Дистанційне навчання, запроваджене через карантин, показало прогалини в системі української освіти. Вчителі не мають навичок проведення онлайн-уроків, а діти – мотивації до продовження навчання.
Через карантин українські школярі вже більше місяця вчаться дистанційно. За даними міністерства освіти і науки України (МОН), за три тижні роботи “Всеукраїнської школи онлайн” було проведено понад 545 уроків, які лише на YouTube-каналі міністерства подивилися більше семи мільйонів разів.
“Це додатковий навчальний контент. Він користується попитом. Тільки за останні тижні аудиторія YouTube-каналу міністерства збільшилася в рази. Там зареєструвалося більше 150 тисяч нових користувачів, і приріст іде кожного тижня”, – розповів DW директор Українського інституту розвитку освіти МОН Вадим Карандій. За його словами, даних щодо перегляду уроків по телебаченню ще немає. Але, на думку Карандія, вони теж доволі популярні серед учнів та батьків.
Альона Тараненко, мама трьох дітей із села Нововасилівка, що у Херсонської області, каже, що в дітей не було іншого виходу, аніж вчитися через телевізор. За її словами, хоча вчителі й намагаються налагодити хоч якесь навчання за допомогою Viber, однак через відсутність потужного інтернету та техніки у вчителів повноцінних уроків не виходить. “Так, по телевізору є яке-не-яке навчання. Щоправда, діти не завжди до кінця дивляться телеуроки, відволікаються, бо я не можу все контролювати, тому ввечері самій доводиться пояснювати те, що не зрозуміли. Важко”, – каже жінка.
Батьки з інших віддалених населених пунктів розповідають, що дивляться телевізор переважно через супутникові антени, але після нещодавнього блокування українських супутникових телеканалів у їхніх дітей практично немає можливості дивитися онлайн-уроки по телевізору. Водночас мобільний інтернет працює погано, тому вчитися на карантині майже нереально. Окрім цього, часто у родинах із кількома дітьми є лише один гаджет, тому всі діти не можуть одночасно повноцінно навчатися.
Різноманіття платформ і месенджерів
Офіс освітнього омбудсмена нещодавно провів онлайн-опитування, у якому взяли участь більше восьми тисяч батьків школярів із різних регіонів України. Результати засвідчили, що 85 відсотків дітей продовжили навчання під час карантину. Ще 14 відсотків, за цими даними, навчаються зараз не в повному обсязі, а один відсоток – узагалі припинив навчання.
За даними опитування, найпопулярнішими платформами для дистанційного навчання є Google Classroom, Zoom, YouTube та Skype. Найпопулярнішим менеджером, яким для дистанційної освіти користуються 94 відсотки опитаних, є Viber.
В Офісі освітнього омбудсмена додають, що батьки скаржаться на використання різних способів комунікації, що часто призводить до плутанини з виконанням завдань. “Вчитель із зарубіжної літератури дає завдання у Viber, а вимагає присилати відповіді на електронну пошту, вчитель хімії проводить уроки в Zoom, історію дивимось в YouTube, англійську в Google Classroom. І так кожен день. Це різноманіття настільки втомлює і дитину, і нас, батьків”, – скаржиться Альбіна Осьмак, мама восьмикласника однієї з київських шкіл. Вона переконана, що МОН мало б обрати одну програму для дистанційного навчання.
Однак у міністерстві наголошують, що це неможливо, адже школи незалежні і можуть обирати свою модель навчання на карантині. “У нас 15 тисяч шкіл, і у них різні технічні можливості. У нас передбачена автономія школи і вчителя. І вчитель обирає ті інструменти, які найбільше підходять йому”, – сказала в інтерв’ю DW виконуюча обов’язки міністерки освіти і науки України Любомира Мандзій.
Неготовність до дистанційного навчання
Експерти ж вказують на те, що школи та вчителі не були готові до запровадження дистанційної освіти. Це стосується не тільки наявності технічних засобів, але й уміння викладати онлайн. Експерт Реанімаційного пакета реформ та засновник освітньої платформи Prometheus Іван Примаченко наголошує, що педагогів в українських вишах не вчать онлайн-викладанню, яке суттєво відрізняються від уроків у класі. Педагогічна система освіти, на його думку, застаріла і не враховує сучасні освітні тенденції. “В Україні не велася підготовка до дистанційного навчання. Вважалося, що вчителю це не знадобиться, хоча взимку на карантині діти сидять тижнями”, – констатує Примаченко. Експерт відзначає, що найшвидше до нових умов змогли пристосуватися педагоги міжнародних шкіл, оскільки за кордоном їх навчають викладати онлайн, і вчителі приватних шкіл, які орієнтуються на бізнес-підходи.
Хоча і в них були труднощі. “Для мене було психологічно важко вийти з уроком в ефір. Одне діло – у класі розповідати, а інше – стати людиною на екрані і контролювати все. Це дуже важко. Окрім цього, ти не розумієш, як дитина сприймає інформацію по той бік екрану”, – розповідає про уроки по Zoom вчителька початкових класів однієї із київських приватних шкіл Тетяна Лисенко. При цьому, за її словами, педколектив разом з дітьми поступово налагодили контакт через інтернет, і цей досвід школа буде використовувати для індивідуальної роботи з дітьми, які хворіють, або під час сезонного карантину.
Психологи відзначають, що деяким учням бракує мотивації для навчання в умовах карантину, адже українська система освіти не формує у школярів вміння вчитися самостійно. За даними Офісу освітнього омбудсмена, на карантині діти часто відчувають напругу через боязнь припуститися помилки та тиску з боку вчителя, відзначають надмірне навантаження, нестачу спілкування із вчителями та ровесниками. А дехто взагалі не сприймає дистанційне навчання, розцінюючи карантин як додаткові канікули.
