розцінювати лише як відверте глузування.
«Складається враження, що над нами ставлять експерименти, впроваджуючи ту чи іншу реформу», – відзначив він.
«Але маю бути справедливим у нашій державі є немало людей, які розуміють потреби людей з інвалідністю та підтверджують це своєю діяльність, що спрямована на забезпечення прав людей з інвалідністю. Тому, підбиваючи підсумки, маю також наголосити на тих позитивах, які рухають нас та країну вперед до рівня гідного життя кожного громадянина України», – підкреслив Уповноважений Президента України.
Серед позитивів, він звернув увагу , що у майже двохстах законах України змінено термінологію «інвалід» на термін «особа з інвалідністю». Масштабно ведеться робота по зміні відповідних термінів у актах Уряду та міністерств.
«Все більше нормативних актів передбачають врахування окремих потреб людей з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 238 збільшено граничну вартість реабілітаційних заходів для дітей з інвалідністю, яка раніше для всіх не повинна була перевищувати 9 тис. грн. Зараз введено диференційований підхід – до 9 тис. грн.,16 тис. грн. і до 25 тис. гривень.
У Державному бюджеті України на наступний рік закладено коштів на реабілітацію дітей у 30 разів більше ніж цьогоріч (130 млн. грн. проти 4 млн. грн. у поточному році).
«Торік завдяки перерозподілу видатків державного бюджету Мінсоцполітики у 2017 році вперше профінансовано повну потребу осіб з інвалідністю в технічних та інших засобах реабілітації, на що спрямовано понад 1,5 млрд грн. Цього року постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 238 суттєво змінено механізм забезпечення осіб з інвалідністю засобами реабілітації, сподіваюся, що найближчим часом цей механізм запрацює. Запроваджено відшкодування вартості деяких засобів реабілітації, які особи з інвалідністю мають змогу придбавати за власні кошти (тобто не чекаючи черги). Особи з порушенням слуху отримали можливість бути забезпеченими таким чином планшетами, а особи з порушенням зору – мобільними телефонами. Тільки ще ніхто компенсації не отримав!!!», – наголосив Сушкевич.
Перераховуючи позитивні зрушення, він звернув увагу і на введенні інклюзивної освіти, покращення законодавчого забезпечення архітектурної доступності і транспортного обслуговування людей з інвалідністю.
І насамкінець, підводячи підсумок огляду проблем і досягнень у цій сфері, Валерій Сушкевич оголосив що сьогодні відбудеться нарада під головуванням Президента України з питань створення безперешкодного середовища для осіб з інвалідністю. Очікується що на ній буде підписано Указ, який має вирішити нагальні проблеми, а також оголошено про подання до ВРУ двох надзвичайно значущих законопроектів, спрямованих на ліквідацію бар’єрного архітектурного середовища для осіб з інвалідністю та посилення відповідальності за порушення законодавчих і правових норм щодо осіб з інвалідністю в новій та існуючій забудові.
