Справа Суркісів, в якому Національний банк доводить законність списання депозитів сім’ї Суркісів під час націоналізації “ПриватБанку” у 2016 році, сьогодні є, можливо, одним з найбільш обговорюваних судових спорів в Україні. Адвокат Іван Коломієць детально розповідає про суть цієї справи, її важливість та вплив на суспільно-політичні процеси в Україні.
Стягнення коштом державного бюджету
Так, суспільство лякають чутками та плітками про те, що стягнення значного фінансового ресурсу на виконання судових рішень по згаданій справі призведе до непомірного навантаження на державний бюджет. Пропоную розібратися, чи так це насправді.
Ці чутки й плітки в абсолютній своїй більшості мають маніпулятивний характер, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення набирає чинності з моменту прийняття судом апеляційної інстанції постанови за результатами апеляційного перегляду.
Позовні вимоги Суркісів були задоволені постановою Окружного адміністративного суду м.Києва ще 17.05.2017 року. Ця постанова була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 6 листопада 2017 року.
Тобто, рішення набрало чинності, підлягало виконанню ще з 06.11.2017 р., і було виконано АТ КБ “ПриватБанк” в добровільному порядку.
Водночас зараз суперечка перебуває на стадії касаційного розгляду Великою Палатою Верховного суду, який є судом касаційної інстанції, що абсолютно не впливає на хід виконання судових рішень.
Тому майбутнє рішення Верховного суду (якщо воно буде позитивним для сім’ї Суркісів) не матиме жодного негативного впливу на видаткову частину бюджету, оскільки присуджені до стягнення кошти вже були добровільно повернуті “ПриватБанком”.
Наступним питанням є правомірність проведення самої процедури bail-in. Процедура bail-in – це примусова конвертація депозитів власників акцій банку та пов’язаних з ними осіб у нові акції.
Брати Ігор і Григорій Суркіси, а також їх родичі (батько Рахміль Суркіс, дочка Ігоря Суркіса Марина, дочка Григорія Суркіса Світлана, а також колишня дружина Григорія Суркіса Поліна Ковалик) були вкладниками “ПриватБанку” на момент його націоналізації в грудні 2016 року.
Національний банк України визнав зазначених вище осіб Суркісів пов’язаними з банком особами, внаслідок чого щодо їх вкладів була застосована процедура bail-in, яка призвела до списання коштів з їх депозитних рахунків.
Водночас, певну непослідовність і неузгодженість викликає як перелік пов’язаних осіб, так і застосування процедури bail-in щодо зазначених осіб, що, як наслідок, може свідчити про незаконність вказаних дій.
Непослідовність і вибірковість
Григорій Суркіс. Зокрема, хоча пов’язаними з колишніми акціонерами банку особами були визнані брати Суркіси й ще чотири їх родича, процедура bail-in щодо Суркіса Г.М. не була застосована, хоча і застосовувалася щодо решти п’яти пов’язаних осіб.
Отже, слідство пов’язаності у формі списання коштів з депозитних рахунків були застосовані тільки до п’яти із зазначених шести “пов’язаних” осіб, що свідчить про певну вибірковість списання коштів.
Світлана Суркіс. Суркіс Світлану Григорівну визначили пов’язаною особою як асоційовану особу з Григорієм Суркісом, оскільки вона є його дочкою (Асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 – 6 частини першої статті 52 Закону України “Про банки й банківську діяльність”).
Водночас, сам Суркіс Григорій Михайлович також визначений пов’язаним з банком як асоційована особа (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону).
Відповідно до системного тлумачення пунктів 1-7 1 ч. ст. 52 Закону України “Про банки й банківську діяльність” особи, які є асоційованими з асоційованими з банком не набувають статусу пов’язаних з банком осіб. Тобто, асоційовані з Григорієм Суркісом особи не набувають статусу пов’язаних з банком осіб, з чого випливає, що Світлана Суркіс не є особою, пов’язаною з банком.
Крім цього, з депозитних рахунків Світлани Суркіс були списані кошти, які належали її неповнолітнім дітям, які не були визнані пов’язаними особами. Зазначені кошти залишилися дітям від батька – Станіслава Стукальского – чоловіка Світлани Суркіс, який у 2014 загинув у ДТП.
Таким чином, по-перше, Світлана Суркіс була визнана пов’язаною з Григорієм Суркісом на підставі норми, яка не підлягає застосуванню, а по-друге, з її депозитних рахунків були списані кошти, які належали її дітям, які не були визнані пов’язаними особами.
Поліна Ковалик. Серед інших членів сім’ї Суркісів перелік пов’язаних з колишніми акціонерами Приватбанку осіб була віднесена Ковалик Поліна Олександрівна – перша дружина Григорія Суркіса, з якою він розлучився близько 40 років тому.
При цьому, в рішенні жодним чином не обґрунтовано пов’язаність Поліни Ковалик як з Григорієм Суркісом, так і з колишніми акціонерами банку, що, безумовно, викликає певні сумніви в обґрунтованості та доведеності списку пов’язаних осіб.
Водночас, за певними не зовсім очевидними причинами, офіційну дружину Ігоря Суркіса – Ірину Магазову – в перелік пов’язаних осіб не віднесено.
Дочки Ігоря Суркіса. Рішенням Національного банку України було визнано пов’язаною з колишніми акціонерами Приватбанку тільки одну дочку Ігоря Суркіса – Марину. Водночас, інша дочка – Яна – в перелік пов’язаних осіб віднесена не була. Це також свідчить про певну вибірковість рішення Національного банку про пов’язаності.
Висновок
Отже, певна несистемність у визначенні кола визнаних пов’язаними осіб і певна специфіка списання коштів з рахунків свідчать про певну вибірковість, нелогічність і непослідовність дій НБУ і ФГВФО, а значить і ставить під сумнів законність самого рішення Національного банку України про визнання братів Суркісів та їх родичів пов’язаними з АТ КБ “Приватбанк” та застосування щодо них процедури bail-in (списання коштів з рахунків). Вказана вибірковість також свідчить про порушення посадовими особами НБУ і ФГВФО ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Втім, зазначені недоліки вже стали підставою для скасування в судовому порядку рішень НБУ і ФГВФО, що супроводжують процедуру bail-in, та повернення списаних в результаті її проведення вкладів за позовом ТОВ ФК “Динамо” Київ, засновниками якого виступає сім’я Суркісів, і ПАТ “А-БАНК”, що належить їй.
Крім того, ухвалою Конституційного Суду України від 13.09.2018 року було відмовлено у відкритті конституційного провадження за скаргою “ПриватБанку”. Аналогічні судові рішення також прийняті й щодо необґрунтованих претензій НБУ щодо “А-БАНКУ”.
Таким чином, сім’я Суркісів не оскаржить ні націоналізацію “ПриватБанку” в цілому, ні всю процедуру конвертації коштів пов’язаних осіб в розмірі 29,3 млрд грн. Справа, яка розглядається Верховним судом, не створює прецедент для інших пов’язаних осіб, оскільки сім’я Суркісів захищає виключно свої права на окремо взятих конкретних підставах. Для скасування або перегляду цих процедур щодо інших пов’язаних осіб їм потрібно звертатися в суд і приводити власні аргументи.
Незаконність позбавлення права власності на грошові кошти
Процедура bail-in проведена з порушенням гарантій права власності, які зафіксовані статтею 41 Конституції України та статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правовий статус вкладів / депозитів і засади їх позбавлення. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ внесок / депозит (грошові кошти розміщені в банківській установі) розглядаються як складова права власності з поширенням всіх гарантій права власності особи.
Стаття 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначений принцип сформульовано в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” (23 вересня 1982), згідно з яким суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід’ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено в структурі ст. 1 Протоколу.
Разом з тим, факт встановлення законом підстав для позбавлення права власності, Європейський Суд з прав людини вважає недостатнім для обґрунтування втручання у право власності.
Втручання в право власності, в тому числі й засноване на законі, не повинно порушувати справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства та захистом основних прав людини.
Допущені порушення при списанні коштів. Водночас, в цьому випадку, при застосуванні до банківських вкладах братів Суркісів та їх родичів процедури bail-in був явно порушений справедливий баланс і допущені інші порушення, що підтверджується наступним:
- Депозити списані повністю безкоштовно без відшкодування будь-якої вартості;
- Процедура списання депозитів здійснена протягом 2 днів без всякого повідомлення вкладників;
- Списання депозитів порушує принцип індивідуальної відповідальності, оскільки вкладники фактично несуть відповідальність за дії акціонерів / менеджменту банку за доведення банку до неплатоспроможності, до яких вони не мають ніякого відношення;
- Брати Суркіси та їх родичі не вважалися пов’язаними особами з банком, оскільки станом на час проведення bail-in не минув встановлений законом 15-денний термін для подачі відповідних заперечень на рішення про зв’язок;
- Порушення ст. 41 Конституції України виявилося в тому, що позбавлення права власності на грошові вклади було здійснено без будь-якого рішення / вироку суду, і доказів вини вказаних осіб.
Таким чином, наведені порушення свідчать про незаконність застосування щодо братів Суркісів та їх родичів процедури bail-in, а також відповідного списання грошових коштів з їх банківських рахунків).
Висновок
Таким чином, розібравшись детальніше в цій ситуації, можна прийти до висновку, що так званій “Справі Суркісів” надається набагато більше ваги й значення, ніж вона має насправді, що підтверджується наступним:
- Фактично рішення по суті даного спору вже вступило в законну силу.
- АТ КБ “ПриватБанк” вже в добровільному порядку виконав судове рішення про стягнення грошових коштів.
- При проведенні процедури bail-in дійсно допущено чимало порушень щодо сім’ї Суркісів.
- Члени сім’ї Суркісів не оскаржать ні націоналізацію Приватбанку в цілому, ні всю процедуру конвертації коштів пов’язаних осіб в розмірі 29,3 млрд грн. Справа, яка розглядається Верховним судом, не створює прецедент для інших пов’язаних осіб, оскільки сім’я Суркісів захищає виключно свої права на окремо взятих конкретних підставах. Для скасування або перегляду цих процедур щодо інших пов’язаних осіб їм потрібно звертатися в суд і наводити власні аргументи.
