Церемонія відкриття була досить короткою: після попередньої демонстрації для преси та стислих промов організаторів і гостей стрічку перерізали у трьох місцях. (Дуже далекоглядно було спочатку дати журналістам усе подивитися/послухати/помацати, а вже потім офіційно перерізати стрічку і влаштовувати фуршет.) Так що з 
сьогоднішнього дня усі охочі можуть повторити шлях журналістів: пройшовши за вказівниками та подолавши металошукач – павільйони в парку надувні, тому всі колючо-ріжучі предмети доведеться пред’явити – опинитися в цьому дивному парку, не дуже схожому на парк.
«Парк корупції» працюватиме в Національному ботанічному саду ім. Гришка та до 17 червня. Вхід до самого парку безкоштовний (що дуже тішить, враховуючи кількість обслуговуючого персоналу), але за вхід до самого ботсаду доведеться заплатити. Усі гроші, виручені за квитки, підуть на розвиток ботсаду – ніякої корупції, усе чесно і зрозуміло.
Організатори кажуть, що з висоти польоту дрона «Парк корупції» нагадує ящірку – найдавнішу рептилію, яку дуже важко впіймати за хвіст. Розрахований парк більше на молодь, котра не так сприймає жанр розслідування, як сучасний контент. Утім, навіть любителі аналітики поцінують ту наочність, з якою в парку «розкрито тему».
До павільйонів просто так не зайдеш – «спеціально навчені люди» злегка розщібають вхід для потрібної кількості екскурсантів, щоб повітря не випускати. Але просто неба стоїть один експонат – автівка, котра належала одному корупціонерові (у парку принципово не називають нічиїх імен і прізвищ, повторюючи: нехай це зробить Антикорупційний суд після створення, а ми говоримо про корупцію як явище, а не про персоналії). Цю автівку 2012 року випуску, куплену за чверть мільйона євро, вилучила АРМА, про існування якої знає далеко не кожен українець. У таких випадках майно продається, а кошти від реалізації кладуть в банк під відсотки. Три одиниці з цього автопарку вже було таким чином реалізовано. Щоправда, машини дешевшають із кожним роком, тому нині зазначений експонат подешевшав до 80 тисяч. Теж непогано.
Золота баня, котра виділяється на тлі сріблястих – це стометровий павільйон «Золотий батон». Тут можна дізнатися про історію корупції: адже це явище не нове й не ексклюзивно українське, ще шумери намагалися з ним боротися. Здавалось би, корупція – це явище, про яке можна говорити нескінченно, тому що вона є абстрактним поняттям, причому дуже багатогранним і багатозначним. А в цьому павільйоні можна не тільки подивитися на те, як виглядає корупція, а й послухати її.
З павільйона «Страшний сон корупціонера» назовні долинають вигуки «Ганьба! Ганьба!» – здавалось би, що там може бути цікавого, уже ж відразу зрозуміло? Ба ні: тут ефект присутності досягається можливістю лягти на величезне ліжко (у такому тільки корупціонерам і спати – мінімум четверо людей можуть одночасно дивитися цей сон), щоб побачити, як на стелі з’являється відеоряд із використанням усіляких художніх прийомів.
А от у «Кімнаті корупціонера» відразу 15 людей можуть брати участь у цікавій грі. Вибравши на пульті правильну відповідь на запитання, можна побачити, як вона «оживає»: спалахує камін, падає тарілочка, опускається люстра… Усі ці експонати автентичні, вони належали різним чиновникам.
Зал «Віртуальний обшук» – це можливість погратися в детектива: вдягнувши спеціальний шолом, потрапити у віртуальну реальність, де знайти сім доказів корупції людини, котра всіляко заперечує свою причетність до цього явища. Обшук у кабінеті корупціонера здійснюється під наглядом інструктора, котрий бачить на стіні, як у вас справи, і може пояснювати та підказувати щось на кшталт «гаразд, шухляду ви висунули, нічого нема – можна засунути назад» або «звичайно, він не візьме цього в руки, тому можна покласти на стіл».
Зал «Чи можна ефективно боротися з корупцією?» містить спойлер просто біля входу: можна! Тут інтерактивна частина представлена окулярами з голограмою та планшетами. Від цього павільйону можна перейти в інший зал – «Око». Саме око, яке там можна побачити, вимагає уваги – як мінімум щоб перевертали вмонтовані в нього таблички, аби дізнатися, що написано з іншого боку.
А ось у залі «Секретна сила» кількість інтерактиву на квадратний метр узагалі зашкалює: можна не лише пройти тест на планшеті, дізнавшись, чи бодай у першому наближенні ти годишся в детективи НАБУ, а й подивитися сферичне відео про тренування цих самих детективів та їхню роботу.
У зал «Схеми» журналістів не пустили, пообіцявши, що він відчиниться завтра. А те, що відбувається в залі «Гроші, які ми втратили», неможливо зняти на фото чи відео, тому нехай це буде невеличким сюрпризом для відвідувачів. Утім, «Парк корупції» в будь-якому разі набагато більший, ніж про нього можна написати в одному матеріалі – або й узагалі можна написати, тому що в деяких павільйонах дуже багато експонатів, розрахованих саме на присутність відвідувача, і цього ніяк не можна передати.
Було б логічно закінчити огляд парку залом «Країна, яку ми намріяли». Тут художники використали прозорість, а в центрі павільйона росте справжнє дерево. Зал узагалі дуже світлий, і приємно ходити по доріжках у цьому залі, слухаючи звернення дітей – і не лише дітей – про те, в якій країні вони хотіли би жити. Діти – це зазвичай заборонений прийом, але автори концепції змогли уникнути штампів, тому сприймається органічно.
«Парк корупції» є чудовою рекламою як НАБУ, АРМА та Антикорупційного суду (власне, напередодні його створення таким чином і вирішили привернути увагу суспільства до проблеми корупції в нашій країні), так і взагалі іншого сприйняття суспільного договору. Тому побачити це дітище Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні, ці 9 надувних бань, ці 700 квадратних метрів інтерактивів, корисно і цікаво водночас. Новий формат поєднує розваги та освіту, а якщо в це ще вкласти талант, душу і серце, то вийде саме такий результат, як у «Парку корупції».
