Отже, як кажуть, скільки мотузці не витися, а кінець їй буде. У вівторок під куполом Верховної Ради сталося те, про що вже давно говорили в кулуарах: колишні регіонали, які в чинному парламенті згуртувалися під парасолькою фракції “Опозиційний блок” розкололися на дві групи. Перша — Льовочкіна-Бойка, друга, умовно кажучи — це колишні донецькі, негласним “ляльководом” яких є Ринат Ахметов.
20 листопада “опоблоківець” Олександр Вілкул з трибуни ВР оголосив про рішення фракції виключити зі своїх лав нардепів Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна. У кулуарах він пояснив журналістам, що їх виключили з формулюванням “за зраду інтересів виборців”. Бойко був співголовою фракції, а Льовочкін – заступником голови фракції.
Днями стало відомо, що новостворена “Опозиційна платформа – За життя”висунула кандидатуру Юрія Бойка для участі в президентських виборах. Його кандидатуру підтримав кум Путіна та голова політради партії “За життя” Віктор Медведчук, а також лідер цієї політичної сили Вадим Рабінович, якого раніше називали ймовірним кандидатом в президенти.
Тепер уже колишні “опоблоківці” Бойко та Льовочкін вважаються соратниками Дмитра Фірташа, в той час як інша група ОБ входить до орбіти впливу Рината Ахметова. Як відомо, Ринат Леонідович не є депутатом ВР, але негласно курує не лише “Опоблок”, а й радикалів Олега Ляшка.
Про те, що “ахметівці” виступають проти кандидатури Бойка як єдиної сили від сходу країни стало відомо після заяви найближчого соратника Ахметова — Бориса Колеснікова, який зазначив буквально наступне: “Створення “Опозиційної платформи – За життя”- це особиста ініціатива депутата Юрія Бойка, яка не узгоджена з іншими членами партії та не легітимізована з’їздом партії”.
“Ми – послідовні прибічники консолідації опозиційних сил та висування єдиного кандидата у президенти. Авторитетного представника промислових і підприємницьких кіл, місцевого самоврядування, здатного перемогти на виборах, а не кандидата, що є підстилкою для нинішньої влади”, – у притаманній йому іронічно-жорсткій манері зазначив Колесніков.
В кулуарах подейкують, що, ймовірніше за все, кандидатом на пост глави держави від “ахметівського крила” стане Олександр Вілкул, за якого вже активно агітують на півдні та заході країни. Сам він поки що про свої президентські амбіції не заявляв, але відносини у цій групі базуються на формулі: “Партия сказала надо, комсомол ответил есть”.
Довідка “Голос-Інфо”
9 листопада співголова політичної партії «Опозиційний блок» і однойменної парламентської фракції Юрій Бойко і позафракційний народний депутат, лідер партії «За життя» Вадим Рабинович підписали угоду про створення «Опозиційною платформи – За життя».
15 листопада Рабинович заявив, що не балотуватиметься в президенти, але очолить партійний список на виборах до Верховної Ради восени 2019 року. Наступного дня він заявив, що Бойко буде єдиним кандидатом від «Опозиційною платформи – За життя» на майбутніх виборах президента, запланованих на березень наступного року.
Акурат після виключення з фракції Сергій Льовочкін заявив, що найближчим часом у Верховній Раді буде створена парламентська група “Опозиційна платформа – За життя”. За Словами Сергія Леонідовича, до її складу “поки що увійде 20 парламентарів”. За нашою інформацією в числі цієї двадцятки сестра Льовочкіна — Юлія, нардепи Юрій Павленко, Віктор Бондарь, Михайло Папієв та інші.
Коментуючи вигнання власне себе та Бойка з фракційного будинку, пан Льовочкін не скупився на критику, адресовану вчорашнім союзникам і назвав це рішення частини колишніх соратників політичним похороном “Опозиційного блоку”.
Варто відзначити, що негласний розкол в лавах ОБ розпочався ще влітку, коли в партію “За життя”, створену умовною групою Рабіновича-Бойка-Мураєва увійшов Віктор Медведчук. Щоправда розмови про причетність “сірого кардинала” та кума Володимира Путіна до цієї партії мали місце задовго до цього, як даний факт став надбанням громадськості.
Втім, з посиленням позицій Медведчука, Мураєв позбувся реального впливу у “За життя” та створив власний політичний проект “Наші”. Цікавий кульбіт здійснив Рабінович. Він останні роки конфліктував (м’яко кажучи)з групою Льовочкіна-Бойка, але, на відміну від Мураєва, залишився у партії “За життя” і, більше того, наразі при кожному зручному випадку вихваляє Бойка, демонструючи, що у їхніх відносинах домінантою є “мир, дружба, жуйка”. Чому кульбіт? Тому що ще рік тому Рабінович звинувачував Бойка та Льовочкіна не аби в чому, а в організації замаху на нього і підпалі його будинку.
Зрештою, після тривалих закулісних “тьорок”, Льовочкін та Медведчук, як розповів нам один з депутатів “За життя”, домовилися про те, що Бойко піде у президенти, а Рабінович очолить список на парламентських виборах. Власне, зараз все рухається саме по такому маршруту.
За інформацією “Голос-Інфо” буквально кілька тижнів тому Ахметов відвідав Відень, де наразі мешкає Фірташ. Олігархи, попри численні бізнесові конфлікти намагалися знайти точки об’єднавчого дотику, але марно. Взагалі, варто відзначити, що поділений на різні групи олігархічного впливу “Опозиційний блок” впродовж усього свого існування перманентно опинявся на межі розколу. Останній конфлікт виник, коли група Фірташа-Льовочкіна усіляко торпедувала проведення дострокових виборів до Верховної Ради. “Ахметівці” ж виступали категорично проти.
Хай там як, але очевидно, що навіть після демонстративного виходу з переговорів Ахметов (якого, за чутками, цікавлять не стільки президентські, скільки парламентські вибори) має досить серйозні позиції. Чому?
Перше. Олігарх зберігає партнерські стосунки з президентом Порошенком у сумнозвісній схемі “Роттердам+”. До слова, саме Ахметов, завдяки “ручним” депутатам свого часу допоміг Петру Олексійовичу з другої спроби “піти” з посади прем’єра Яценюка. На співпрацю Рината Леонідовича та Петра Олексійовича, після виключення Бойка та Льовочкіна з фракції ОБ без жодних вітієватостей розповів сам Юрій Анатолійович, назвавши групу депутатів, що залишилися в ОБ не інакше як опозиційним блоком Порошенка.
Друге. Не секрет, що Ахметов фактично контролює радикалів Ляшка. Так, Олег Валерійович гучно заявляє про свої президентські амбіції, але не потрібно бути провидцем, аби розуміти, що його шанси в цьому виборчому марафоні співають романси. Інша річ — парламентські перегони, на які власне Ахметов і робить ставку з тим, щоб “знову” мати запасну підручну фракцію у парламенті наступного скликання у вигляді радикалів.
Третє. Ахметов зберігає досить непогані відносини з одним із фаворитів президентського рейтингу — Юлією Тимошенко.
Четверте. Саме Ахметов контролює найбільші регіональні структури “Опоблоку”, що в умовах наджорсткої виборчої кампанії-2019 є надзвичайно важливим фактором.
П’яте. У Ахметова теплі стосунки із ще одним “донецьким” – Сергієм Тарутою, який активно розкручує свою партію “Основа”.
Одним словом, у Рината Леонідовича, попри розрив стосунків з групою Льовочкіна-Бойка-Фірташа є маса козирів у рукаві. Але головне — є ресурси, які він, як і будь-який олігарх хоче не просто зберегти, а й примножити завдяки “ручним” депутатам.
Саме тому вчорашні союзники з “Опоблоку” (Льовочкін-Бойко-Фірташ з одного боку та Ахметов-Новінський з іншого), які сьогодні публічно і гучно побили горщики вже завтра у парламенті нового скликання можуть знову заключити політичний шлюб. Тим паче, що в такому союзі як ніхто зацікавлений Кремль. І в тому, що Росія буде робити все, аби отримати контрольний пакет акцій у новій Верховній Раді не має жодного сумніву. От тільки де в усіх цих цинічних і брудних іграх олігархічних кланів місце для України та українців?
P.S
Фракцію “Опозиційний блок” після виключення Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна очолив Вадим Новинський, який є близьким до Рината Ахметова.
