Указ Владіміра Путіна про роздачу паспортів мешканцям окупованої частини українського Донбасу не став великою несподіванкою для тих, хто стежить за заявами та діями російської верхівки, пише УП.
Готуватися до цього Москва почала ще задовго до першого туру президентських виборів – ще у березні джерела стверджували, що рішення вже ухвалене і буде затверджене за будь-якого розвитку подій.
Ба більше, перший крок у цьому напрямку датується ще 2017 роком: тоді Росія оголосила, що віднині визнає чинність документів, виданих “владою” Л/ДНР. Далі процес на певний час пригальмував, бо Росії вистачало опонентів, але на початку цього року, як стверджують співрозмовники “Європейської правди”, рішення про паспортизацію було остаточно ухвалене.
Єдиною несподіванкою можна вважати хібащо дату указу Путіна: за три дні після перемоги Зеленського на виборах. І це – не випадковість. Одночасно з Москви надходять і інші сигнали, адресовані майбутньому президентові України.
Битва Заходу за Зеленського
Напередодні виборів одним із найпопулярніших аргументів у медіа та соцмережах проти обрання Володимира Зеленського на посаду президента були підозри у його зв’язках з РФ.
Ця теорія постійно підживлювалася чутками та “зливом” компромату про нібито фінансування Зеленського з Росії, а також відкритою підтримкою кандидата одіозними персонами з РФ та представниками колишньої української влади.
Обрана “Зе-командою” тактика мовчанки додатково підсилювала підозри противників Зеленського. Примітно, що сам Зеленський кілька разів заперечував цю версію, а його рідкісних інтерв’ю було явно недостатньо, щоби зняти всі підозри. Не з’явилося остаточної ясності в цьому питанні й після виборів – зрештою, свою команду майбутній президент не представив і досі.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Достроково легітимний: чому Захід безпрецедентно швидко визнав перемогу Зеленського
Однак події почали розвиватися не на користь Росії.
Підтримка майбутнього президента України з боку західних партнерів вражала.
Трамп, який подзвонив Зеленському невдовзі після завершення голосування, коли ЦВК ще тільки починала рахувати голоси, немов пробив діру у греблі. Після нього “Зе-переможця” захлеснула хвиля привітань. Дуда, Макрон, Столтенберг, Туск, Меркель, Мей, Пенс, Нетаньягу особисто подзвонили майбутньому президенту. Інші – оприлюднили вітальні листи чи повідомили, що вітають Зеленського. І все це – ще до оголошення його перемоги.
Складалося враження, що Захід хоче “огорнути” українського лідера увагою, завоювати його довіру та прихильність швидше, ніж дехто інший. І було очевидно, що цим “іншим” є Росія, хоч її і не називали.
Відповідь Росії
У Кремлі, на відміну від західних партнерів, не поспішали вітати переможця українських виборів. Ба більше, речник Путіна ще у понеділок заявив, що “легітимність виборів поставлена під питання”.
Та й загалом у Росії на перемогу Зеленського відреагували доволі стримано. Там добре пам’ятають свою помилку 2016 року, коли в МЗС РФ відкрито раділи програшу Гілларі Клінтон у змаганні за посаду президента США, розраховуючи, що Дональд Трамп виявиться дружнім до Москви чи навіть проросійським політиком. Та під тиском обставин сталося протилежне – за Трампа санкції проти Росії неодноразово зростали, підтримка України лише збільшилася, і зрештою США почали постачати в Україну летальну зброю.
Схоже, у Кремлі всерйоз припускали, що з нібито “проросійським” президентом України ця історія може повторитися.
А тому замість вітань з Москви пролунало відразу кілька ультиматумів та попереджень.
Перше з’явилося ще напередодні другого туру (коли переможець, по суті, був відомий). Уряд РФ оголосив про посилення економічних обмежень проти України.
Далі настала черга російських законодавців. У середу вранці комісія верхньої палати парламенту РФ на спеціально скликаному відкритому засіданні щодо порушення прав журналістів висунула умову для потепління у відносинах з українською владою: Київ має звільнити арештованого за державну зраду пропагандиста Кирила Вишинського (термін його арешту, до слова, спливає 24 травня), а також зняти обмеження на роботу росЗМІ в Україні.
І, нарешті, пообіді у гру вступив Кремль.
Владімір Путін підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей.
Щоби підпасти під особливу процедуру, достатньо пред’явити український паспорт із пропискою на непідконтрольній українському уряду території Донеччини та Луганщини або ж документ, виданий окупаційною адміністрацією. Паспорт РФ таким громадянам видається у термін, який “не перевищує трьох місяців”, без будь-якої перевірки з українського боку та без виконання умови про вихід з українського громадянства (а досі ця процедура була у правилах, хоч і були лазівки, як її уникнути).
По суті, йдеться про швидку роздачу російських паспортів на окупованих територіях – хай навіть для їх отримання донеччанам доведеться відвідати Росію.
Альтернатива анексії
У Кремлі заявили, що це рішення ухвалене Путіним “з метою захисту прав і свобод людини і громадянина”, на підставі “загальновизнаних принципів і норм міжнародного права”.
Там навіть завбачливо уникнули згадок термінів “ДНР” та “ЛНР”, щоби зменшити дорікання у тому, що указ Путіна є кроком до визнання “республік”.
Київ одразу закликав ЄС дати рішучу відповідь на рішення Путіна, та на момент написання цієї статті жодної “рішучості” не було помітно.
Так, нас відразу підтримали балтійські держави. Вже з’явилася різка заява з Вашингтона. Напевно скоро відреагують інші друзі України, як-то Британія. Не виключені навіть застереження з Берліна та Парижа. Але навряд чи до їхнього обурення долучиться, приміром, Угорщина, яка сама роздає паспорти на іншому боці українського кордону.
І єдиним, що здатне підштовхнути ЄС до чіткішої відповіді росіянам, стане реакція іншого гравця.
Йдеться про Володимира Зеленського.
Для нього настає час, коли він має визначитися, чи згоден він грати у сценарій, нав’язаний Москвою. І визначатися доведеться ще до інавгурації. Часу “на розкачку” росіяни не лишають.
І ухвалити рішення особливо складно з огляду на те, що Україна просто не здатна зупинити роздачу паспортів. Але визначити позицію доведеться, бо цього разу мовчання буде прочитане всім світом як згода.
І найголовніше: про мотиви Кремля.
Росія не вперше вдається до практики роздачі паспортів на територіях, які вона контролює або планує контролювати. Зрештою, це було один з елементів, що роками готував Крим до анексії.
А на фактично окупованих Росією територіях роздача паспортів – то взагалі радше правило. Всі бажаючі у Придністров’ї мають паспорти Росії (на додаток до паспорта Молдови і часто – також України). Абхазія та Південна Осетія паспортизовані ледь не на 100%, і в осетинському випадку саме це стало формальною підставою для армії РФ для відкритого військового вторгнення на територію Грузії – нібито “для захисту своїх громадян”.
Тепер настала черга Донбасу.
Але так само, як і у перерахованих вище випадках, про формальне приєднання окупованих територій до РФ не йдеться.
Російські журналісти, в тому числі “вхожі” до високих кабінетів, також стверджують: анексія не на часі.
Російський бюджет, підкошений анексією Криму, “не переварить” зруйновану в боях територію ОРДЛО. Не меншим аргументом проти є нові санкції, які неодмінно будуть запроваджені у разі відкритої анексії.
Тому стратегія Кремля лишається незмінною – контролювати Донбас без анексії; дестабілізувати лінію зіткнення, щоби постійно тримати українську армію “в тонусі” і одночасно – дестабілізувати Україну через триваючу, виснажливу, нескінченну позиційну війну, яка забирає життя за життям, але не приносить видимого результату.
Натомість паспортизація донеччан та луганчан потрібна Росії для вирішення іншої, не пов’язаної з війною проблеми.
У Росії – жорстка демографічна криза, яка з часом лише зростатиме. Робочих рук бракує в усіх галузях, і дослідження свідчать, що це лише початок. Спроби стимулювати народжуваність не дають швидкого результату. Єдиний варіант – приток мігрантів. Бажано – російськомовних. Бажано – слов’ян, щоб не створювати додаткової напруженості.
Знекровлений український Донбас був обраний очевидним найкращим донором.
Адже ідея полягає у тому, що, отримавши паспорти та необмежене право на працевлаштування у Росії, дончани та луганчани, не маючи роботи вдома, поїдуть туди. А хтось – поїде, щоби вже не повернутися.
Не маючи змоги забрати українську землю, росіяни вбили промисловість, частину заводів – вивезли до території Росії, а тепер мають намір “анексувати” людей.
P.S. Оновлено: Вже коли текст був написаний, з’явилася письмова заява команди Зеленського. На щастя – написана у позитивному ключі. “Російська Федерація визнала свою відповідальність у якості держави-окупанта. Ці дії є ще одним наочним підтвердженням для світової спільноти справжньої ролі Росії як держави-агресора, яка веде проти України війну“, – заявили у “Зе-команді”. Але наразі чекаємо на особисту заяву майбутнього президента України.
