Результати ДНК-аналізу людських останків, знайдених в гімалайському озері Роопкунд, відомому як Озеро Скелетів, показав, що історія цього місця ще більш таємнича, ніж вважалося раніше.
Чутки про те, що на березі цього високогірного льодовикового озера знаходяться сотні людських скелетів, з’явилися наприкінці XIX століття. В середині XX століття на березі озера було знайдено понад 500 скелетів, а в 1960-х роках провели радіовуглецевий аналіз, який показав, що багато з останків належать людям, які жили в першому тисячолітті нашої ери, і походять вони часто з різних століть.
Жодна з висловлених гіпотез про обставини їхньої смерті – від загибелі великої групи людей внаслідок лавини до випадання граду величезного розміру – не пояснювала повністю походження цих останків.
ДНК-аналіз, проведений вченими з Індії, США і Німеччини, мав надати дослідникам ключ до розгадки таємниці озера. Однак результати дослідження поставили перед вченими ще більше питань і змусили відмовитися від гіпотез, які здавалися найбільш реалістичними.
“Завдяки біомолекулярним методам аналізу – ДНК-аналізу, експертизи стабільних ізотопів для визначення дієти і радіовуглецевого датування віку останків, вдалося зрозуміти, що історія озера Роопкунд набагато складніша, ніж ми припускали”, – говорить учений-генетик з медичної школи Гарвардського університету Девід Рейх.
Всього під час роботи досліджено ДНК 23 чоловіків та 15 жінок, останки яких знайшли поблизу озера. 38 геномів порівняли з даними про 1521 стародавню людину і 7985 сучасних людей.
З’ясувалося, що 38 людей, останки яких вивчили вчені, належать до трьох наявних зараз генетичних груп. 23 людини належать до генетичної групи, близької сучасним народам Індії, а 14 людей, як з’ясувалося, за генотипом близькі сучасним жителям Криту та Греції. Генотип однієї людини схожий з тим, який мають народи Південно-Східної Азії.
Вік останків – різний: останки близьких за генотипом до народів Південної Азії датуються VII-X століттями нашої ери. Водночас, очевидно, що всі вони померли в різний час. Тобто, як підкреслюють вчені, в один момент вони не могли загинути, ставши, наприклад, жертвами лавини або будь-якого стихійного лиха.
Вік останків групи, близької за генотипом до жителів східного Середземномор’я, теж різниться: це XVII-XX століття нашої ери.
Ніхто з цих 23 чоловіків і 15 жінок не доводиться родичем іншому, деякі з них померли молодими, деяких смерть наздогнала в літньому віці.
“Присутність останків людей, які, ймовірно, походили зі східного Середземномор’я, говорить про те, що озеро Роопкунд було з якихось причин відомо не тільки місцевим жителям і притягувало людей з інших, далеких від цього місця, регіонів світу”, – каже біолог-еволюціоніст з Гарвардського університету Айдіін Харні.
Водночас, як зауважує один з авторів дослідження, генетик Нірадж Рай, вчені поки не змогли знайти відповідь на питання, що могло викликати увагу жителів Середземномор’я до цього озера.
На користь версії про те, що це були люди з різних регіонів світу, свідчить і аналіз стабільних ізотопів, який використовується для визначення дієти. Жителі Середземномор’я харчувалися в основному пшеницею, ячменем або рисом і м’ясом сухопутних тварин, а жителі Південної Азії їли також або просо, або м’ясо тварин, яких годували просом.
Дослідники не виявили жодних доказів того, що смерть людей могла бути пов’язана з якоюсь епідемією.
Було кілька припущень, які мали пояснити походження цих скелетів. Місцевий фольклор описує паломництво до розташованого неподалік від озера святилища гірської богині – Нанда Деві. Ходу паломників, згідно з легендою, очолили король і королева зі своєю численною свитою – вони своєю неналежною для релігійного свята поведінкою викликали гнів Нанда Деві і начебто були знищені.
Культ богині Нанда Деві існує і до цього дня. Багатоденні релігійні процесії, присвячені богині, проводяться кожні 12 років в окрузі Чамолі індійського штату Уттаракханд. Озеро Роопкунд знаходиться якраз на шляху цих процесій.
Однак, за словами декана факультету антропології Гейдельберзького університету і автора книги про паломництво послідовників культу Нанда Деві Вільяма Сакса, ця версія майже не має ніякого сенсу на тлі результатів нового дослідження.
Сам він відвідував озеро тричі, останній раз – у 2004 році разом з телевізійною командою National Geographic, і, за його словами, для сучасних паломників-індусів озеро не має особливого значення.
Як розповів учений журналу National Geographic, паломники зазвичай роблять на озері зупинку, оскільки вони піднялися вже високо і їх ще чекає довгий шлях.
“Але [озеро] не має і ніколи не мало дуже важливого значення для паломництва”, – говорить Вільям Сакс, додаючи, що “це досить темне і брудне місце”.
З огляду на те, що вчені досліджували лише останки 38 людей, цілком ймовірно, що в озері є й останки людей іншого походження.
Можливо, ми ніколи не дізнаємося, що привело стільки людей з різних регіонів до озера Роопкунд. Однак вчені розраховують, що подальший аналіз допоможе розгадати загадку Озера Скелетів.
Наступного року до озера відправиться експедиція, яка вивчатиме артефакти, знайдені в озері і навколо нього.
