У команді Володимира Зеленського визначилися з новою будівлею президентської адміністрації. За планами, вона має розміститися в Українському домі, а розташована поруч Європейська площа взагалі може стати пішохідною — принаймні, частково. Які наслідки матиме це рішення і чи загрожує Києву транспортний колапс, яким лякають критики?
Ще до своєї перемоги на виборах, Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що хотів би перенести Адміністрацію президента з Банкової — мовляв, нинішня будівля АП аж надто несучасна.
Президент запевняв: головне для нього — не створити зайвих проблем для киян і не погіршити транспортну ситуацію в місті. В одному з інтерв’ю Зеленський навіть не виключив, що АП очікує переїзд на околицю Києва.
Втім, не судилося. Минулого тижня команда глави держави анонсувала перенесення тепер вже Офісу президента до Українського дому, розташованого в самому центрі столиці.
Ідею оцінили не всі: чи не найбільше питань викликає план часткового перетворення Європейської площі, однієї з ключових транспортних розв’язок Києва, на пішохідну.
Критики вже пророкують столиці транспортний колапс і “дякують” за це президенту.
Та чи дійсно все так погано? BBC News Україна розпитала експертів, якими будуть наслідки переїзду президентського Офісу. Думки розділилися.
“Найгірше місце, яке можна було обрати”
“Якщо коротко, наслідок переїзду до Українського дому один: буде суцільний затор”, – каже директор інституту “Київдормістпроект” Володимир Воробйов.
“Що таке Європейська площа? Це, фактично, єдиний з’їзд із центру міста на Поділ, єдиний в’їзд на вулицю Грушевського. Як там можна створити пішохідну зону і при цьому зберегти нинішню пропускну здатність для автомобілів, складно собі навіть уявити”, – додає він.
На думку пана Воробйова, навіть якщо в Офісі президента вирішать відмовитися від ідеї створення громадського простору, усіх проблем це все одно не вирішить.
“Навіть якщо лишити все так, як є зараз, там є величезна проблема — це місця для паркування: маємо 650 працівників адміністрації, нехай у кожного другого є машина — де вони збираються їх паркувати? Питання”.
Одним із рішень Володимир Воробойов називає повернення до ідеї будівництва великого підземного паркінгу під Європейською площею — від вулиці Інститутської до Паркової дороги.
“Були такі цікаві проєкти кілька років тому. Це б багато чого вирішило, але ж це ще треба реалізувати. Це все величезні кошти — дорожче, ніж мостик скляний збудувати”, – каже директор “Київдормістпроекту”.
Окрім того, пояснює він, будь-які зміни на Європейській площі не можна розглядати окремо від загальної транспортної ситуації в центрі міста, — зокрема, на Хрещатику.
“Хочете громадський простір на Європейській площі — треба прибирати автомобільний трафік з Хрещатика. Тоді і його можна робити частково пішохідним. Але щоб прибрати цей трафік, треба побудувати, скажімо, великий тунель з Лівого берега до площі Перемоги, щоб транзитний транспорт оминав центр міста”.
“Як би там не було, Український дім — це, мабуть, найгірше місце з усіх, яке можна було обрати для президентської адміністрації”, – підсумовує Воробйов, але зазначає, що остаточні висновки можна буде робити лише після ознайомлення з повним проєктом реконструкції Українського дому та Європейської площі.
“Катастрофи не буде”
Водночас транспортний експерт Віктор Петрук, хоча і погоджується з тим, що місце для майбутнього Офісу президента обрали не найкраще, у своїх прогнозах все ж більш оптимістичний.
“Громадський простір під Українським домом — це питання технічного завдання, все це можна реалізувати. Я двічі займався проєктами з реорганізації руху на Європейській площі й можу гарантувати: створити там пішохідну зону цілком реально. І все це, наголошую, без зменшення транспортного трафіку і пропускної здатності”.
Якщо поглянути, як функціонує транспортна розв’язка на Європейські площі, пояснює Віктор Петрук, стане зрозуміло, що її розмір є надлишковим, а отже функціональні зони можна перерозподілити.
“Там є, приміром, декілька величезних острівців безпеки, які взагалі ніяк не використовуються. За моїми розрахунками, площу самої транспортної розв’язки можна скоротити приблизно вдвічі та змістити смуги руху автотранспорту ближче до готелю “Дніпро”. А іншу частину, яка таким чином звільниться, — приєднати до Українського дому і зробити пішохідною”.
Пан Петрук впевнений: жодної катастрофи й транспортного колапсу через переселення Офісу президента і створення громадського простору на Європейській площі не буде, і як аргумент наводить досвід двох Майданів в українській столиці.
“Ви згадайте: тоді йшлося не те що про якісь обмеження, а про повне блокування автомобільного руху на Хрещатику, на Європейській площі, в інших місцях. І катастрофи, якої всі так бояться, не сталося. Так працює місто: перекриття окремих об’єктів призводить всього-на-всього до перерозподілу транспортних потоків — саме так, як це відбувалося у 2004 і 2014 роках”.
Що ж до місць для паркування автомобілів працівників Офісу президента, проблеми Віктор Петрук тут так само не бачить. За його словами, під Українським домом є цокольний поверх, який має достатню площу, щоб розмістити там паркінг.
Головним плюсом переїзду президентського офісу до Українського дому пан Петрук вбачає те, що це може слугувати каталізатором створення безбар’єрного простору на Хрещатику — з обладнанням там пішохідних зон, наземних переходів, велодоріжок і зменшенням кількості смуг для автотранспорту.
Цей проєкт, каже він, давно існує, і реконструкція Європейської площі — одна з його складових частин.
“Ті вісім смуг для руху автомобілів, які зараз є на Хрещатику, просто не потрібні. Від слова взагалі. Вони створюють ілюзію великої пропускної здатності — формально, йдеться про 5600 машин на годину, але це лише абстрактна цифра, яка не втілюється в реальності — адже з обох боків Хрещатик все одно впирається в Європейську та Бесарабську площі, в яких пропускна здатність вдвічі менша”.
“В нас є розрахунки, які демонструють: якщо зменшити кількість смуг, пропускна здатність на цій ділянці точно не зменшиться, ба більше — за певних умов там навіть зросте швидкісний режим”, – пояснює Віктор Петрук.
“Давно пора”
Урбаніст Григорій Мельничук погоджується з тим, що транспортний колапс Києву не загрожує, і каже, що пішохідна зона в районі Європейської площі — рішення, яке давно назріло.
“Зараз Європейська площа влаштована так, що вона відрізає від Хрещатика доволі велику кількість важливих об’єктів: філармонію, ляльковий театр, стадіон “Динамо”, Арку дружби народів. Вони нібито знаходяться там само, поруч із Хрещатиком, але як його продовження не сприймаються — Європейська площа розриває цей єдиний простір центру міста”.
“Наразі це, я б сказав, одна з наймертвіших площ у центральній частині Києва. Створення громадського простору, пішохідних зон — все це може вдихнути в неї нове життя”.
Суперечки довкола облаштування Європейської площі та Хрещатика, каже Григорій Мельничук, — це лише частина набагато ширшої дискусії, яка стосується підходів до розуміння міста.
“Річ у тім, що у нас в багатьох людей все ще існує так зване автомобілецентричне бачення міста, коли головним у міському середовищі є автомобіль, і все має бути підкорене тому, аби машини їхали більше, далі, швидше. Звідси всі ці ідеї: будуймо більше хайвеїв, магістралей, багаторівневих розв’язок. Чимало наших транспортних спеціалістів мислять за такою ж логікою, і це проблема: Транспортний університет і досі навчає студентів за програмами 1970-х років”.
“Але це застарілий підхід: досвід європейських міст показав, що цей шлях веде у глухий кут. Тому поступово ми в будь-якому разі прийдемо до того, що майбутнє – за пішоходизацією центру міста, велосипедизацією, створенням громадських просторів, розвитком громадського транспорту”.
Несприйняття подібних ідей частиною суспільства пан Мельничук називає цілком нормальним — те саме, за його словами, проходили й інші європейські міста.
“Відомий данський урбаніст Ян Гейл, який є одним з основоположників ідеї зручного міста, на питання про те, скільки часу знадобилося на такі зміни в Копенгагені, сказав: “40 років”. Ми у Києві, звісно, не на нулі, якусь частину цього шляху ми вже здолали, але багато ще попереду. В будь-якому разі, тенденції, які ми спостерігаємо у місті впродовж останніх років, обнадіюють”.
