Спочатку у ЗМІ з’явилася новина про зміну правил прописки/реєстрації, і лише ті, хто читає далі заголовків, дізналися, що йдеться лише про можливість таких змін. Тобто про зареєстрований у ВР законопроект № 9218 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». За найоптимістичнішим сценарієм він набуде чинності лише у 2021 р. Однак навіть у статусі законопроекту він заслуговує якнайпильнішої уваги громадськості. Тому що такий підхід до реєстрації місця проживання громадян України є справді революційним. Ми попросили прокоментувати цей законопроект Віталія Собковича, керуючого партнера компанії «Альянс правових сил».
– Отже, прописка, до якої ми всі звикли з часів СРСР, змінюється на реєстрацію, як в усьому цивілізованому світі, тепер не лише формально?
– Офіційно прописка в Україні була скасована ще у 2001 році рішенням Конституційного суду України від 14 листопада. Інститут прописки визнали неконституційним.
Зареєстрований у Верховній Раді проект закону № 9218 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» пропонує змінити принцип реєстрації місця проживання з обов’язкового на декларативний, передбачає спрощений пакет документів для такої реєстрації. Подати декларацію про реєстрацію можна буде не тільки за місцем реєстрації, а й у будь-якому органі реєстрації і ЦНАП, а в деяких випадках її можна буде подавати через Інтернет і поштою. Однак не виключені зловживання декларативністю реєстрації та відсутністю відповідальності за неподання інформації про зміну місця проживання.
– Тепер державі буде легше контролювати зміну місця проживання громадян. Це полегшує роботу військкоматам та правоохоронцям? Чи люди, котрі би воліли уникнути спілкування з цими структурами, не «світитимуть» свої адреси – тим більше що покарання за це не буде?
– Законопроект ще не прийнятий навіть у першому читанні, і якщо буде прийнята запропонована редакція, закон набуде чинності лише у 2021 році. Дійсно, у разі його прийняття державі буде легше контролювати зміну місця проживання громадян, обмін інформацією між державними органами стане простішим – відбуватиметься без участі заявника. Отримані відомості можуть застосовуватися як для статистики, державних програм, вручення офіційної кореспонденції, повідомлення учасників про судові процеси, так і військкоматами та правоохоронцями.
Закон дозволить впорядкувати військовий облік і облік виборців за адресами фактичного проживання в автоматичному режимі, спростить контроль у сфері надання субсидій, державної допомоги.
Крім того, у державних органів будуть нові позасудові механізми анулювання та блокування реєстраційних дій з метою заборони проведення реєстраційних дій щодо деяких осіб.
Відповідальність за проживання без реєстрації не передбачена, проте вводиться відповідальність за подачу недостовірної інформації з метою реєстрації місця проживання (штраф від 850-1700 грн., при повторному скоєнні 1700-3400 грн.), що в деякій мірі дозволить мінімізувати зловживання пов’язані з реєстрацією.
– Знаменита «картка киянина» тепер стане доступніша? Адже поки що для її отримання потрібно пред’явити або паспорт із київською реєстрацією, або довідку з місця роботи у столиці.
– Якщо законопроект буде прийнятим, він набуде чинності лише у 2021 році. Не виключено, що до того часу також зміниться процедура видачі «картки киянина».
– Цього року першокласники могли піти до школи лише на «своїй» дільниці. Якщо вони були зареєстровані деінде, батьки мали кілька варіантів підтвердити своє місце фактичного проживання. Але з іншого боку з’явився новий бізнес – торгівля реєстрацією у потрібному районі. Що тепер зміниться?
– Законопроект передбачає механізм протидії. Директорам шкіл надані повноваження направляти запити до органів реєстрації для перевірки достовірності відомостей і підтвердження факту проживання дітей на території обслуговування зазначеної установи.
Законом буде прямо передбачено 7 випадків, коли необхідно підтвердити місце проживання:
1) звернення власника житла або зареєстрованої за адресою особи про те, що особа, яка зареєструвала місце проживання, не проживає в ньому;
2) звернення одного з батьків про те, що дитина не проживає в житлі, в якому зареєстрована;
3) звернення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які отримали документально підтверджену інформацію про те, що особа не проживає в житлі;
4) надходження у разі звернення керівника установи загальної середньої освіти про підтвердження факту проживання дітей на території обслуговування зазначеної установи;
5) надходження скарги на рішення про анулювання реєстраційних дій щодо особи або про зняття її з реєстрації органом реєстрації самостійно;
6) реєстрація або зняття з реєстрації особи були анульовані або зняття з реєстрації особи було здійснено органом реєстрації самостійно протягом останніх трьох років;
7) інформація, що міститься у реєстрі територіальної громади, зокрема щодо прізвищ, віку і статі осіб, які проживають в одному помешканні, вказує на те, що в даному житлі зареєстровано більше трьох сімей.
– Чи дозволяє цей законопроект громадянинові не жити ніде? Як, скажімо, це роблять «класичні» цигани.
– Законопроектом передбачено, що бездомні, які проживають чи перебувають на обліку у спеціалізованих соціальних установах, закладах соціального обслуговування та соціального захисту, реєструються, знімаються з реєстрації за заявами у формі декларацій, що подаються уповноваженими особами зазначених установ, закладів.
