Для чого в Україні через лише пів року роботи змінили уряд – незрозуміло, констатувала у розмові з DW німецька політологиня Беате Апельт. Вона також критикує ініціаторів звільнення генпрокурора Руслана Рябошапки.
Deutsche Welle: Пані Апельт, відправлений напередодні у відставку уряд Олексія Гончарука пропрацював лише пів року – це рекордно швидка у новітній історії України зміна кабінету міністрів. Чому Гончарука і його команду, на Вашу думку, спіткала така доля?
Беате Апельт (Beate Apelt): Варто нагадати, що кілька тижнів тому залишив посаду голова Офісу президента Андрій Богдан. Чимало людей в уряд Гончарука привів саме він – це були “його люди”. Це один з аспектів. Ще один фактор: стрімке падіння рівня довіри як до уряду, так і до президента Володимира Зеленського. Вочевидь, ідеться про перезавантаження як спробу відновити рейтинги. Утім, я маю серйозні сумніви, що цей розрахунок себе виправдає. Говорячи про причини звільнення Олексія Гончарука, не можна також забувати, що він мав доволі чітку позицію щодо обмеження інтересів олігарха Ігоря Коломойського. Він ініціював звільнення довірених осіб Коломойського з керівних посад на державних підприємствах. Не можна виключати, що був тиск і з боку Коломойського. Хоча призначення нових міністрів справляє у цьому сенсі суперечливе враження. Деяким новим урядовцям приписують зв’язки з іншими олігархами. Тому може йтися і про те, що президент хоче зберігати баланс між різними олігархами. Поки що рано говорити про те, які чинники мали ключове значення. Але всі вони у купі, певно, відіграли свою роль.
Виступаючи у Верховній Раді, президент України Володимир Зеленський сказав на адресу звільнених міністрів, що лише не красти – замало. Водночас залишилося незрозумілим, чому певні міністри пішли, а інші залишилися. Зокрема, звільнена міністерка фінансів Оксана Маркарова у фахових колах має високу репутацію, їй вдавалося тримати під контролем державні фінанси, нещодавно Україна залучила на міжнародних фінансових ринках позики під рекордно низькі відсотки. Ви зрозуміли логіку звільнень загалом і Маркарової зокрема?
У більшості випадків я цього зрозуміти не можу. Зокрема у випадку пані Маркарової я не бачу причини, чому її слід було знімати з посади. Я також не бачу, чому можна було б очікувати, що Ігор Уманський краще робитиме цю роботу. Йому приписують скандали за участі членів родини (експрезидента України, який переховується від правоохоронних органів у Росії. – Ред.) Януковича. Уманський раніше висловлювався проти співпраці з МВФ. Я взагалі не можу зрозуміти цього призначення.
Так само я не можу зрозуміти логіки рокіровки між міністром закордонних справ Вадимом Пристайком і віцепрем’єром з питань європейської інтеграції Дмитром Кулебою. Одне з можливих пояснень – незгода Пристайка з зовнішньополітичною лінією нового глави Офісу президента Андрієм Єрмаком. Таким чином за лаштунками пояснюють і низку інших ротацій в уряді. Однак у багатьох випадках жодної зрозумілої логіки у кадрових змінах не видно.
Одних маловідомих широкому загалу міністрів замінили на інших досі мало кому відомих людей. Це така цілеспрямована політика – оточувати президента невиразними посадовцями?
Нові невідомі люди в уряді дещо відрізняються від попередніх. Вони здебільшого дещо досвідченіші у політиці, хоча я особисто раніше не знала нікого з них.
Тобто уряд Гончарука зазнав краху саме через брак досвіду у “нових облич”?
Цей уряд мав програму і йому варто було би дати більше часу на виконання поставлених задач, які були дуже непростими. Навряд чи Зеленському варто було міняти коней на переправі, вже за півроку роботи. Тим більше у режимі прискорених реформ, який був оголошений з початком роботи минулого уряду. Зрозуміло, що за півроку неможливо побачити результати реформ. Тому я не вважаю доцільним вже нині міняти керівництво більшості міністерств.
Євросоюз і Міжнародний валютний фонд хвалили уряд Гончарука за амбітні цілі реформ. Яким сигналом для західних партнерів, на Вашу думку, стала раптова зміна уряду?
Я не бачу наразі ознак зміни курсу уряду. Тому панікувати підстав немає. Однак я бачу, що такий розвиток подій сприймається зі стурбованістю. На зміну уряду, який підкреслено дистанціювався від неоднозначних зв’язків з бізнесом і старими політичними елітами, прийшли урядовці, які вже мають досвід роботи в старих умовах і зі старими зв’язками, які несуть корупційні ризики. Також суперечливе враження справляє критичне ставлення нового міністра фінансів до МВФ. Я очікую, що наступними днями представники західних партнерів шукатимуть зустрічі з президентом Зеленським і новим урядом і наполегливо закликатимуть зберегти курс реформ.
Які з реформ, розпочатих урядом Гончарука або ще до нього, варто продовжити нового уряду?
Ключовою є реформа у сфері юстиції і боротьба з корупцією. Доки суди не працюють як слід і високопоставлені корупціонери не притягуються до відповідальності, інші речі також не працюватимуть.
Для економіки дуже велике значення також має створення ринку землі сільськогосподарського призначення. Так само важливо завершити реформу системи охорони здоров’я, яка має виходити на другий етап. Новопризначений міністр – відомий і авторитетний лікар. Однак що означає його призначення для реформи – незрозуміло.
Після зміни уряду депутати правлячої партії взялися звільняти генерального прокурора Руслана Рябошапку. Йому закидають, зокрема, відсутність результатів у боротьбі з корупцією. Наскільки такий мотив витримує критику? Зокрема, з огляду на заяву генпрокурора, що за його відставкою стоять “олігархи”.
У Рябошапки хороша репутація, зокрема, серед представників антикорупційних неурядових організацій. Його вважають незалежною людиною, і я впевнена, що він добре робив свою роботу. Сам він, схоже, бачить за своєю відставкою вплив Ігоря Коломойського. А Коломойський, імовірно, небезпідставно боїться кримінального переслідування. Формальною причиною ініціатори відставки Рябошапки називають його неспроможність довести до суду справи проти оточення експрезидента Петра Порошенка. Генпрокурору, за деякою інформацією, подали на погодження підозри у цих справах, однак він відхилив їх як юридично неякісно підготовані і безперспективні в суді.
Відставку Рябошапки ініціювали депутати “Слуги народу”, яких прийнято вважати близькими до Ігоря Коломойського. Торік, в інтерв’ю DW після обрання Володимира Зеленського, Ви назвали його емансипацію від впливу олігарха і колишнього бізнес-партнера одним з головних викликів для президента. Чи впорався він із цим викликом?
Рік тому лунали закиди, що Зеленський – маріонетка Коломойського. Таке звинувачення виявилося далеким від реалій, а президент виявився незалежнішим, ніж багато хто прогнозував. Але зв’язки і вплив таки є. І боротьба за націоналізований “Приватбанк”, який Коломойський хоче повернути, ще не завершена.
