Цими днями в столиці пройдуть відразу дві хресні ходи. Своє бачення 1030 річниці хрещення Київської Русі нам запропонують дві православні церкви: Київського та Московського підпорядкування. Що ці ходи єднає, так це місце, з якого вони почнуться, і, де буде проведений молебен, – з Володимирської гірки. А далі шляхи розійдуться. Віряни УПЦ МП підуть до Києво-Печерської Лаври, а прихільники УПЦ КП – до Володимирського собору.
І Константинополь, і Москва вважають Україну своєю канонічною територією. Коріння цієї суперечки лежить в подіях 1686 року, коли Константинополь передав Київську митрополію в управління Російській церкві. В Константинополі вважають, що тим рішенням Москва не отримувала права власності на ці території, а пізніше “анексувала” їх. Тому зараз патріарх Варфоломій нібито має право повернути Київську митрополію назад у своє підпорядкування і тут же відпустити, надавши їй незалежність. На цій підставі у 1924 році Константинополь, наприклад, надав автокефалію Польській церкві, яка колись була частиною Київської митрополії. У РПЦ ж стверджують, що знайшли 900 сторінок давніх документів, які доводять, що територію нинішньої України передали їм в підпорядкування назавжди. Тому, кажуть в Москві, надати українському православ’ю автокефалію без згоди РПЦ не можна.
Україна як ніколи близька до створення власної незалежної від Москви і визнаної православним світом церкви. У Києві стверджують, що це станеться до кінця року, а Москва не вірить, але веде власні переговори й погрожує найбільшим релігійним розколом з часів Великої схизми. Константинопольський патріарх Варфоломій неофіційно уже пообіцяв Томос про автокефалію (грамоту про незалежність) українським неканонічним православним церквами, стверджують кілька співрозмовників ВВС в українських і церковних колах.
Публічно Константинополь про рішення іще не говорив, але і представники Російської православної церкви кажуть, нібито Варфоломій поставив до відома про своє рішення інші помісні православні церкви.
Якщо Томос справді буде дарований, то й в Україні з’явиться нова релігійна структура, яка може об’єднати місцеві православні церкви, непідлеглі Московському патріархату.
Протягом останніх місяців РПЦ і Константинопольський (Вселенський) патріархат – дві найвпливовіші православні церкви – боролися не тільки за українських вірян, а й за першість у світовому православ’ї.
В Україні діють одразу три релігійні організації, які зараховують себе до православ’я. Однак тільки одна з них вважається канонічною, тобто визнаною православними церквами інших країн – це Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП), яка перебуває у складі РПЦ. Дві інші – Київський патріархат (КП) і Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – не визнані, в Москві їх називають розкольниками.
Після розпаду СРСР кожен український президент замислювався про створення православної церкви, повністю незалежної від Москви. Після початку війни на Донбасі ці розмови пожвавилися: українські політики неодноразово звинувачували УПЦ МП в обслуговуванні інтересів Кремля.
Петро Порошенко з перших місяців свого президентства проводив активні переговори з Константинополем про надання українському православ’ю Томосу про автокефалію (грамоти, які дає церкві незалежність). Процес вийшов на фінішну пряму після його шестигодинних переговорів з Константинопольським патріархом Варфоломієм на початку квітня цього року.
За їх підсумками Порошенко заявив, що Україна нарешті як ніколи близька до створення власної незалежної церкви.
“Тут не тільки релігія, тут – геополітика … Це питання національної безпеки, тому що Кремль розглядає РПЦ як один з ключових інструментів впливу на Україну”, – заявив тоді Петро Порошенко.
Незабаром після цього до стамбульської резиденції Варфоломія надійшли прохання митрополитів невизнаних українських церков про надання їм Томосу про автокефалію та аналогічні звернення від президента і Верховної Ради України.
До речі, суперечка про визнання ще не створеної української церкви – не перша подібна дискусія між Москвою та Константинополем. У 1996 році схожий конфлікт виник навколо Естонської церкви. У 1920-30-х роках у цій країні існувала підпорядкована Константинополю православна церква, але після приєднання Естонії до СРСР цю церкву “влили” до складу РПЦ. Після розпаду Союзу в Естонії створили незалежну церкву, а в 1996 році Константинополь відновив її автономію. РПЦ не визнала цього рішення і на три місяці перервала молитовне спілкування з Константинополем. Пізніше їм вдалося помиритися: сьогодні в Естонії співіснують дві православні канонічні церкви, а парафії самі вибрали, в чиєму підпорядкуванні їм перебувати – Константинополя чи Москви.
