Верховна Рада проголосувала за подовження мораторію на продаж землі сільгосппризначення “до набрання чинності законом Про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року”. За це проголосували 231 парламентарі.
В ухваленому варіанті також передбачено, що уряд повинен розробити і до 1 березня внести на розгляд парламенту законопроект “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.
Що пропонували?
Загалом депутати запропонували і розглянули за скороченою процедурою 15 законопроектів, присвячених цій темі. Один з них навіть пропонував скасувати мораторій 22 квітня 2019 року – на річницю дня народження Володимира Леніна. Була також і пропозиція подовжити мораторій аж до 2030 року.
Як відзначили у профільному аграрному комітеті, в цілому законопроекти відрізнялися хіба що датою, до якої має бути подовжено мораторій. Там також визнали, що подовження мораторю має мало юридичного сенсу без ухвалення закону про обіг земель, проте важливе для “знятя соціальної напруги” довкола цього питання.
При цьому, під час обговорення небезпеки “скуповування української землі транснаціональними корпораціями” говорили як представники опозиційних сил, так і “Свободи”, а назвати списки найбільших латифундистів, які буцімто вже володіють українською землею, обіцяли як депутати із БЮТ, так і парламентарі з “БПП”.
“Ринок землі не можна запровадити завтра”
Мораторій на продаж сільгоспземлі було запроваджено як тимчасову норму ще у 2001 році в перехідних положеннях Земельного кодексу. З того часу його дію неодноразово подовжували.
Втім, у тих самих перехідних положеннях йдеться про те, що мораторій не може бути знято до того, як набере чинності закон про обіг земель. Через це низка депутатів, а також експертів твердять, що навіть у разі, якби депутати не подовжили мораторій, ринок землі все одно не запрацював би без потрібного закону.
Проте у міністерстві аграрної політики навіть кажуть, що по-справжньому відкрити ринок землі можна буде лише через два роки після ухвалення закону про обіг землі.
За словами виконувача обов’язків міністра Максима Мартинюка, це пов’язано з тим, як працює цей ринок нині, коли великі орендатори накопичили цілі “банки” землі:
“Ринок землі не можна просто запровадити завтра, тому що великі масиви землі в оренді, треба забезпечити права орендаторів. За помилкових рішень, ми поставимо під ризик потенціал виробництва аграрної продукції загалом, оскільки, якщо ці земельні банки розпорошуватимуться, то буде падіння валового виробництва”.
Зараз, каже урядовець, варто було б прибрати норму про тимчасовий мораторій з перехідних положень Земельного кодексу. Але водночас “політичних можливостей” для ухвалення такого рішення у міністерстві аграрної політики не бачать.
Базар без ринку
Разом із тим, оглядачі вже не перший рік зауважують, що, попри відсутність ринку землі, вона вже має своїх власників “де-факто”. Найпоширенішою формою цього є довгочасна оренда – на 50 років.
Власники паїв віддають свою землю в оренду за ціною, яка є на порядок нижчою, ніж у Європі, попри те, що якість українських чорноземів є своєрідним “брендом”.
При цьому земельні банки, які на умовах оренди зібрали агрохолдинги, що працюють в Україні, є величезними і становлять сотні тисяч гектарів ріллі.
Проте саме великі аграрні господарства виробляють значну частку продукції АПК, частка якої у експорті зросла до понад 40%, випередивши традиційні металургію і хімію.
Але справи могли б іти ще краще. У Світовому банку називають земельну реформу ключовою із реформ, які Україна могла б здійснити вже у найближчому майбутньому.
За підрахунками Світового банку, відкриття ринку сільськогосподарської землі, продаж якої нині заборонено, дало б Україні додаткові 1,6% приросту ВВП щороку.
Крім цього, це дозволило б виправити спотворену тіньовим ринком і корупцією ситуацію довкола одного з найбільших ресурсів України.
Проведення земельної реформи є також і в переліку першочергових “маяків” нової програми співпраці України з МВФ. Утім, так було і за попередньої програми, дію якої директори фонду на прохання Києва припинили 18 грудня.
Юридичні ускладнення
У травні Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Зеленчук та Цицюра проти України” визнав мораторій на продаж землі таким, що порушує право людини розпоряджатися власністю.
Суд зобов’язав Україну вдатися до законодавчих кроків, які б забезпечили справедливість для власників землі, і це поширюється не лише на позивачів.
Проте український уряд має право самостійно визначати, як буде вирішено це питання.
Проте якщо Україна і надалі “демонструватиме безпідставне зволікання” із ухваленням відповідних законів, то йтиметься вже і про грошові компенсації за порушення прав громадян, які звернуться до суду. Експерти очікують, що рахунок може піти на мільярди гривень.
Водночас український Конституційний суд відмовився розглядати конституційність мораторію.
“За” і “проти”
Згідно із дослідженням, проведеним GfK і Центру економічної стратегії, підтримка продажу землі дуже різниться залежно від регіону.
Якщо на Закарпатті та на Волині вільний ринок землі підтримують 72-64% опитаних, то на Сумщині й Хмельниччині підтримка перебуває у межах статистичної похибки – до 3%, на Херсонщині вона становить 6%.
При цьому автори дослідження також відзначають, що результати різняться – аж до 10 процентних пунктів – залежно від того, як сформульоване питання: про зняття мораторію на продаж землі чи право вільно розпоряджатися своєю власністю, хоча мова, по суті, йде про те саме.
За результатами опитування, продаж землі активніше підтримують саме власники земельних паїв, серед яких 32% відповіли, що хочуть мати право продати земельну ділянку, якщо це буде їм потрібно. Серед противників продажу землі 60% нею не володіють.
Експерти звертають увагу і на ще один аспект проблеми – демографічний. Власники землі похилого віку помирають, так і не скориставшись своїм правом власності на свій земельний пай. Із майже 7 мільйонів українців-власників земельних паїв понад 1 мільйон власників земельних паїв вже померли.
