Вчора , 25 квітня депутати Верховної Ради прийняли ще одне історичне рішення, ухваливши Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” , обговорення якого тягнулося ще з 28 лютого цього року.
Прийняття багатостраждального законопроекту №5670-д з остаточними правками, які озвучував перед голосуванням голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький, підтримали 278 народних обранців депутатів, проти проголосували 38 нардепів, 25 не голосували, а 7 – утримались від голосування.
Як відомо розгляд законопроекту затягнувся більше ніж на півтора місяця, бо депутатам довелося обговорювати понад 2000 правок, які було подано до другого читання документу.
Під стінами парламенту за прийняття закону вболівала численна група підтримки з активістів патріотичних громадських організацій та просто небайдужих громадян, які знаючи наперед про готовність більшості фракцій парламенту голосувати за закон, були в піднесеному, хоча й дещо тривожному настрої.
“Це історичний момент, який українці чекали цілі століття, тому що століттями українці боролися за свою мову”, – заявив, виступаючи на площі перед людьми Микола Княжицький, підкресливши , що цей законопроект – питання майбутнього України як держави. “Якщо ми не приймемо сьогодні цей закон, через кілька років російські паспорти будуть усюди по Україні, а ті, хто спілкується українською, будуть в таборах і в’язницях, як це відбувалося раніше”, – попередив він.
До голосування нардепи переглянули фільм зі зверненнями письменників, поетів, громадських активістів, вчених, акторів, церковних діячів, в якому вони пояснювали важливість ухвалення закону про функціонування української мови.
На засідання парламенту прийшов також і почесний патріарх ПЦУ Філарет, який у своєму виступі заявив, що церква наполягає на ухваленні закону про мову.
Коли ж голова Верховної Ради Андрій Парубій оголосив результати голосування серед депутатів та людей, що заполонили площу під Радою запанувало справжнє свято.
Природно, що зовсім протилежні емоції читались на обличчях членів “Опозиційного блоку”, переважна більшість з яких – 31 з 38, проголосували проти мовного закону.
Щодо інших фракцій та депутатських груп, то з “БПП” законопроект підтримали 106 народних депутатів із 135, із “Народного фронту” – 66 із 80, із фракції “Самопоміч” висловилися «за» 21 народний депутат з 25, депутатська група “Відродження” – із 24 народних депутатів дала лише 4 голоси підтримки, із фракції “Батьківщина” – “за” – 16 із 20 народних депутатів, в депутатській групі “Воля народу” за ухвалення законопроекту зголосилися 7 депутатів із 19.
Найбільш монолітною і згуртованою в голосуванні виявилася фракція “Радикальна партія Олега Ляшка”, яка у повному складі підтримала цей закон – 21 із 21.
Із 61 позафракційних народних депутатів “за” проголосували 37.
Цікаво, що у фракції “Блок Петра Порошенка” набралося аж 22 депутуати, які так чи інакше не долучилися до ухвалення закону. Зокрема, утрималися від голосування два народні депутати: Давид Макар’ян та Григорій Тіміш, а не голосували Олексій Гончаренко, Олександр Грановський, Аркадій Корнацький та Петро Сабашук. Інші з цього списку просто “прогуляли” це засідання парламенту.
Коментуючи свою позицію Олексій Гончаренко зазначив: « Я вважаю, що підтримувати українську мову потрібно, але і не потрібно намагатися гнобити інші мови на території України. Російська мова – це не власність Путіна, це одна з наших переваг в сучасному світі. Кожен українець знає і російську, і українську. Якщо додати ще знання англійської, то перед нами відкривається величезний світ. Навіщо власними руками йти проти цього?”
Я вирішив поки не голосувати за закон 5670-д . Мене бентежить наявність там «Уповноваженого із захисту української мови». Навіщо треба вводити якийсь контролюючий орган і створювати таким чином напруженість у суспільстві? Українська мова повинна бути державною? Так. Чи потрібно створювати структуру перевірочну? Ні, – наголосив депутат.
Цікаво, де в прийнятому законі Гончаренко побачив ознаки «гноблення інших мов», але деякі експерти вбачають в його та подібним йому поведінці, скоріше ознаки сумнозвісного «перевзування в повітрі» напередодні парламентських виборів і спроб загравання перед проросійсько налаштованими виборцями.
Була також помічена і відсутність під час голосування «полум’яного патріота», нардепа Сергія Лещенка, хоча його парламентська колега Тетяна Чорновол у Facebook повідомила, що Лещенко був у сесійній залі, про що свідчить світлина, яку вона опублікувала.
Але які б політичні колізії не відбувалися у сесійній залі, варто зазначити, що до конституційної більшості за ухвалення мовного закону не вистачило трохи більше 20 голосів, які могли би додати саме поки провладні фракції. Вочевидь «втеча з корабля» посилюється.
Проте це ніяк не применшує вагу «мовного закону» для подальшого утвердження української державності.
Про це , зокрема, перед голосуванням заявив і нардеп Андрій Іллєнко, зазначивши, що ідеологи і влада Російської імперії віками боролися проти української мови, розуміючи її силу і послідовно забороняючи та обмежуючи її до самого краху російської держави. Продовжує цю імперську політику, вже пропагандистськими методами, і сьогоднішня кремлівська влада, а також її п’ята колона в Україні.
Він зауважив , що провал цього закону може стати сигнальною ракетою для початку відкритого українофобського реваншу.
За словами нардепа, в разі його ухвалення , восени фракція націоналістів у новому скликанні парламенту виправить всі недоліки закону.
Це вже не просто голосування за закон про мову. Це значно більше. Це голосування проти перетворення України на Малоросію, – наголосив свободівець.
В коментарі Голосу – Інфо директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович висловив велику вдячність всім небайдужим українцям за підтримку закону.
На його думку,така масова підтримка і зробила можливими досягнення декомунізації, доступу до архівів та відновлення історичної пам’яті впродовж останніх п‘яти років.
Саме разом ми зможемо захистити ці здобутки від спроб російського реваншу. А тим, хто намагатиметься нас зупинити, нагадаю: «Ми будемо боротися на вулиці, в парламенті, уряді, судах. Ми будемо захищати нашу мову, культуру, історію за всяку ціну. Ми будемо боротися за них в книгах, на телебаченні, радіо, в інтернеті. Ми ніколи не здамося. І ми переможемо, – підкреслив В’ятрович.
Для мене це енний мітинг на захист української мови. Для Юрка (син В’ятровича- ред.) перший і, сподіваюся, останній. Закон ухвалено. Далі мають працювати державні механізми захисту, – додав він.
Той же Андрій Іллєнко, коментуючи тезу про те, що мовне питання розколює Україну на своїй сторінці у Фейсбук зазначив: ” Мені здається, що заяви “мова нікого не цікавить, це розколює, займіться краще дорогами, пенсіями, корупцією” — це маніпулятивне протиставлення.
Таке враження, що мова комусь заважає ефективно боротися з корупцією чи поганими дорогами.
Естонії чи Ізраїлю чомусь вдається одночасно добре будувати дороги і захищати свою мову.
Держава Україна відновилася в 1991 році не через те, що ми просто всі люди і хочемо жити добре.
Україна існує, бо існує українська ідентичність та її основний елемент — мова. Якби не це — України би не було. Було би що завгодно — Малоросія, південно-західний федеральний округ, окупаційна зона “чорнозем”. Де жили би просто люди, які хочуть жити добре.
Українці пережили три Голодомори, триста років окупації, десятки заборон своєї мови і зберегли її. Зберегли себе. І саме тому існує Україна”.
Проте радість від прийняття закону дещо затьмарила звістка про заблокування депутатами із фракції “Опозиційного блоку” його підписання. Виявилося, що нардепи вже зареєстрували два проекти постанови про скасування цього закону.
Депутат Опоблоку Олександр Вілкул написав на своїй сторінці в Фейсбук, що “провокаційний мовний закон порушує Конституцію і суперечить європейським нормам права”.
Я вважаю цей закон антиконституційним. Він порушує як мінімум дві статті Конституції. Ми зараз заблокували його підписання своїм проектом постанови. Таким чином, ні спікер парламенту Парубій, ні президент Порошенко не можуть підписати цей закон. Відповідно, цей закон не може вступити в силу, – заявив Вілкул.
Разом з Вадимом Новинським ми діяли чітко відповідно до законодавства України. Проект Постанови поданий відразу після голосування. Питання – чи піде Парубій на порушення законодавства, підписавши цей Закон, без розгляду нашого проекту Постанови.
Реєстрація такої ініціативи блокує можливість спікеру парламенту підписати прийнятий закон. Він зможе це зробити після того, як Верховна Рада розгляне постанову про скасування і в разі, якщо відхилить його, – повідомив опоблоківець
До того ж, він наголосив, що “Опозиційний блок” збирається звернутися з цього приводу до Конституційного суду.
На що емоційно відреагував у своєму Фейсбуку Андрій Іллєнко: «Щодо того, що регіонали «заблокували закон про мову». Нічого вони не заблокували. Подали так звану “зупиняючу постанову”. Поки її не відхилять — за регламентом закон не можна підписувати. Її відхилять”.
Піар та регламентні зачіпки. Нічого серйозного. Дрібні паскудники, – резюмував нардеп.
Водночас відома правниця Валентина Теличенко коментуючи ситуацію, вказала, що голова Верховної Ради за процедурою має передати постанову в комітет, який відає регламентом, де повинні надати висновки з цієї постанови. Надалі проект постанови повинен бути винесений на розгляд депутатів за процедурою скороченого обговорення. Якщо більшість в парламенті проголосує за скасування Закону про державну мову – Закон скасують.
Якщо ж конституційна більшість проголосує проти скасування – раніше прийнятий закон йде на підпис главі ВРУ і Президента без нового голосування. При певному старанні з боку комітету і голови парламенту, проголосувати за проектом постанови про скасування закону про державну мову можна буде вже на одному з найближчих пленарних засідань парламенту і президент Петро Порошенко встигне його підписати, – зазначила експерт.
Важко повірити, що представники «Опоблоку» цього не розуміють, але завзято намагаються розхитувати човен, маніпулюючи громадською думкою. При цьому, апелюючи до новообраного президента Володимира Зеленського, який в своєму коментарі щодо прийнятого закону дав зрозуміти , що він з його боку не має особливої підтримки.
На своїй сторінці у Фейсбук майбутній гарант заявив: «Перед Україною сьогодні стоять серйозні виклики, які ми зможемо подолати лише разом. Російська агресія, повільний економічний розвиток, масова еміграція українців за кордон, тотальна корупція – це проблеми, які стосуються кожного з нас і суспільства в цілому. Тому ми повинні ініціювати та ухвалювати такі закони й такі рішення, які консолідують суспільство, а не навпаки.
Українська мова – єдина державна мова в Україні. Так було, так є і так буде. Щодо цього питання – жодних компромісів. Держава повинна дбати про розвиток української мови, про розширення сфери її вжитку. Це теж безумовно, з цим погоджується все суспільство.
Питання в методах, якими ми втілюємо в життя цей стратегічний курс. Моя принципова позиція – держава має сприяти розвитку української мови шляхом створення стимулів і позитивних прикладів, а не заборон і покарань, ускладненням бюрократичних процедур, множенням кількості чиновників замість їхнього скорочення.
Законопроект про державну мову розглядався під час виборчого циклу, що зробило його заручником політичної риторики. Закон був ухвалений без попереднього достатньо широкого обговорення із громадськістю… Сьогодні важко спрогнозувати наслідки ухвалення цього закону – остаточний його текст, з урахуванням усіх поправок, наразі недоступний. Після мого вступу на посаду Президента буде зроблений ретельний аналіз цього закону, щоб пересвідчитися, що в ньому дотримані всі конституційні права та інтереси всіх громадян України”…
Багато хто з експертів побачили у цих словах певний натяк на можливу ревізію “мовного закону”, хоча навіть гарячі прихильники прийнятого документу не заперечують, що він потребує вдосконалення.
Значні коригуючі правки вже були зроблені в процесі довгого обговорення. Зокрема, коментуючи міфи щодо “переслідувань за незнання української мови”, нардеп Микола Княжицький вчора зазначив, що відповідальність за порушення закону про мову відклали на 3 роки.
“Ми на три роки перенесли введення в дію адміністративної відповідальності за порушення закону, а за цей час безкоштовно в усіх областях України будуть створенні центри, які навчатимуть української мови”, – сказав голова комітету з питань культури і духовності. Кримінальної відповідальності, згідно внесеним правкам, не буде.
Були також вилучені положення про те, що публічне приниження чи зневажання української мови тягне за собою юридичні наслідки і є підставою для притягнення до юридичної відповідальності, – додав Княжицький .
Цікаво є оцінка нашого «мовного закону» західними оглядачами. Віддаючи належне його всеохопності, вони звертають увагу на підводне каміння , яке очікує на українського суспільство в процесі його реалізації.
Окремі коментатори також вказують, що ухвалений закон буцімто суперечить загальній філософії новообраного президента України Володимира Зеленського.
“Закон зачепить практично кожен аспект життя у країні. Єдиними ділянками, яких він не торкається, є приватне спілкування між людьми та релігійні обряди”, – написав у Твітері журналіст “Радіо Свобода” Крістофер Міллер.
“Позитивною подією” для України у довготерміновій перспективі назвав закон експерт-міжнародник Алекс Кокчаров, зауваживши, що смішно говорити, що в Україні переслідують російську мову.
У Криму, на Донбасі чимало людей повірило російській пропаганді про переслідування російської мови. Це була брехня, але сьогодні збільшуються обмеження на російську мову, – зазначив у Твітері журналіст – міжнародник Ян Бейтсон.
Одна з причин, чому закон популярний, полягає у тому, що його сприймають як частину процесу наздоганяння у процесі державотворення, в якому сильна українська ідентичність несе функцію захисту він російської пропаганди, яка просуває ідею “російського миру, – пояснює він.
При цьому аналітик нагадує, що всередині України ставиться питання про те, як визначення української мови як ключової складової української ідентичності позначиться на можливості реінтеграції Криму та Донбасу.
Натомість відомий експерт з питань України та політичний коментатор Тарас Кузьо звернув увагу на широку підтримку мовного закону у Раді. Кузьо нещодавно теж відзначав необґрунтованість закидів про утиски російської мови в Україні
За його словами, “у будь-якому газетному кіоску в Україні можна побачити масу російськомовних видань, але мало україномовних”.
Деякі аналітики зауважують недосконалість нового закону, називаючи його суперечливим, тому що деякі правозахисні організації та самі українці мали до нього питання. Між тим, я погоджуюсь з політикою уряду щодо підтримки урядом української мови і вважаю, що зміни з часу Євромайдану принесли результат”, – пише Твітері Ніна Янковіц, експерт аналітичного центру “Інститут Кеннана”.
На що одразу ж відреагували в посольстві України у Великобританії, де відзначили, що “соромно називати “суперечливим” закон, який нарешті встановлює правила використання української мови як державної, не обмежуючи при цьому права національних меншин”, – додавши , що без сумніву, Росія ще наробить фейків.
Але які б не були суперечки, дуже добре , що вчора Україна нарешті отримала законопроект про державну мову, який вже став законом і правовою реальністю для нашого суспільства. Адже державна мова є атрибутом і необхідною складова суверенності. І якщо ми хочемо жити в Україні, українську мову треба захистити
