Ми вже писали про те, які у київської влади складні стосунки з транспортом, але з 1 січня ситуація ускладниться ще більше. Якщо раніше говорили про те, що ніхто не може порахувати перевезення пільговиків, то з настанням 2019 року це має чарівним чином змінитися – під удари курантів посвідчення, які поки що можна пред’являти для отримання безкоштовного проїзду, перетворяться на гарбуз. Начебто питання обліку пільговиків вирішено. Але чомусь, як завжди, нетрадиційним чином. Якщо ви зрозуміли, що ми хотіли сказати.
Кондуктори у київському наземному транспорті боялися введення е-квитка і вважали, що з 1 січня їх скоротять через непотрібність. Але коли напередодні стало зрозуміло, що знову «не злетить», «Київпастранс» запевнив, що ніяких змін і не планувалось. А оскільки Департамент інформаційно-комунікаційних технологій промовчав, то можна лише припустити, яка вакханалія почнеться з 1 січня. Звісно, якщо ситуацію не вирішать просто спустити на гальмах, вдавши, що календар просто забули перегорнути.
Насамперед низка «місцевих» пільговиків у Києві (пільгу встановило місто й оплачує з місцевого бюджету) втрачає можливість пільгового проїзду за посвідченнями – до цього часу вони мали поробити собі «картки киянина». Це 6 категорій:
- особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, які не є пенсіонерами за віком;
- особи які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, які не є пенсіонерами за віком;
- непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особами з інвалідністю І групи, дитиною-інвалідом або за літньою людиною, яка досягла 80-річного віку;
- учасники війни, які не є пенсіонерами за віком;
- члени сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, які не є пенсіонерами за віком;
- батьки багатодітної сім’ї.
«У нас 700 тисяч пільговиків зареєстровані і мають “картку киянина”, на підставі якої мають повне право цієї картки їздити як у наземному, так і в підземному транспорті, – говорить Максим Бученко, заступник директора Департаменту соціальної політики – начальник управління пільг, державної та регіональної допомоги. – Починаючи з 1 січня вони обліковуватимуться за допомогою валідаторів».
Лише учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів денної форми навчання досі можуть обмежуватися пред’явленням учнівського квитка. Хоча це також ненадовго – Департамент соціальної політики виношує плани перевести київських школярів на «картку учня», дитячий аналог «картки киянина». Ба більше – він упевнений, що вони «карткою учня» вже користуються. Хоча поки що це радше опційно, оскільки далеко не в усіх навчальних закладах Києва прогрес зайшов так далеко.
Однак залишаються ще загальноукраїнські пільговики, котрі мають право на безкоштовний проїзд на всій території України. Посвідчення валідатору не покажеш – як же київська влада бачить вихід із ситуації?
«Всеукраїнські пільговики мають право отримати електронний квиток – там трошки інший порядок, за це відповідальність Департамент транспортної Інфраструктури, – не розкриває деталей Максим Бученко. – За законом про електронний квиток визначено, що підставою для проїзду є: а) електронний квиток , б) посвідчення. Повинно бути два документи при собі. У нас “картка киянина” є ідентифікатором, що це людина внесена в нашу базу саме як пільговик. Інші пільговики отримуватимуть безкоштовно електронний квиток, але відшкодування буде уже не з місцевого бюджету».
І все це було би чудово, якби не одне «але»: АСОП із 1 січня в Києві не запрацює. «І не факт, що з 15 запрацює», – запокоює експерт із транспортного планування Антон Гаген. Він вважає, що це все виглядає як милиці, щоб змусити працювати разом два різні підходи. Але сама ідея компенсацій порочна. Мала би бути оплату транспортної роботи. Тобто перевізник не збирає за проїзд, це робить місто. А гроші перевізник отримує від міста – по факту здійсненої транспортної роботи. «У такому разі замість ефемерних відшкодувань, виникає цілком видима і прозора різниця між затратами на транспортну роботу та надходженнями за проїзд, – вважає Антон Гаген. – Між містом і перевізником (попри поширену думку, я вважаю, що насамперед це має бути “Київпастранс”) встановлюються взаємні зобов’язання. Перевізник зобов’язується виконати певну кількість рейсів за заданим графіком, місто зобов’язується за це заплатити. Система оплати проїзду контролюється містом, і тоді замість “відшкодувань пільговикам” за магічними коефіцієнтами просто є дотація на покриття різниці між зібраними грішми і витратами на транспортну роботу».
Судячи з динаміки розвитку ситуації, нам ще неодноразово доведеться повертатися до теми київського транспорту у новому, 2019 році… Сподіватимемося, що нарешті буде привід написати щось позитивне.
А поки що почався останній день, коли можна просто пред’явити посвідчення. Мабуть, усі пільговики максимально його використають.
І ми пішли кататися.
