Знайомство Олексія Курінного з Олександром Никоноровим почалося в квітні 2017 року, на міжнародній конференції «Сталий розвиток в Східній Європі – безпека, співпраця на базі християнських цінностей», яку організовували Фонд підтримки демократичних ініціатив та Фонд Sallux, де обидва були доповідачами. Олексій виступив на тему “Розв’язання релігійних конфліктів в постреволюційній та поствоєнній Україні”.
Олександр виступив з доповіддю на тему “Загрози розвитку сепаратизму на Закарпатті як виклик для регіональної безпеки в Східній Європі”.
Після конференції ми з Юрієм Міндюком запропонували створити Інформаційний центр Міжмор’я, об’єднання експертів, які б працювали в цьому напрямку. Десь за місяць після конференції з більшої кількості бажаючих в ІЦ Міжмор’я нас лишилося саме четверо: Олексій з Олександром та ми з Юрком.
Оскільки в той період дуже актуальною була тема польсько-українських стосунків, які, особливо стараннями пана Ващиковського, набули рис конфронтації, ми сконцентрувалися саме на них. Загалом до трагічного 6 вересня встигли зробити чотири круглих столи та готувалися розширити діяльність: планували запускати сайт, який мав висвітлювати новини регіону та бути майданчиком для експертних матеріалів, дискусій тощо.
Поїздка хлопців у Польщу на конференцію хоч і не була безпосередньо від ІЦ, але в принципі була пов’язана з нашою діяльністю. Ввечері Олександр написав мені, що познайомився з цікавими людьми, і один з них писав Олександру на нашу організаційну пошту наступного дня, коли вони вже загинули…
Минув рік з того страшного дня. Абсолютно не маю бажання займатися конспірологією і стверджувати, що це була диверсія: з того, що ми бачили і чули на місці, все ж таки виходить, що найбільш ймовірною причиною є дорожні умови та стан авто, на якому хлопці їхали. Єдине, що варто нагадати: Олександр міг би лишитися живим, якби в тому райцентрі були належні умови в реанімації. Його можна було врятувати…
Також не можу не згадати травлю, яку влаштували Олексію Курінному грантожери з навколомогилянського середовища. Про це готується до публікації серйозне розслідування, а якщо коротко: мало в Україні є настільки щирих, безкорисливих і навіть дещо наївних громадських діячів, навіть в патріотичному/націоналістичному середовищі він вирізнявся своє чесністю, принциповістю і самопожертвою. І ця травля, а особливо – позиція керівництва Могилянки та частини викладацького складу, була не просто дивною, вона була ганебною. І їх треба обов’язково за це покарати!
За рік від трагедії можна сказати, що рідні, друзі та колеги загиблих не забули тих, хто пішов. Упорядковається науковий та творчий доробок Олексія, надруковано книжку його віршів і її презентація відбудеться саме сьогодні, в річницю загибелі, в Києво-Могилянській академії, корпус №1 о 18:00. Вхід вільний, тому запрошуються всі бажаючі.
Посилання на подію у Фейсбук: Вечір пам’яті Олексія Курінного.
Олександра Никонорова також не забули, сьогодні відбудеться вечір його пам’яті: Роковини загибелі Саші Никонорова.
Інших трьох загиблих я особисто не знав, тому тут розповів коротко про тих, з ким був знайомий.
Юрій Гончаренко, спеціально для “Голос-інфо”.
