Група дослідників зі США зареєструвала в спектрі випромінювання планети-гіганта лінії, що свідчать про присутність в атмосфері Юпітера води.
Аналіз спектрів та математичне моделювання показали, що кисень на Юпітері міститься в основному в формі води й монооксиду вуглецю, передає Naked Science.
Раннє формування ядра, а також велика кількість води на супутниках Юпітера давали підстави припустити, що й на самому Юпітері є вода, однак зонд, спущений космічним апаратом “Галілео” в 1995 році в юпітеріанські хмари, не виявив у них води. Можливо, зонд потрапив у незвично “сухий” район планети, вважає автор нового дослідження Гордон Бйоракер з Центру космічних польотів імені Годдарда.
“З таким же успіхом можна було б взяти пробу в пустелі Мохаве й зробити висновок, що на Землі немає води”, — пояснює вчений.
Спостереження й аналіз атмосфери Юпітера ускладнюються тим, що водень і метан, з яких в основному складається атмосфера планети, поглинають більшу частину випромінювання планети, за якими можна оцінювати наявність інших газів. Гордон Бйоракер і його колеги спостерігали Юпітер в діапазоні 4,6-5,4 мкм — на цих довжинах хвиль поглинанням водню й метану можна знехтувати.
Юпітер — газовий гігант, поверхні й рівня моря у нього немає, тому висоту (або глибину) планети описують через тиск атмосфери, в барах. У статті, опублікованій в Astronomical Journal, Гордон Бйоракер і його колеги описують хімічний склад Великої Червоної плями на глибині, де тиск становить від 0,5 до 5 бар.
На глибині близько 5 бар виявилася непрозора хмара, яка з великою часткою ймовірності складається з насиченої водяної пари. Крім води, на цій глибині присутні метан і фосфін, однак температура у цій частині Юпітера (275-290) занадто висока для утворення хмар з метану і фосфіну і відповідає температурі замерзання води при тиску 5 бар.
Існування водяних хмар на Юпітері узгоджується з попередніми розрахунками, які показують наявність у планети ядра, що складається з гірських порід і водяного льоду. Вище від водяної хмари, на висоті близько 570 мілібар, виявилася хмара аміаку. На глибині, що відповідає тиску більше 1,3 бар, розташована хмара гідросульфіду амонію; ці результати групи Бйоракера узгоджуються зі спектрами, отриманими станцією “Кассіні”.
Спостерігаючи Велику Червону пляму, група Бьоракера отримала також спектри п’яти ізотопів германія, що входять до складу отруйного газу германа (гідриду германія GeH4).
Дані, отримані групою Бйоракера, ще потрібно підтвердити спостереженнями міжпланетної станції “Юнона”, яка зараз розташована на орбіті Юпітера. Якщо вони підтвердяться, методику, за допомогою якої вчені показали наявність води в юпітеріанських хмарах, можна буде використовувати для вивчення складу атмосфери інших газових гігантів, спостерігати які поки що є можливість лише із Землі.
