Експрезидент України Петро Порошенко на полях Мюнхенської конференції з безпеки розповів, як оцінює дискусії про Україну, чому не треба боятися дратувати Путіна, і чи говорить з західними лідерами про виклики на допити.
DW: Пане п’ятий президент України, Ви багато разів бували тут на Мюнхенській конференції з безпеки. Як Ви оцінюєте цьогорічний рівень дискусій про Україну?
Петро Порошенко:Я був набагато більше, ніж п’ять разів, і я згадую Мюнхенську конференцію 14-го року, всі міністри закордонних справ Євросоюзу тоді зібралися. Ми тоді попередньо обговорювали в зв’язку з анексією Криму, в зв’язку з російськими військами в Криму, можливість застосування санкцій – що, хто, коли і як має робити. Всі п’ять років мого президентства, бо всі п’ять років я був в якості президента України, всі п’ять разів тема України була знаковою, була пріоритетною. І я думаю, що це цілком виправдано, бо мова йде не лише про захист суверенітету і територіальної цілісності України, мова йде про безпеку в Європі, мова йде про модель забезпечення зупинки агресора і таке інше.
Якщо брати загальностатистичні позиції, є речі, які викликають запитання, наприклад, в буклеті, який супроводжує Мюнхенську конференцію, згадка України була найменшою за останні шість років. Я думаю, що на жаль, це є символічним. Це є зменшення того місця в порядку денному світової європейської безпеки, яку держави і лідери приділяють Україні. Це є надзвичайно небезпечно для світової солідарності з Україною, це ерозія цієї солідарності, тобто реалізація тої мети, яку має Росія.
Друга позиція – вчорашня спроба Росії протягнути так звані “12 кроків” мирного плану, які написано в Кремлі, які працюють проти України, починаючи від так званого пошуку ідентичності України, яку ми маємо погоджувати з росіянами, і друге – це поступове зняття санкцій проти РФ, яке має бути погоджене Мюнхенською конференцією. Ми доклали великих зусиль, мобілізували європейських й американських політиків, і позиція була знята.
Порошенко – давній учасник Мюнхенської конференції
Але ж є окрема панель про Україну, чого не було раніше
Щодо сьогоднішньої панелі й виступу президента, ви знаєте мої принципи: я на зовнішньому фронті ніколи не критикую Україну. Я вважаю, що в Україні і влада, і опозиція має виступати єдиним фронтом для забезпечення захисту національних інтересів. Не почуєте ви від мене критики й зараз.
Але є речі, які треба було зробити. Наприклад, жодного разу не прозвучала в промові назва “російська агресія” або визначення Росії як країни-агресора. Якщо ми хочемо, щоб працювало міжнародне право, якщо ми хочемо цементувати солідарність, треба називати речі своїми іменами, не побоюючись роздратувати Путіна. Мова йде про те, що Путін має прибратися з України, зупинити агресію.
Зеленському треба бути сміливішим?
Я впевнений, що Україні треба бути активнішою, принциповішою, Україна не має нічого боятися. Закон, правда, міжнародне право, Господь Бог – все сьогодні з нами. І якщо ти відчуваєш за своєю спиною таку силу, іди вперед. Якщо ти маєш слабкість або побоювання, не їздь сюди. Все просто.
Зеленський сказав, що треба знову порушувуати тему Криму, анексії, можливо, створити новий майданчик для переговорів, зокрема, з допомогою США. Наскільки реально зараз розпочати новий діалог про повернення Криму?
Це компетенція нової української влади. Ми вважаємо, що ніколи за нашого часу тема Криму не йшла з нашого порядку денного. Ви не знайдете жодного виступу мого на Мюнхенській конференції, де тема Криму не була підкреслена як важлива й актуальна. Зі мною їздили лідери кримськотатарського народу, ми доводили й доносили принципові речі, емоційні. Що відбувається в Криму, що відбувається з політичними заручниками, що відбувається з фактично можливістю постачання ядерної зброї і установки її в Криму, як центр небезпеки, що породжує Крим. Я сьогодні, безумовно, хотів би чути саме таку позицію.
Замість цього на Мюнхенській конференції окремі лідери висловлювалися сьогодні про те, що варто починати стратегічний діалог з Росією, що агресія проти України не має перешкоджати обміну думками, поверненню бізнесу as usual, важливості економічної співпраці, ставлення знову під сумнів того, що працюють санкції. Вибачте, будь ласка, але під час відставки колишній прем’єр-міністр Росії Медведєв чітко наголосив: “Для нас найстрашнішим випробуванням було застосування світом санкцій проти Росії”. Вони зняли в Росії відсотки ВВП, вони зупинили розвиток наукоємних технологій і все таке інше. І безумовно, що це є яскравим і найкращим підтвердженням ефективності санкційного механізму, який передбачає мінський процес.
На сьогодні вчергове підтверджено, що альтернативи мінським домовленостям, які були підписані рівно п’ять років тому, просто не існує. Будь-яка спроба переглянути мінські домовленості або – ще гірше – відмовитися від них означає дати можливість Росії вийти з-під відповідальності, зняти з Росії статус країни-агресора, а відповідно – і відповідальність в міжнародних судах, в міжнародному форматі, в Раді Безпеки ООН тощо.
У західній пресі писали, що мер Києва Кличко зберіг посаду завдяки допомозі Джуліані. Вас часто викликають на допити. Чи не обговорювали Ви цю ситуацію із західними лідерами?
Якщо Ви вважаєте, що можливість політично мотивованих переслідувань за підписання Мінських угод, за відправку кораблів для захисту Керченської протоки, за націоналізацію “Приватбанку”, за забезпечення захисту України під час російської агресії, в тому числі, наказ про контрнаступ, якщо вважаєте, що тут потрібна якась західна координація…
Я не вважаю, я запитую, чи обговорювали Ви це?
Якщо дозволите, я скажу. На мою думку, це ганьба для України. І я не порушую це питання, це всі порушують. Вони не розуміють, що відбувається, вони вважають, що це є порушенням верховенства права, вони вважають, що це є політично мотивовані переслідування опозиції, вони вважають, що це є ознакою повернення в часи Януковича. То мені тут навіть не треба нічого додавати, бо це схоже на божевілля. Це точно всі вважають ганьбою для України.
