Процес об’єднання кандидатів, який започаткували Андрій Садовий та Дмитро Гнап навколо Анатолія Гриценка, продовжується. Екс-міністр анонсував, що веде перемовини щонайменше з п’ятьма кандидатами у президенти. Проте фахівці налаштовані скептично щодо подібних союзів. Адже для того, щоб реально допомогти кандидату, потрібно мати свій «ядерний» електорат.
Отже, Гриценко назвав п’ять прізвищ політиків, з котрими домовляється про об’єднання. Це Ігор Смешко, Руслан Кошулинський, Дмитро Добродомов, Роман Безсмертний та Віктор Кривенко. Конкретизувати стадію, на якій перебувають перемовини, кандидат у президенти не став – з етичних міркувань. За його словами, об’єднатися навколо його кандидатури мають усі, для кого Україна вища за власні амбіції.
Анатолій Гриценко не приховує, що його цікавить також підтримка з боку лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Проте досі реакції від музиканта не було. Наприкінці січня він досить однозначно заявив, що не стане підтримувати жодного з кандидатів. Проте, знаючи звичку Святослава робити заяви або натяки, а потім діяти у протилежний спосіб, не можна виключати його участі у «гриценківській коаліції».
Між тим, відомий політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко називає подібні об’єднання мікроскопічними та фейковими.
«У Гнапа немає взагалі ніякого електорату. Садовий заявив, що його приєднання до команди Гриценка дозволить додати екс-міністру оборони 10%. Але ж реально у Садового немає 10%! Тому це об’єднання мікроскопічних кандидатів нічого не дає. Це ж не арифметика! Можливе успішне об’єднання лише між тими кандидатами у президенти, які мають свій власний ядерний електорат. Але таких людей немає серед тих, хто об’єднався навколо Гриценка, у них рейтинг – менше 1%. Але вони дуже хочуть потрапити до майбутнього парламентського списку об’єднаної опозиції. Тому це об’єднання – фейкове, і зростання рейтингів це Гриценку не принесе», – вважає експерт.
На думку Небоженка, деяким кандидатам, перерахованим Гриценком, взагалі протипоказано входити до цього об’єднання. Зокрема, представнику ВО «Свобода» Руслану Кошулинському.
«Кошулинського послали просто, щоб він «згорів» у цій виборчій кампанії. Адже «Свобода» за ним не піде, у них є свій «генеральний секретар» – Олег Тягнибок. І ця історія з Кошулинським потрібна була тому, що восени стояло питання про зняття Тягнибока з посади голови партії. Тому Кошулинського висунули у президенти, а «Свобода» йому не допомагає. І коли він прогнозовано провалиться, йому скажуть: ти потягнув партію вниз, тобі не можна бути головою, потрібно залишати Тягнибока. А тим більше, ти потиснув руку Гриценку, це наш ідеологічний ворог. «Свобода ніколи не проголосує за Гриценко. І той не подасть руки Тягнибоку», – переконаний Небоженко.
Між тим, позитивний ефект, на його думку, в цьому теж є. Адже суспільство привчається до того, що українські політики можуть об’єднуватися.
Своєю чергою, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що рейтинг Гриценка підвищиться не стільки після зняття кандидатури Садового з виборів, скільки після його заклику підтримати екс-міністра оборони.
«Цей заклик допоможе. І, можливо, не всі голоси Садового, але не менше половини, таки відійдуть до Гриценка», – вважає експерт.
Що стосується протилежного табору – «уламків» Партії регіонів, представленого Юрієм Бойком, Євгеном Мураєвим та Олександром Вілкулом, то там, на думку політологів, об’єднання може бути більш успішним.
«Якраз там електорат дуже ображений, що їм дали трьох різних кандидатів. Вони хочуть одного. А там різне фінансування: у Ахметова з Новинським – одне, у Фірташа – інше. А якщо різне фінансування, не можна об’єднатися. І кожен йде своїм шляхом», – заявив Віктор Небоженко.
За його словами, зняття одного кандидата на користь іншого в опозиційному таборі можливе, але – в останню хвилину і за вказівкою Кремля.
Таку ж думку має і Володимир Фесенко.
«На даний момент, таке об’єднання виглядає малоймовірним. Є чутки, що тиснуть на Мураєва, вмовляючи його знятися на користь Бойка. Його реклама йде, але інерційна. А от щодо Вілкула я дуже сумніваюся, що він зніметься з власної ініціативи. Думаю, що до виборів він зніматися не буде, намагатиметься показати певний результат. А вже після виборів думатимуть, що робити далі. Якщо російські «товариші» підуть на поступки Ахметову, наприклад, по Маріуполю, по поверненню його підприємств, які націоналізували сепаратистські республіки, тоді він піде на перемовини. А зараз це малоймовірно», – вважає політолог.
За словами Фесенка, об’єднання у колишньому «біло-блакитному» таборі більш реальне ближче до парламентських виборів. І якщо у «Опозиційного блоку» не з’явиться більш рейтингового лідера, ніж Вілкул, то вони вгамують свої амбіції.
При цьому у пресі йде потужна інформаційна кампанія, де менш рейтингових кандидатів з табору колишніх регіоналів закликають знятися на користь Юрія Бойка. У різних містах України (переважно, південно-східних), пройшли конференції та акції, учасники яких закликали опозицію об’єднатися на користь найбільш прохідного Бойка.
Втім, експерти закликають не забувати про таке соціологічне поняття, як «перетоки» і аналізувати, як і кому голоси одного кандидата переходять до іншого. Адже не завжди це буває автоматично, іноді трапляються справжні сюрпризи.
Так, наприклад, за даними свіжого опитування групи «Рейтинг» більша частина прихильників Святослава Вакарчука, який заявив про неучасть у нинішніх перегонах, переходить до Володимира Зеленського – до 40%. Якщо ж знімається Євген Мураєв, Юрію Бойку йде лише частина його голосів. Ще частина переходить до Олександра Вілкула, а переважна більшість – Володимиру Зеленському.
Що стосується Вілкула, то за тими ж опитуваннями, в разі зняття його кандидатури більша частина його голосів все-таки йде до Бойка. Але значна кількість голосів переходить… до Юлії Тимошенко. Тому фахівці стверджують, що будь-які політичні об’єднання можуть не мати того результату та ефекту, на яких розраховують політики, що об’єднуються.