Цього разу обіцянки чиновників включити гарячу воду найближчим часом звучать правдиво, але справжні причини проблеми так і не вирішені, попереджають експерти.
Ще на початку жовтня український прем’єр-міністр Володимир Гройсман обіцяв, що за тиждень проблему з постачанням гарячої води у Києві буде вирішено. До публікації цієї статті цей – далеко не перший подібний – оптимістичний прогноз так і не виправдався. Попри обіцянки прем’єра, й в середині жовтня значна частина киян, які залишаються без гарячого водопостачання вже понад п’ять місяців, так і не отримали змоги піти у душ без кастрюль і тазиків. А йдеться, за оцінками голови Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг Андрія Геруса, про близько 70 відсотків мешканців столиці – а у Києві постійно мешкають тільки за офіційною статистикою 2,9 мільйона людей.
Причиною настільки довготривалого відключення став конфлікт між “Нафтогазом” та столичною владою в процесі повернення київських тепломереж у комунальну власність. Після закінчення угоди між Києвом та компанією “Київенерго” з холдингу СКМ Рината Ахметова у столиці було створено нове комунальне підприємство “Київтеплоенерго”, яке на початку травня цього року отримало в управління мережі та котельні, а на початку серпня – дві теплоелектроцентралі. Однак у “Нафтогазі” відмовилися продавати газ новому київському постачальнику гарячої води та тепла через те, що невирішеним залишилося питання близько 4,8 мільярда гривень боргів з боку “Київенерго”. Ці борги у комунальному підприємстві брати на свій рахунок у повному обсязі не хотіли.
Тепер столичні можновладці обіцяють, що постачання води відновлять до середини наступного тижня. Спочатку з таким прогнозом виступив заступник мера столиці Петро Пантелєєв, а 9 жовтня у “Нафтогазі” заявили, що мирову угоду із “Київтеплоенерго” підписано, і потрібні для завершення процесу бюрократичні кроки заберуть п’ять робочих днів. “Десь за тиждень бойлерам можна дати відпочинок”, – саме такий обнадійливий допис залишила того дня у Twitter прес-служба “Нафтогазу”.
До останнього
Попри скепсис багатьох киян, який вони висловлюють щодо цих нових обіцянок, опитані DW експерти зазначають – усі формальні перепони для відновлення гарячого водопостачання у столиці дійсно залишилися позаду. Так, директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко розповідає, що в юридичній площині ситуацію вдалося владнати згідно з законом. “Із самого початку так і мало бути”, – пояснює експерт, на думку якого у цій суперечці нарешті вдалося поставити крапку.
У тому, що у формальній площині конфлікт вичерпаний, погоджується і Герус. На його думку, пр справжнє примирення між сторонами навряд чи можна говорити, але учасники протистояння просто не могли не дійти компромісу. “На них тиснула дата початку опалювального сезону, яка в Україні традиційно припадає на середину жовтня. Якщо з гарячою водою ще можна було тягнути, то з теплом – ні”, – пояснює експерт бажання сторін не здавати позицій до останнього. Але підписання мирової угоди та затвердження її у суді на наступний день, за словами Геруса, свідчать – принаймні цей раунд конфлікту завершений.
Аварійні ризики
Однак це – тільки юридична сторона питання. Гараяча вода у кранах – все ж таки процес технологічний, і він, як кажуть експерти, має проблеми. За словами Харченка, ухвалення рішення дати гарячу воду у київські домівки зовсім не означає, що вона у той же момент туди потрапить. “Для запуску мережі потрібен час та комплекс заходів – в штатному режимі це роблять два тижні”, – розповідає експерт. На його думку, за цих умов на повну потужність система вийде лише наприкінці жовтня, і гаряча вода з’явиться у кранах киян разом з теплом у батареях.
Втім перипетії зі зміною власника та суперечка з “Нафтогазом” могли мати й ще один негативний наслідок, додає Харченко. За його словами, у випадку Києва йдеться про один із найскладніших теплових комплексів у Європі, і тепер його запускатиме нова компанія, топ-менеджмент якої більшість часу приділяв вирішенню проблеми боргів. “Якісно підготуватися до опалювального сезону за таких умов вкрай важко, і рівень аварійності цього року буде вищим”, – підсумовує експерт.
Крайні – споживачі
Не зникає ризик і того, що подібна проблема не повториться вже наступного року, зазначає Герус. За його словами, проблема боргів виникла через непрораховані наслідки спроб реформувати енергетичний сектор. Так, намагання привести тарифи на гарячу воду і опалення у відповідність до цін на газ тягне за собою проблему неплатежів і несвоєчасності державних компенсацій за використання субсидій. Через це теплокомуненерго накопичують борги перед “Нафтогазом”, а той, в свою чергу, штрафує боржників.
Однак теплокомуненерго, за словами Геруса, не можуть фінансувати ці штрафи, бо, своєю чергою, не мають права штрафувати недобросовісних споживачів. “Таким чином, формуються штучні борги, які нічим покрити, “Нафтогаз” займає жорстку позицію, але крайнім виявляється споживач”, – пояснює Герус, на думку якого, за таких умов ситуація у Києві цілком може повторитися і наступного року.
У тому, що ця проблема є набагато ширшою, погоджується і Харченко, за словами якого, йдеться не про суперечку “Нафтогазу” і київської влади, а про питання реформи газового ринку і теплопостачання. “Якщо реформу буде завершено, зокрема буде створено дієвий механізм відключення неплатників, то все працюватиме. Але якщо уряд штучно створюватиме тарифи, недоплачувати по субсидіях, завжди буде ситуація, коли постачальник скаже, мовляв, немає грошей – немає газу”, – пояснює експерт.
