“Хто ми?” – таке питання поставив собі та однопартійцям Олександр Корнієнко, новий керівник “Слуги народу”. У неділю, 10 листопада, в столичному конгресово-виставкому центрі “Парковий” відбувся перший етап 4-го з’їзду партії.
На ньому обрали замість Дмитра Разумкова нового очільника й запустили процес підготовки до місцевих виборів.
Жодної інтриги щодо того, хто стане новим партійним керманичем, не було. Лідер парламентської фракції “слуг” Давид Арахамія у кулуарах з’їзду сам порівняв одностайність голосування з “радянськими часами”.
BBC News Україна розповідає, про що говорили у партії влади та до чого там готуються.
Мовчання Тищенка
На вході до “Паркового” протестували кілька десятків людей.
“Ви народний депутат?”, – питали вони всіх, хто намагався прошмигнути повз у тепло й комфорт виставкового центру.
Частина протестувальників виступала проти змін правил роботи й оподаткування для малого бізнесу. Інші – проти забудовників у Пущі Водиці й діяльності Віталія Кличка.
Як тільки мітингарі вираховували чергового “слугу народу”, намагалися його перехопити, зчинити галас і вручити свої матеріали.
Як тільки “слуги” вступали на поріг теплої гавані “Паркового”, для них починалося нове випробування: на не надто чисельному з’їзді кількість журналістів була не набагато меншою за кількість делегатів.
Взагалі, партія, явно, не переймалася тим, аби конгресова зала була повністю заповнена, аби сам з’їзд справляв враження масштабом чи шиком.
Цим він відрізнявся від подібних заходів попередніх “партій влади”, які полюбляли заповнити зали спеціально звезеними бюджетниками й регіональними партійцями. Останніх на зібранні “слуг” було зовсім небагато. Хоч там запевняють, що місцеві осередки в них створені й функціонують, а в деяких обласних центрах є вже по дві конкуруючі команди, готових йти на місцеві вибори 2020-го від партії влади.
У центрі всезагальної уваги журналістів були, крім лідерів партії, – нардепи Микола Тищенко та Олександр Дубінський. Останній запізнився на годину. Журналістам пояснив, що святкує в суботу шабат з родиною. І мусив виспатися в неділю після того.
Перший навідріз відмовився коментувати, чи справжньою є переписка, яку він нібито вів із пранкером Джокером. У тій, поміж іншого, вони обговорювали, що частина його “слуг народу” хотіла “писати на Тищенка заяви” за те, що видає їм гроші готівкою.
“Просто я тебе прошу – особисто не давай. Придумай щось”, – написав пранкер нібито від імені генпрокурора Руслана Рябошапки. Тищенко буцімто у відповідь пообіцяв “змінити тактику”.
– Ви можете, прокоментувати цю переписку, – звернулася BBC News Україна до пана Тищенка.
– Ось, будь ласка, звертайтеся до моєї помічниці, – запропонував він замість відповіді, показуючи на дівчину, що стояла поруч.
Після цього Микола Тищенко поспішив геть, ігноруючи будь-які запитання. Журналісти не раз намагалися в нього запитати про ймовірне спілкування з пранкером, єдина відповідь на це – мовчання та широка усмішка “прихильника Дубінського”, як він сам себе називав.
Михайло Радуцький, ще один нардеп, що “засвітився“ в переписці з Джокером. У ній, поміж іншого, він визнав, що потрібно щось “вирішувати” з доплатами народним депутатам, бо їх “інакше не втримати”.
Він, почувши запитання BBC News Україна, пішов геть ще швидше за Тищенка, відрізавши “Ні!”. Зауважив лише при цьому, що вже все прокоментував тиждень тому. Раніше пан Радуцький, справдівизнав справжність переписки.
“Вороги” партії
“Скандали, розбірки, інтриги, розслідування, голосування незрозуміло за що”, – перерахував Корнієнко головних “ворогів” партії, виступаючи зі сцени. За його словами, для партії важливо не розгубити через усе це довіру й залишатися привабливою для активних громадян, готових іти на місцеві вибори.
Вони, за словами керівника “Слуги народу”, можуть відбутися наприкінці весни 2020 року, не прив’язані до виборів на нині непідконтрольних територіях і загалом можуть стартувати лише після того, як по всій країні завершать децентралізацію. Іншими словами, до місцевих виборів скрізь мають створити об’єднані територіальні громади.
“Партія має бути “sexy”, тобто збуджувати”, – сказав Олександр Корнієнко, зауваживши, що авторство цього висловлювання належить Михайлу Федорову, нині віцепрем’єр-міністру з цифрової трансформації. На запитання колеги-мажоритарника із Запорізької області Євгена Шевченка, а якою, власне, є її ідеологія, вслух задався питанням: “Хто ми?”
В економіці – ліберали. В питаннях врегулювання конфлікту на Сході – прихильники дипломатичного рішення, яке пропонує президент Зеленського. А взагалі, за словами Корнієнка, партії потрібна нова ширша, більш компромісна програма.
Свій перший повний день у новій ролі він готовий був почати з походу в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, що керує розслідуваннями НАБУ.
Під час з’їзду мажоритарник з Чернігівщини Антон Поляков запитав керівника партії, чи готовий він пройти поліграф щодо того, чи брав участь у “продажі округів у Чернігівській області разом із депутатом-самовисуванцем Валерієм Давиденком та заступником голови фракції “слуг народу” Павлом Халімоном?”
Олександр Корнієнко запропонував натомість іти разом із ним писати заяву в САП. Якщо там призначать поліграф, то він готовий його пройти. Якщо ні, то попросить підказати “прекрасних поліграфників”, чиїми послугами користалися Арахамія й Дубінський.
“Але візьмемо інших”, – зауважив голова партії.
Зала розсміялася.
Зрештою, лейтмотивом виступу Олександра Корнієнко було те, що не можна допустити побудови “червгової КПРС”. Партія прагне створити натомість “мережу небайдужих громадян” по всій країні, ладних іти у місцеву владу.
“Це не розкол, а дискусії”
Керівник фракції у парламенті Давид Арахамія запевняв журналістів, що суперечки у фракції справді є, але в цілому вона монолітна:
“У нас деякі дискусії дуже гарячі. Вони нагадують скандали. Потім усі повертаються в зал – і голосують”.
“Розколу в партії немає. Про це ми навіть не говоримо. Немає навіть ранніх сигналів”, – сказав політик.
І Корнієнко, і Арахамія всіляко намагалися переконати, що фракція тримається разом, а партія перед локальними виборами набиратиме сили на місцях.
Тим часом, на виході з “Паркового” мітингарі розповіли, що достатньо багато “слуг народу” зупинялися з ними поспілкуватися, але деякі “просто перли повз”.
