Коли Дана Регев переїхала до Німеччини 5 років тому, багато що видавалося їй новим та незрозумілим. До багатьох німецьких особливостей вона вже звикла, та дещо дивує її досі.
Коли я переїхала з Ізраїлю до Німеччини, я знала, що мені доведеться зіштовхнутися з багатьма новими культурними і соціальними нормами. Наприклад, я швидко зрозуміла, що німці ставляться дуже вільно до теми оголеності. Або вони без вагань можуть зробити зауваження незнайомцю на вулиці, якщо їм здалося, що він щось зробив неправильно. А також що вони задля економії грошей швидше куплять пиво у найближчому кіоску, ніж посидять у затишному барі.
Тим часом деякі звички німців мені особливо припали до душі, наприклад засмагання у парках, любов до розрахунку готівкою або дуже ретельне планування відпусток. Але деякі речі, як і раніше, залишаються для мене чужими.
Дана Регев переїхала з Ізраїлю до Німеччини п’ять років тому
Протяг – ворог, що вселяє страх
Ставлення німців до теми циркуляції повітря є дуже складним. Є дуже багато фанатів свіжого повітря, які навіть при температурі надворі у мінус десять градусів наполягають на тому, щоб відкрити вікна. Але якщо прохолодне повітря розповсюдиться по кімнаті, виникає паніка. Слово, що викликає сигнал тривоги, є “протяг”. Два відкритих вікна, що розташовані одне напроти іншого, можуть викликати панічну реакцію. Наслідки можуть бути катастрофічними – можна протягти шию, отримати застуду або взагалі запалення легень. Але з якого моменту свіже повітря, якого усі потребують, перетворюється на небезпечний “протяг”, я поки так до кінця і не второпала. Але я знову маю у запасі довгу зиму, щоб це з’ясувати.
Обмеження швидкості? Ха-ха
Багато німців навіть не хочуть говорити про обмеження швидкості
Непотрібно довго бути у Німеччині, щоб помітити, наскільки важливим є автомобіль для більшості людей. Так само важливими є також усі теми, які з цим пов’язані. Деякі з них стосуються автобанів – які, як відомо, є винаходом німців. У Німеччині на багатьох ділянках автобанів немає жодного обмеження максимальної швидкості. І кожна спроба поставити це під сумнів наражається на гостру критику. Фактом залишається те, що 60 відсотків ДТП зі смертельними наслідками стаються не на автобанах, а на звичайних автодорогах, на яких діє обмеження швидкості у 100 кілометрів на годину. Утім, для мене як для людини, яка приїхала з країни, де найпоширенішою причиною загибелі є ДТП, незрозуміло, чому так важливо гасати автобанами зі швидкістю 250 кілометрів на годину. І я вже мовчу про те, як вони блиманням світла фар розганяють повільніших автомобілістів попереду себе.
Лише те, що папері, враховується!
Німеччина відома своєю старанною культурою переробки вторсировини. Але водночас мені впадає у вічі, як багато тут використовують паперу. У 2018 році кожен німець у середньому використав 241,7 кілограма паперу, що є одним з найвищих показників у світі і найвищим серед країн Великої двадцятки – друге місце після ФРН обіймають Сполучені Штати.
Рахується лише написане на папері
Схоже на те, що слова Ґете досі актуальні: лише те, що маєш написаним чорним по білому, можна з чистим сумлінням взяти додому. Тож якщо ви хочете розірвати якусь угоду, будьте готові, що вам доведеться для цього написати листа з власним підписом. Не забудьте також роздрукувати квитанції, які ви отримали електронною поштою, та в принципі забудьте про PDF. Отже, якщо хочете, аби не вийшло якихось несподіванок, варто завжди мати при собі роздруківку документу на папері.
Робота є робота
Німці рідко сприймають своїх колег як найкращих друзів, що для мене спочатку було доволі великим шоком. Моє керівництво тут ніколи не запитує мене нічого про моє приватне життя. Мені доводилося навмисно вибудовувати розмови таким чином, аби люди дізналися про мене хоч трохи більше, ніж моє ім’я і звідки я родом.
Позаяк мої колеги – це люди, з якими я проводжу найбільше часу впродовж дня, не спілкуватися з ними про приватне для мене є дивним. Та для багатьох німців розмежування між приватним та професійним – звичне явище. Але для мене як ізраїльтянки це виклик. Я звикла ділити з колегами не лише офіс – від вечірки після роботи до розмов про життя.
Неділі
Взагалі-то, тиждень у Німеччині має лише шість днів. Неділі хоч і можна знайти в календарі, й вони в будь-якому разі настають після субот, але загалом я справді задумуюся про те, чи вони існують. Адже в цей день усі крамниці, крім кафе й ресторанів, зачинені, громадський транспорт їздить рідше, і навіть у столиці країни Берліні, за відчуттям, усе відбувається набагато повільніше, ніж зазвичай. І це, схоже, нікого не бентежить.
Не зрозумійте мене неправильно: я велика прихильниця вихідного чи навіть кількох вихідних днів на тиждень та дуже вдячна профспілкам за це. Але як людина, котра працює на повну ставку, я все ж іноді думаю, чи не було б чудово, якби я могла вирішувати необхідні справи також і в неділю?
Бонус: ходити на побачення з німцем
Для багатьох жінок німецькі чоловіки – велика загадка. Іще в перший тиждень у Німеччині жінки зі всього світу, включно з німкенями, застерігали мене від цих рідкісних істот. На їхній захист маю зазначити, що вони вже знають про ці чутки та хочуть знати, що роблять не так та чому їхній імідж такий поганий. Тим не менш, можу підтвердити: мати справу з пересічним німцем непросто, незалежно від побачень. Їхні форми спілкування – дивні. Соцмереж на кшталт WhatsApp чи Facebook вони уникають, та й взагалі проходить чимало часу, поки вони нарешті визнають, що йдеться про серйозні стосунки.
