БТР-4 продовжують залишатись без натівської броні через рішення військової прийомки Міністерства оборони України, яке спричинено існуючою в Україні архаїчною системою стандартизації в “оборонці”. На ці проблеми “Укроборонпром” неодноразово звертав увагу.
БТР-4 – це одна з найновіших серійних бойових машин, яка успішно використовується українськими військовими на Донбасі з 2014 року. БТР-4 об‘єднав у собі потужний захист, німецький двигун, швидкострільну автоматичну 30-мм гармату, високоточну ракетну зброю, цифрові системи управління, наведення, навігації та зв‘язку.
Але через рішення військової прийомки, українське військо може залишитись без цієї бойової машини, а у подальшому, якщо ситуацію не виправити, і без інших видів нового озброєння та техніки.
Для розуміння ситуації, що склалася, прес-служба Концерну підготувала детальне роз‘яснення проблеми та наводить офіційну причину, через яку військова прийомка відмовилась визнавати броню виробництва ЄС та НАТО для української бронетехніки.
Чому військова прийомка відмовилась від натівської бронесталі?
“ХКБМ ім. Морозова” виготовив чергову партію БТР-4 з фінської сталі MiiLux Protection. Всі корпуси БТР-4 з неї успішно пройшли повний цикл випробувань, зокрема і відстрілом, який довів високу якість броні та всієї машини.
Але військова прийомка (представники Міноборони, які контролюють якість робіт на “ХКБМ ім. Морозова”) відмовилась приймати виготовлену продукцію, до того, як підприємство не підтвердить хімічний склад фінської броні на її відповідність діючим в українському ОПК стандартам. Вони, як відомо, – застарілі радянські ГОСТи, які затверджені ще 30-40 років тому.
Тобто, наявність сертифікатів якості Європейського союзу та Фінляндії, підтвердження відповідності стандартам ISO, STANAG тощо для військової прийомки – нічого не варті, адже вони не відповідають ГОСТу часів СРСР.
Яка ситуація зараз з виробництвом БТР-4?
Без рішення військової прийомки виготовлена техніка не передається українському війську, завод не отримує гроші за виконану роботу і на нього нараховуються штрафні санкції, оскільки до передачі вважається, що підприємство замовлення не виконало.
У результаті – бійці залишаються без нової зброї, завод обкладається штрафами, а отримані збитки у подальшому, серед іншого, можуть спричинити проблеми із виплатою зарплати працівникам.
Така ситуація є абсолютним абсурдом і серйозним прецедентом, який може мати критичні негативні наслідки для всього оборонно-промислового комплексу України. Адже вся нова зброя, яку розробляють оборонні підприємства, і йдеться не тільки про “Укроборонпром”, а і про приватних виробників, конструюється у відповідності до загальносвітових сучасних стандартів, а не радянських ГОСТів.
І ситуація, що склалася довкола корпусів БТР-4, може трапитись і з іншими зразками озброєння та військової техніки.
Яка бронесталь може використовуватись для виробництва корпусів БТР-4?
Для виготовлення корпусів БТР-4, у відповідності до конструкторської документації, може використовуватись броня українського виробництва марки “71”, а також фінська, бельгійська та польська броньована сталь.
Марки натівських сталей було обрано після всебічних хімічних досліджень та фізичних випробувань, відстрілу з різних дистанцій та зброї різного калібру. Окрім того, ці сталі використовуються для виробництва бронетехніки по всьому світу, мають численні сертифікати якості країн ЄС та відповідають стандартам НАТО.
Навіщо така кількість сталей?
Можливість використання різних типів броні пов‘язана із тим, що до початку російської агресії єдиним виробником “71” сталі в Україні був “Алчевський металургійний комбінат”, який з літа 2014 знаходиться під окупацією.
Поки випуск “71” сталі опановували на іншому металургійному комбінаті на підконтрольній Україні території, питання з чого робити українську бронетехніку під час війни вимагало термінового вирішення.
Окрім того, в рамках програми імпортозаміщення БТР-4 почали оснащувати новими німецькими двигунами, американськими трансмісіями, загалом зробивши декілька десятків інших важливих замін та нововведень, враховуючи побажання бійців та реальний бойовий досвід.
Яка сталь краще захищає?
З точки зору захисних властивостей, як українська “71” сталь, так і сталі з ЄС – однакові. Тобто для бійця немає різниці, з якої броні зроблений корпус БТР-4, він однаково якісно захистить його від ворожого вогню.
Перша партія БТР-4, корпуси яких виготовлені з натівської броні, відповідно до спільного рішення з Міноборони, була допущена до підконтрольної експлуатації у військах. І за цей час жодних нарікань з боку військових на натівську броню БТР-4 не було.
В чому ж між ними різниця?
“71” сталь виробляється лише на одному українському металургійному комбінаті та постачається у незагартованому вигляді. Загартувати “71” сталь в Україні, станом на сьогодні, може лише приватне ТОВ “Лозівський ковальсько-механічний завод” на якому знаходяться потужні термопреси з зусиллям у декілька сотень тон.
З цим пов‘язано і ще один “мінус” використання “71” сталі – на “ЛКМЗ” не можуть гартувати великі за розмірами деталі корпусу БТР-4. Через це борт бойової машини з української сталі зварюється з декількох окремих листів, що неможливо назвати технологічним рішенням.
З моменту надходження листів до “Лозовського ковальсько-механічного заводу” до виготовлення корпусу проходить від трьох місяців, але на практиці траплялись затримки і до півроку.
Тобто у технологічному ланцюгу виробництва бойової машини створюється “вузьке місце”, яке зав‘язане на виробничих потужностях одного підприємства, яке до того ж, отримує права монополіста.
Водночас, сталь з ЄС одразу постачається у загартованому вигляді. Це дозволяє розмістити нові технологічні лінії на бронетанкових заводах, скоротити виробничі витрати, а головне – ліквідувати залежність від єдиного постачальника та отримати можливість розгорнути дійсно масштабне серійне виробництво БТР-4.
З якої сталі робити дешевше?
Попри те, що “71” на металургійному комбінати коштує дешевше, за сталь з ЄС, те що потім українську сталь необхідно загартувати, робить ціни на них приблизно однаковими.
На практиці ж, виготовлення “71” сталі для бронетанкових заводів не становить значного прибутку для металургів і у обсягах роботи комбінату складає лічені відсотки. Це призводить до значної затримки у її постачанні – з моменту предоплати до поставки української сталі проходить 70-90 днів та потребує замовлення одразу великої партії сталі.
В цей же час, сталь з ЄС можливо замовляти будь-якими, навіть мінімальними, партіями. А строк її поставки складає 14-45 днів. Завдяки цьому, у реальному виробництві, БТР-4 із натівської сталі коштує, як мінімум, однаково, а зазвичай і дешевше.
Який вихід з ситуації?
Як неодноразово наголошував “Укроборонпром”, ситуація у сфері стандартизації вимагає швидкого, але, водночас, глибокого і систематичного вирішення. Врегулювання наявної проблеми потребує, насамперед, скоординованих дій Верховної Ради України та низки державних органів.
Крім того, вимагає реформування інститут військової прийомки, який є радянським рудиментом, але водночас залишається ключовою ланкою у існуючій системі виконання Державного оборонного замовлення.
Фактично, від волі однієї людини – керівника військової прийомки на оборонному підприємстві, залежить робота заводу та обороноздатність українського війська.
Розмови про це тривають уже декілька років, і не тільки на підприємствах ОПК, а і у всіх органах влади. Однак, на сьогодні, питання прозорості ДОЗу, необхідності заміни радянських підходів на ринкові при його формуванні, а також проблема диктату з боку замовника так і залишаються відкритими.
За матеріалами сайту “Укроборонпрому”
