Справа Лазаренка вже багато років є бомбою з годинниковим механізмом. Вже 14 років Сполучені Штати Америки судяться за понад 230 мільйонів доларів, заморожених на рахунках українського екс-прем’єра у Швейцарії і низці офшорних юрисдикцій по всьому світі. У цьому безпрецедентному процесі у судовому реєстрі США доступно більше тисячі судових документів, поданих сторонами. Конфіскувати гроші Павла Лазаренка, засудженого 2009 року американським судом за корупцію і відмивання грошей, виявилося значно складніше, ніж довести його провину. 13 серпня Окружний суд Округу Колумбія попередньо підвів риску під багаторічною тяганиною. Постановою суду, яка є в розпорядженні DW, процес призупинено до середини жовтня на прохання сторін. Протягом наступних двох місяців Сполучені Штати і український екс-прем’єр домовлятимуться про умови мирової угоди. Сторони пішли на це, аби “зменшити обсяг ресурсів, витрачених на збір доказів і юридичні суперечки”.
А до чого тут США?
А ресурсів вже витрачено більш, ніж достатньо. Такої масштабної справи проти іноземного громадянина, який крав гроші іншої держави і відмивав їх поза межами США, в історії американського правосуддя ще не було. Оскільки вирок Лазаренку був у багатьох аспектах прецедентом екстратериторіального застосування американського антикорупційного законодавства, адвокати українця ставили під сумнів кожен крок обвинувачення і суду доводилося щоразу заглиблюватися у надскладну юридичну матерію. Проблема у тім, що левова частина грошей Лазаренка, виведених з України у 1992-1997 роках, ніколи не переказувалася до США, тому формально до них не можна застосувати американські закони про відмивання грошей та інше законодавство США про транскордонну корупцію.
Захист Лазаренка наполягав, що перекази, скажімо, з острова Гернсі до Антигуа і Барбуда не надходили в США, а лише “транзитом” проходили через коррахунки у цій країні. Суду округу Колумбія знадобилося більше десяти років, перш ніж він наприкінці квітня минулого року ухвалив доленосне рішення: екстратериторіальні норми антикорупційного законодавства США поширюються на гроші Лазаренка за кордоном. Суд вирішив, що йдеться про два окремих перекази: один переказ – з Гернсі на рахунок у США, а другий – з американського рахунку на Антигуа. Таким чином визнано юридичну основу для подальшої конфіскації заморожених коштів Лазаренка за кордоном.
Імовірні хабарі від Тимошенко
Минув ще рік судової тяганини, перш ніж у квітні цього року американський суд поставив крапку в іншому принциповому питанні: кошти від яких саме злочинних схем підпадають під можливу конфіскацію. Головна перемога американських правоохоронців полягає у тому, що суд зрештою таки відмовився виключати з переліку коштів до конфіскації гроші, отримані Лазаренком від Юлії Тимошенко, як того вимагали адвокати Лазаренка. Це випливає із розпорядження суду Округу Колумбія від 23 квітня. Зокрема, суд у зв’язку з виведенням коштів компанією ЄЕСУ Юлії Тимошенко на рахунки Павла Лазаренка підтвердив обґрунтованість підозр у здирництві і відмиванні грошей.
А це не було само собою зрозумілим. Адже обвинувальний вирок 2009 року у США виносився без урахування імовірних хабарів від Тимошенко. Натомість присяжні ухвалювали рішення на основі двох відносно невеликих епізодів кримінальної справи, зокрема, щодо розкрадання і виведення за кордон кількох десятків мільйонів доларів державної агрофірми “Наукова”. Аби пришвидшити процес, суд тоді виніс за дужки епізод з відмиванням коштів, отриманих Лазаренком від компанії Юлії Тимошенко “Єдині енергетичні системи України”. Це, однак, не означало виправдання за цим епізодом, наголошувало обвинувачення. Хоча саме так це намагалися подати у ЗМІ сама Тимошенко і її соратники.
Мільйони з кишені українців
Деталі імовірних злочинних схем за участі Юлії Тимошенко знову вийшли на перший план, коли постало питання конфіскації грошей на рахунках Лазаренка. Зрештою, гроші від Тимошенко, яку американське обвинувачення називає “співучасницею” злочинів, згідно з наявними у розпорядження DW матеріалами процесу, складають левову частку виведених на рахунки Лазаренка з України коштів. Тимошенко переказала на підконтрольні Лазаренку рахунки щонайменше 162 мільйони доларів, зазначено у матеріалах справи. Ідеться, як раніше встановило слідство, про “відкати” за сприяння у діяльності енергокомпанії ЄЕСУ. Будучи прем’єром, Павло Лазаренко, зокрема, видав державну гарантію на 200 мільйонів доларів за контрактом ЄЕСУ і “Газпрому” на постачання газу. Компанія Тимошенко не заплатила російському газовому монополісту за газ, і в підсумку розраховуватися довелося державі коштом платників податків. А гроші від продажу російського газу спершу опинилися на офшорних рахунках Тимошенко, а потім і Павла Лазаренка.
Краще синиця у руках, ніж журавель у небі
Оскільки за імовірні схеми Тимошенко і Лазаренка зрештою заплатили українські платники податків, Київ має вагомі аргументи домагатися повернення цих грошей. Імовірно, вже за кілька місяців українці дізнаються, скільки саме погодиться відступити Павло Іванович з понад двохсот мільйонів, заморожених на його рахунках. США, вочевидь, пішли на “торг” з Лазаренком не лише щоб пришвидшити виснажливий процес. А й тому, що навіть переконавши американський суд у злочинних схемах Лазаренка і Тимошенко і в тому, що на ці імовірні злочини поширюються закони США, американські прокурори ще були би далекі від конфіскації грошей. Адже досі в суді достеменно не було доведено, що всі без винятку заморожені рахунки належать саме Лазаренку. Значна частина грошей екс-прем’єра перебуває на рахунках трастів у Швейцарії та в офшорах. Банки не поспішають розкривати бенефіціарів цих трастів, і не виключено, що в окремих юрисдикціях ще довелося би витратити не один рік, щоби домогтися виконання рішення американського суду.
Незручний для Тимошенко момент
Інтрига тепер не лише у тому, про яку суму повернення коштів США домовляться з Павлом Лазаренком. А в тому, як швидко ці гроші повернуться в Україну. Якщо мирову угоду у жовтні буде підписано, цілком можливо, що це станеться ще до президентських виборів в Україні у травні 2019 року. Навіть якщо в український бюджет буде повернено не 200, а, скажімо, 50 мільйонів доларів, влада матиме нагоду записати собі це в актив. Тим більше, на тлі того, що жодного цента виведених за кордон мільйонів Віктора Януковича і його оточення за майже п’ять років після зміни влади повернути так і не вдалося. Натомість для нинішньої лідерки виборчих перегонів Юлії Тимошенко розв’язка саги про повернення “грошей Лазаренка”, вочевидь, несе неабиякі репутаційні ризики. Адже, певно, ЗМІ і політичні конкуренти не забудуть нагадати, як саме і з чиєю допомогою більше двадцяти років тому на закордонних рахунках опинилися мільйони Павла Лазаренка.
