«Руки геть від Пущі!» – говорять активісти і просто небайдужі кияни, котрі хотіли би бодай іноді дихати справжнім повітрям, а не вихлопними газами. Багато років Пуща-Водиця видавалася останнім оплотом колись такого зеленого Києва. Однак рано чи пізно всюдисущі київські забудовники мали дійти і сюди. І це таки сталося.
Пуща-Водиця ніколи не скаржилася на брак популярності. Спочатку в її нетрях (адже слово «пуща» й означає «непрохідний ліс») в ХІ ст. любили полювати київські князі, у 1724 р. тут утворили казенне лісове господарство, а в ХІХ ст. унікальні кліматичні особливості цієї місцевості надихнули київських лікарів на побудову перших протитуберкульозних, а потім і загальносоматичних санаторіїв. Хворі почали селитися тут, будуючи дачі, і Пуща-Водиця перетворилася на дачне селище. Це було справжнє «місто-сад»: дачні ділянки (по 2700 м2) здавалися в довгострокову оренду приватним особам, а лісові угіддя залишались у власності Київської міської думи. З 1981 р. Пуща-Водиця отримала статус селища, пізніше увійшла до складу міста – спочатку до Подільського, потім до Оболонського району.
У часи соціалізму тут охоче будували санаторії та дитячі табори. І в 1984 р. курорт «Пуща-Водиця», один із найкращих українських курортів, здобув республіканське значення. Ще б пак – ефективне лікування та профілактика захворювань органів дихання, серцево-судинної та нервової системи. У кінці 90-их територію Пущі-Водиці було віднесено до курортних. Щоб українці мали змогу і далі дихати її цілющим повітрям.
Однак ці самі 90-і принесли в Пущу-Водицю занепад і розруху. «Сучасне курортно-рекреаційних господарство через вплив низки об’єктивних та суб’єктивних факторів не відповідає вимогам оптимального функціонування, – написано в Детальному плані території району “Пуща-Водиця”. – Рівень комфортності оздоровниці якість рекреаційного обслуговування не відповідають сучасним міжнародним стандартам.
Деякі санаторії та рекреаційні установи відмовились від частини своїх територій (санаторії “Труд” та “1 травня”), які було відведено під індивідуальну житлову забудову, змінили власників, деякі з них не функціонують, інші реконструюються або змінили профіль – стали діагностичними центрами. Дитячі рекреаційні заклади, окрім санаторних, практично всі не працюють, табори були передані іншим власникам і змінили профіль. Таким чином, зникла зона відпочинку дітей».
Здавалось би, який звідси логічний висновок? Що з урахуванням потенціалу Пущі-Водиці треба інвестувати у відбудову санаторіїв та таборів. Київрада так і вирішила.
Але не все так просто. Річ у тім, що у складі Пущі-Водиці є ділянки різного функціонального використання. Внутрішня структура курорту має у своєму складі кілька функціональних зон: курортну, сельбищну, зону громадського центру та центру загального курортного обслуговування; ландшафтно-рекреаційну та господарську. Тобто не можна сказати, що будувати в Пущі не можна взагалі нічого, просто треба дуже суворо дотримуватися всіх обмежень. І коли затверджений «об’єкт рекреаційного призначення» плавно перетворюється на звичайний ЖК, це не просто спритність рук, а велика афера.
Київрада 6 липня 2017 р. рішенням N 673/2835 передала публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія “Київміськбуд”» земельну ділянку «для будівництва, експлуатації та обслуговування рекреаційно-оздоровчого комплексу, благоустрою та озеленення території на вул. Квітки Цісик, 34, 36 в Оболонському районі м. Києва». Категорія земель – землі рекреаційного призначення. Пункт 4 цього ж рішення попереджає землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України. Що ж із цього вийшло?
За документами те, що до 2025 року збираються збудувати і продати за адресою Квітки Цісик, 34-36 – це «апарт-будинок рекреаційно-оздоровчого комплексу». «Комплекс в Пуща Водиці для тих, кому важливе комфортне життя в оточенні природи та чистого повітря», – запевняють на сайті «Київміськбуду». Тут же можна подивитися ціни: 1-кімнатна квартира 30.34-38.74 м² коштуватиме від 615170 до 793400 грн, 2-кімнатна 37.95-55.86 м² – від 709360 до 1050000 грн, 3-кімнатна – від 1260000 до 1400000 грн. Позиція «Київміськубуду»: всі наші будівництва цілком законні – хіба не переконують 63 роки діяльності і понад 45 млн зведених м2? А що компанії час від часу доводиться виступати відповідачем у судових справах, а загальна кількість судових справ компанії за останні три роки перевищує 200 (включно з кримінальними) – то «судові справи – звичайний процес, для вирішення таких справ в Компанії працюють юристи».
Компанія впевнена, що будівництво точно не заморозять, примусивши забудовника все розібрати і повернути, як було. А от громадськість не поділяє цієї впевненості. Ще 17 січня 2018 року Київський апеляційний господарський судприйняв рішення визнати недійсним із моменту прийняття вищезгадане рішення Київської міської ради та стягнути з Київської міської ради на користь позивача (Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY») 1600 гривень судового збору за подання позовної заяви та 1760 гривень судового збору за подання апеляційної скарги. Коли Київрада якось прокоментує ці факти, ми напишемо про це окремо.
А поки що 2 лютого 2019 року громадяни разом із поліцією зайшли на територію скандального будівництва. «Те, що ми побачили, важко описати: вирубано 214 вікових дубів, сосен та кленів, – сказав Ігор Кирикевич, один із організаторів акції. – Більшу частину чудової деревини “Київміськбуд” уже вивіз та, мабуть, гарненько продав, але навіть те, що лишилося… колоди у метр в діаметрі, величні сосни, вік яких був 90-120 років. Багато старих пущан відверто плакали: ці дерева пережили Громадянську війну та Другу Світову. Вони пам’ятали Миколу ІІ та Петлюру, Грушевського та Денікіна, більшовистських комісарів та польських жовнірів, гітлерівців та червоноармійців… Кличка вони не пережили».
Якщо забудовники сподівалися, що активісти прийдуть, пошумлять і розійдуться, то вони помилилися. Громадяни вирішили тримати руку на пульсі і в разі продовження мобілізуються знов. А поки що преса та поліція шукають, кого саме притягнути до відповідальності.
Депутат Київради Сергій Гусовський кваліфікував те, що відбулось, як трагедію. «Наразі питання про визначення: а) масштабу біди; б) відповідальних за цей жах; с) наступних кроків задля захисту тих дерев, які ще не встигли знищити, – сказав він. – Ми оприлюднимо висновки з приводу як дій забудовника, так і бездіяльності відповідних чиновників/підрозділів КМДА». Юристи готують депутатські звернення по отриманню копій всієї документації по будівництву та документи щодо правомірності видалення зелених насаджень. На жаль, зрізаних дерев це не поверне, але збільшує ймовірність, що проблему вдасться локалізувати і зберегти решту Пущі.
Що ж, події явно розвиватимуться, і навіть є інтрига – громадськість чи забудовники? Але тут запасатися попкорном не можна. Тут треба брати вила ситуацію у свої руки. Інакше скоро нас зусібіч оточуватимуть бетонні джунглі.
